7.2.1. Технічний аналіз інвестиційного проекту (іп).

Метою здійснення технічного аналізу є обґрунтування технічної і технологічної жит-

тєздатності інвестиційного проекту і продукції, яку випускатимуть на створюваних виробничих потужностях.

Визначення і аналіз технології, яку передбачено використовувати в проекті, слід здійснювати з урахуванням:

• можливості її реалізації в даному суспільстві;

• наявності місцевих ресурсів і національних інтересів країни;

• відповідності сучасному технічному і технологічному рівню;

• прогнозованої економічної та соціальної ефективності.

Проведення технічного аналізу забезпечує на альтернативній основі обґрунтування місця розта­шування проекту, визначення його масштабів і термінів створення з урахуванням можливих коливань на ринку. При цьому здійснюють аналіз технологічних процесів, застосованих у проекті, і виробничих нормативів, матеріально-технічного забезпечення, умов експлуатації, обслуговування і ремонту устат­кування, технічної і технологічної документації щодо створення проекту і випуску продукції.

З огляду на різноманітність, значну кількість технологій, технічних і ресурсних альтернатив і великий обсяг робіт, створення та аналіз інвестиційних проектів щодо технічних аспектів здійсню­ється поетапно в такому обсязі і такій послідовності представлені в табл.1:

Таблиця 1- Принципова схема розробки і технічного аналізу інвестиційного проекту

№ п/п	Етапи технічного аналізу	Зміст роботи на кожному етапі
1	Визначення місця розташування проектної потужності	Аналіз варіантів районів розташування: 1) земельної ділянки; 2) сировини; 3) ринків збуту; 4) інфраструктури; 5) транспортної схеми; 6)трудових ресурсів.
2	Обґрунтування проектної потужності, обсягів виробництва	1) економічно-фінансова ефективність виробництва: 2) аналіз внутрішнього і зовнішнього ринків збуту; 3) витрати на будівництво та експлуатацію альтернативних технологічних варіантів з різними виробничими потужностями; 4) вплив можливих екологічних, соціальних і політичних факторів на проект; 5) оцінка ризиків.
3	Вибір технології та устаткування на альтернативній, багатоваріантній основі	Здійснюється з позиції: 1) вартості наявних та привізних сировинних ресурсів; 2) апробації прийнятих технологій: 3) якості проектної продукції: 4) можливості розширення виробництва; 5) дотримання екологічних нормативів; 6) рівня експлуатаційних витрат: 7) термінів та умов виготовлення і поставки устаткування з урахуванням доставки, монтажу, пусконаладки, кадрового забезпечення; 8) обслуговування, ремонту та експлуатації устаткування; 9) рівня наявної інфраструктури (житло, соцкультпобут) 10) розробка робочих креслень та кошторисів для будівництва об'єктів і споруд виробничої потужності; 11) розробка технологічних графіків ведення будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт.
4	Розробка проектно-технологічної документації щодо продукції, яку планують випускати, щодо підготовки виробництва, стандартів, виробничих, технологічних норм і нормативів для випуску проектної продукції, не стандартизованого устаткування	1) розробка робочих креслень на деталі, вироби, продукцію, яку будуть випускати на проектній потужності; 2) розробка робочих креслень не стандартизованого устаткування; 3) виготовлення (підготовка) замовлення стандартного типового устаткування. цю виготовляється на інших підприємствах; 4) розробка стандартів, норм і нормативів для продукції, що її будуть випускати: 5) підготовка графіків придбання і постачання типового устаткування, виготовлення не стандартизованого устаткування з ув'язкою термінів і передачею в монтаж і пусконаладку: 6) розробка заходів і графіків з термінами виконання щодо підбору і підготовки кваліфікованих кадрів, постачання сировини.
5	Проектування і розрахунок експлуатаційних витрат (на підготовку виробництва, кадрів, збуту продукції, матеріально-технічного постачання і т. ін.)	1) розрахунок витрат для підготовки; і забезпечення потужності кваліфікованими кадрами; 2) планування, визначення кількості і вартості товарів, комплектуючих та послуг для комплектації виробництва: 3) визначення постачальників, розміщення замовлень.
6	Розробка заходів щодо організації здійснення проекту	1) визначення продукції, яку будуть випускати на виробничій потужності; 2) варіантний підбір, визначення ділянки під забудову, придбання її; 3) визначення порядку оснащення майбутньої потужності устаткуванням; 4) спорудження виробничої потужності та її інфраструктури; 5) запуск в експлуатацію; 6) організація контролю на всіх етапах створення виробничої потужності.
7	Розрахунок витрат на здійснення проекту	1) затрати на придбання землі і підготовку території під забудову; 2) вартість будівельно-монтажних робіт об'єктів виробничого і невиробничого призначення; 3) придбання типового устаткування і виготовлення не стандартизованого; 4) затрати на купівлю ліцензій; 5) затрати на підготовку виробництва; 6) затрати на створення або поповнення власних обігових коштів; 7) сплата процентів за користування кредитом

- Вибір місця розташування виробничої потужності та її інфраструктура. Потреба вибору і придбання земельної ділянки під виробничу потужність і її інфраструктуру виникає у разі новобудови. Під час реконструкції такої потреби найчастіше не існує. Основними критеріями для визначення місця є наявність сировинної та ресурсної бази, близькість центрів споживання і наявність інфраструктури.

Після визначення географічного пункту розташування виробничої потужності здійснюється ви­бір земельної ділянки. При цьому враховують на альтернативній основі витрати на транспортування сировини, вироблюваної продукції, на виробництво і збут у різних місцях розташування комплексу з погляду їх мінімізації. Найкращий варіант, коли сировина вітчизняна, а джерелом її були б побічні продукти вже наявного виробництва або його відходи, що реалізуються за низькими цінами. При визначенні джерел сировини потрібно брати до уваги:

• скільки є потенційних постачальників, можливість і серйозність їх поставок:

• яка її якість і відповідність технологічним умовам;

• яка теперішня ціна сировини, яка можлива конкурентність поставок і ціни в майбутньому;

• види, методи і вартість перевезення сировини;

• величину імпортного мита;

• можливий ризик для навколишнього середовища під час перевезення і зберігання сировини;

• взаємовідносини теперішні і можливі у майбутньому (політичні і економічні) між країнами (у разі імпортування сировини) та їх вплив на постачання сировинних ресурсів.

Деколи розташування проектної потужності диктується потребою будівництва порту, енерге­тичної потужності, залізниці тощо, а соціальні проекти залежать від соціальної інфраструктури, кількості населення і установ соціальної сфери.

Коли метою проекту є потреба розвитку регіону, засвоєння і використання природних ресурсів, захисту чи збереження навколишнього середовища, альтернатив у такому разі практично не існує.

При визначенні і аналізі величини чи розмірів виробничої потужності враховують місткість ринків збуту продукції, екологічну можливість і обмеження, наявність виробничої структури (будівель­но-монтажної організації) і її здатність реалізувати (створити) даний проект, можливі технологічні та інші ризики. При ньому треба зауважити, що місткість ринку збуту є комерційною метою можливо­го рівня випуску проектної продукції, і від нього залежить успіх чи неуспіх у реалізації проекту.

Великомасштабні проекти, які використовують принципово нові технології, супроводжуються екологічними і технологічними ризиками. Це пов'язано насамперед з недостатньою фаховою підго­товкою обслуговуючого персоналу і недоопраньованістю деяких технологічних процесів. Велико­масштабні проекти характерні для металургійної, хімічної, паливно-енергетичної, автомобільної, машинобудівної і їм подібних галузей промисловості.

Одним із важливих факторів, що впливає на величину проекту, є сума коштів на створення і реалізацію цього проекту, обов'язковою умовою фінансування якого є величина інвестицій і його загальна вартість, які не можуть бути меншими за визначену величину. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку фінансує проекти вартістю понад 1 млн доларів США.

При проектуванні, аналізі і створенні виробничої потужності необхідно враховувати період часу, за який підприємство зможе досягти запроектованої потужності. Це потрібно передбачати в регламентних документах проекту, враховуючи завантаження (за розрахунковим коефіцієнтом за­вантаження) та умови нарощування виробництва.

Коефіцієнт завантаження підприємства — це міра фактично досягнутої величини випуску про­дукції проти передбаченої проектом. Наприклад, проектна потужність цементного заводу 1 млн тонн цементу на рік. Фактично досягнутий випуск через якийсь період — 800 тис. тонн. Це означає, що коефіцієнт завантаження або використання виробничої потужності становить 0,8 (80 %).

Період нарощування виробництва (період виведення випуску продукції на проектну потужність) — це час. протягом якого досягається випуск запроектованих обсягів продукції. Він розрахований у проек­ті. Тривалість його залежить від багатьох факторів (технологічних параметрів виробництва) — підго­товленості експлуатаційно-виробничого персоналу, складності і масштабності виробництва тощо - і може становити від кількох місяців до 3-5 років, у деяких випадках і більше.

Неточність у проробленні і визначенні в проекті величини проектної потужності в часі (періоді), у виведенні її на запроектовану величину призводить до неможливості отримання розрахункової величини доходу і прибутків у розрахунковому періоді.

Істотна помилка на практиці полягає ще й у тому, що деякі спеціалісти і нормативи вважають обов'язковими встановлення (досягнення) 100 %-ної завантаженості проектної потужності. Краще розрахунково-експлуатаційну завантаженість виробничої потужності (коефіцієнт використання виробничої потужності) встановлювати 0,90-0,95, а в деяких випадках навіть 0,80-0,95. Тому при розробці й аналізі проекту слід обґрунтувати і величину випуску продукції, виробничу потужність підприємства, цеху тощо і період виведення їх на проектну потужність та рівень використання її у період експлуатації.

Вибір технології виробничої потужності. Вибір технології виробництва проектної продукції повинен відповідати сучасним вимогам нау­ково-технічного прогресу з урахуванням зниження енерго- і матеріаломісткості випуску одиниці продукції і підвищення її еконо

мічної ефективності порівняно з наявними аналогами.

При виборі технології виробництва слід керуватися такими основними критеріями:

• прийняття такого типу технології, яка виключала би залежність її використання від країн, звід­ки вона походить;

• стандартизованість (дозволяє використовувати її в інших зовнішніх умовах);

• можливість використання її для роботи на місцевих і привізних (імпортних) сировинних ресурсах.

У проекті подають і аналізують різні типи технологій. їх походження може бути таким:

• власного вітчизняного виробництва;

• поставки як інвестиційного вклад іноземного партнера в спільному підприємстві чи виробництві:

• купівля технології і устаткування для неї;

• придбання технології шляхом купівлі ліцензійних прав;

• передача сучасних технологій у межах технічної допомоги, пов'язаної з охороною навколишнього;

• середовища, охорони здоров'я, переробкою сировини тощо.

Аналіз альтернативних технологій здійснюється за такою схемою:

1) детальний опис технологічних процесів за кожною з них в експлуатаційних режимах;

2) порівняльний аналіз характеристик кожної технології та обґрунтування вибору:

3) оцінка прийнятої технології для даного проекту.

Вибір технології повинен базуватися на вартісній оцінці ресурсів з позиції збільшення дохіднос­ті проекту. Вибір устаткування обумовлюється на етапі вибору технології на основі розрахунку виро­бничої потужності та обраної технології.

Вибір устаткування здійснюється, виходячи із сучасних вимог економії енерго- і матеріалозбереження. екологічної чистоти, надійності і довговічності експлуатації, високої продуктивності праці. До переліку робочих (виробничих) машин та устаткування відносять як технологічне, так і енергетичне, контрольно-вимірювальне і транспортне устаткування для всіх технологічних процесів виробництва (від отримання сировини до відвантаження продукції).

Забезпечення запасними частинами та ремонт устаткування включають до розділу забезпечення устаткування та інструменту.

Вартість імпортних поставок треба передбачати на основі цін СIF, що включає витрати на розванта­ження, внутрішнє перевезення, страхування та доставку на будівництво, Витрати на монтаж устаткування мають становити 2—10 % від його вартості.

Техніко-економічне обґрунтування проекту повинно визначати і вимоги до інфраструк-

тури прийня­тої технології. Реалізація проекту розглядається як з позиції наявності інфраструктури, так і необхідності додаткового її створення. Технологічна частина проекту включає в себе виробничі, складські, допоміжні і соціально-побутові приміщення. Важлива роль належить водопостачанню, водовідведенню (каналіза­ції) і енергозабезпеченню. У процесі розроблення технологічної частини проекту неможливо обійти тра­нспортні засоби, залізничні, шосейні, водні, повітряні і трубопровідні шляхи, які використовуватимуть для постачання сировини та збуту виробленої продукції. Для успішної реалізації проекту в умовах між­народного співробітництва необхідно мати і сучасний телекомунікаційний зв'язок і засоби, що під­вищують конкурентоспроможність інвестиційного проекту.

Розробка заходів щодо здійснення проекту. Розробка і здійснення проекту вимагає від команди відповідних спеціальних знань і досвіду, а організації, що забезпечують весь процес створення проектної потужності, повинні мати ліцензії на право ведення відповідних видів робіт. Проектну документацію розробляють на підставі відповідної нормативно-правової бази, що регламентує весь процес проектування, будівництва та експлуатації виробничої потужності, всіх її об'єктів і споруд.