- •1.Предмет, мета, методи та завдання «Історії економіки та економічної думки».
- •2.Періодизація економічної історії.Наукова періодизація та виділення основних віх еволюції учень.
- •6.Економічна думка країн Стародавнього Сходу.
- •7.Розвиток господарства Стародавньої Греції.
- •9. Основні економічні ідеї мислителів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
- •10.Античні міста-держави Північного Причорноморя
- •11. Розвиток феодальної економіки в Західній Європі у період раннього середньовіччя. Франська держава.
- •12.Західноєвропейська економічна думка у Західній Європі 5-15ст.
- •14.Розвиток сільського господарства, ремесла та торгівлі в Західній Європі.
- •15.Господарство українських земель періоду роздробленості та монголо-татарського поневолення(12-середини14ст).
- •17. Великі географічні відкриття їх соціально-економічні наслідки:
- •19. Особливості мануфактурного періоду у розвитку промисловості у країнах Західної Європи:
- •21. Загальна характеристика школи фізіократів.
- •22. Економічні погляди Петті та Буагільбера.
- •23. Економічні погляди Смітта:
- •26. Зародж.Сист.Нац. Політичної ек-ї в Нім. В перш.Пол.19 ст. Ф.Ліст.
- •27.Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії
- •28. Марксистська політична економія
- •30. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, е.Бен-Баверк, ф.Візер.
- •31. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •33.Два напрямки розвитку (революційний та еволюційний) сільського господарства сша, Японії та Європейських країн
- •34.Розвиток економіки сша наприкінці 19-на поч.20 ст.
- •35.Передумови, основні етапи та наслідки промислового перевороту в Україні.
- •36.Еволюція сільського господарства, економічні та соціальні наслідки аграрних реформ 1848-1861рр.
- •37. Столипінська аграрна реформа та її значення
- •38.Передумови виникнення української кооперації , види та найважливіші напрями її діяльності.
- •39. Українська економічна думка кінця 19-поч.20 ст.
- •40. Економічний розвиток Англії та Франції у кін.19-на поч. 20 ст. Перехід від вільної конкуренції до монополій.
- •42. Подолання економічних наслідків 1 Світової війни і стабілізація господарств країн Зах Європи та сша
- •43. Народне господарство України під час першої світової війни.
- •44. «Воєнний комунізм» та НеП
- •45. Індустріалізація та колективізація в Україні
- •46. Економічне становище західноукраїнських земель 20-х, 30-х р. 20 ст.
- •47. Світова економічна криза 1929-1933 рр.: передумови та особливості.
- •48. Кейнсіанська революція в економічній теорії.
- •49. Економіка європейських країн в роки другої світової війни (Німеччина, Франція, Англія)
- •51.Господарство України у роки другої світової війни та післявоєнної відбудови.
- •52.Міжнародна економічна інтеграція у Європі у 50-90-ті роки XX ст.
- •54. Економічна політика у роки «перебудови»
- •55.Економічні концепції монетаристів. М. Фрідмен.
- •56. «Рейганоміка» і «тетчеризм»: сутність та результати втілення у життя
- •57. Розвиток теорій неоінституціоналізму. Теорія прав власності та трансакційних витрат
- •58.Неокласичний синтез : витоки та основні постулати.
- •59.Неолібералізм, його еволюція та основні теорії.
- •60. Еволюція кейнсіанства. Неокейнсіанство
- •61. Неокласичне відродження . Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •62.Економічний розвиток нових індустріальних країн
- •63. Економічні погляди представників сучасного монетаризму.
- •64.Соціально-інституціальний напрям у сучасній економічній думці.
- •65. Посткейнсіанство, його особливості та течії.
- •66. Економічний розвиток України у 90-х роках XX - на початку XXI ст.
- •67. Українська економічна думка у 90-х роках XX - на початку XXI ст.
- •69. Вплив глобалізації на розвиток національних економік у сучасний період.
- •70. Вплив екологічних проблем на розвиток світової економіки.
21. Загальна характеристика школи фізіократів.
Фізіократія (з гр. – “влада природи”) стала одним з напрямів класичної політичної економії у Франції, представниками якого є Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, В. де Гурне. Фізіократія перший напрям економічної теорії представники якого досліджували процеси виробництва в с/г. Фізіократи критикували меркантилізм, центр ваги теоретичних досліджень перенесли зі сфери обігу до сфери виробництва, вперше дали аналіз капіталу, чистому продукту і розподілу доходів, поставили проблему продуктивної і непродуктивної праці, започаткували теорію відтворення і теорію корисності. Джерелом багатства вважали с/г. Вперше поділили суспільство на класи за економічною ознакою: 1- продуктивний клас; 2- клас власників; 3- безплідний клас (всі хто не зайнятий в с/г).Фундатором економічної школи фізіократів став видатний французький економіст Франсуа Кене (1694-1774), який виклав свої погляди у працях “Загальні принципи економічної політики землеробської держави” (1758), “Економічна таблиця” (1758), “Природне право” (1765). У теоретичній системі Ф. Кене виокремлюють такі елементи: Ідея чистого продукту - це отримання у с/г надлишку продукції, що перевищувала витрати виробництва. Проголосив ідею природного порядку - все що відбувається в економіці - все закономірно. Вперше поділив капітал на 2 частини: початкові аванси та річні аванси. Розробив економічну таблицю - це схема, що показує як проходить реалізація щорічного продукту суспільства і як формуються передумови відтворення (помилка таблиці - в тому, що чистий прибуток можливий лише в с/г, в процесі обігу створення продуктів беруть тільки 1 клас.
22. Економічні погляди Петті та Буагільбера.
Основоположником класичної школи політичної економії в Англії вважається Вільям Петті (1623-1687 рр.). Він є автором творів: "Трактат про податки і збори" (1662 р.), "Різне про гроші" (1982 р.), "Політична анатомія Ірландії" (1672 р.), "Політична арифметика" (1676 р.). Петті вперше в історії економічної науки почав використовувати математичний і статистичний аналіз. Петті вводить в науковий обіг широко відомий вислів: "Труд - батько багатства, а земля – його мати". Він вважає, що джерелами багатства країни виступають перш за все праця людей, а також природа, земля, яка дає ресурси для виробництва. Петті ввів поняття ринкової і природної ціни. Він показав, що природна ціна товарів залежить від затрат праці на їх виробництво, а ринкова ціна (називає її “політичною” ціною) – це ціна ринку, вона змінюється разом із змінами у природній ціні, а також із зміною ринкової ситуації. Він вважав, що праця є джерелом багатства не в усіх галузях виробництва, а тільки в галузях з добування золота і срібла. Тобто золото і срібло (гроші) мають вартість тому, що на їх видобування було витрачено багато людської праці. Всі інші товари мають вартість лише тому, що вони обмінюються на золото і срібло, які і визначають їх вартість. Петті аналізує також такі категорії, як заробітна плата, земельна рента, банківський процент. Він вважає, що заробітна плата – це ціна праці робітника і пропонує підприємцям платити мінімальну заробітну плату, яка б забезпечила мінімум засобів існування робітника. Земельну ренту Петті розглядає як різницю між вартістю сільськогосподарської продукції і затратами на її виробництво. Ціна землі тим більша, чим більшуземельну ренту вона приносить. Банківський процент, згідно з поглядами Петті, залежить від величини земельної ренти.
Фундатором класичної школи економічної думки у Франції став П’єр Буагільбер (1646-1714). Є автором праць: "Докладний опис становища Франції..." (1696 р.), "Роздрібна торгівля Франції" (1699 р.), "Міркування про природу багатства, грошей і податків" (1707 р.). Критикував політику меркантилізму і дав пояснення кризової ситуації в економіці Франції. Незалежно від Петті він дав обґрунтування трудової теорії вартості, в якій величину “істинної вартості” визначав витратами праці. Джерелом багатства вважав сферу виробництва, а сфера обміну є умовою для розвитку економіки. Вважав за необхідне заохочення розвитку як промисловості, так і сільського господарства, причому в останньому вбачав основу для економічного зростання Франції. До поняття “багатство” включав не лише гроші, а й інші речі та блага. Буагільбер вважав, що гроші заважають обміну товарів за “істинною вартістю”, пропонував звести їх роль до простого засобу обігу.