Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen_IEED.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
148.28 Кб
Скачать

21. Загальна характеристика школи фізіократів.

Фізіократія (з гр. – “влада природи”) стала одним з напрямів класичної політичної економії у Франції, представниками якого є Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, В. де Гурне. Фізіократія перший напрям економічної теорії представники якого досліджували процеси виробництва в с/г. Фізіократи критикували меркантилізм, центр ваги теоретичних досліджень перенесли зі сфери обігу до сфери виробництва, вперше дали аналіз капіталу, чистому продукту і розподілу доходів, поставили проблему продуктивної і непродуктивної праці, започаткували теорію відтворення і теорію корисності. Джерелом багатства вважали с/г. Вперше поділили суспільство на класи за економічною ознакою: 1- продуктивний клас; 2- клас власників; 3- безплідний клас (всі хто не зайнятий в с/г).Фундатором економічної школи фізіократів став видатний французький економіст Франсуа Кене (1694-1774), який виклав свої погляди у працях “Загальні принципи економічної політики землеробської держави” (1758), “Економічна таблиця” (1758), “Природне право” (1765). У теоретичній системі Ф. Кене виокремлюють такі елементи: Ідея чистого продукту - це отримання у с/г надлишку продукції, що перевищувала витрати виробництва. Проголосив ідею природного порядку - все що відбувається в економіці - все закономірно. Вперше поділив капітал на 2 частини: початкові аванси та річні аванси. Розробив економічну таблицю - це схема, що показує як проходить реалізація щорічного продукту суспільства і як формуються передумови відтворення (помилка таблиці - в тому, що чистий прибуток можливий лише в с/г, в процесі обігу створення продуктів беруть тільки 1 клас.

22. Економічні погляди Петті та Буагільбера.

Основоположником класичної школи політичної економії в Англії вважається Вільям Петті (1623-1687 рр.). Він є автором творів: "Трактат про податки і збори" (1662 р.), "Різне про гроші" (1982 р.), "Політична анатомія Ірландії" (1672 р.), "Політична арифметика" (1676 р.). Петті вперше в історії економічної науки почав використовувати математичний і статистичний аналіз. Петті вводить в науковий обіг широко відомий вислів: "Труд - батько багатства, а земля – його мати". Він вважає, що джерелами багатства країни виступають перш за все праця людей, а також природа, земля, яка дає ресурси для виробництва. Петті ввів поняття ринкової і природної ціни. Він показав, що природна ціна товарів залежить від затрат праці на їх виробництво, а ринкова ціна (називає її “політичною” ціною) – це ціна ринку, вона змінюється разом із змінами у природній ціні, а також із зміною ринкової ситуації. Він вважав, що праця є джерелом багатства не в усіх галузях виробництва, а тільки в галузях з добування золота і срібла. Тобто золото і срібло (гроші) мають вартість тому, що на їх видобування було витрачено багато людської праці. Всі інші товари мають вартість лише тому, що вони обмінюються на золото і срібло, які і визначають їх вартість. Петті аналізує також такі категорії, як заробітна плата, земельна рента, банківський процент. Він вважає, що заробітна плата – це ціна праці робітника і пропонує підприємцям платити мінімальну заробітну плату, яка б забезпечила мінімум засобів існування робітника. Земельну ренту Петті розглядає як різницю між вартістю сільськогосподарської продукції і затратами на її виробництво. Ціна землі тим більша, чим більшуземельну ренту вона приносить. Банківський процент, згідно з поглядами Петті, залежить від величини земельної ренти.

Фундатором класичної школи економічної думки у Франції став П’єр Буагільбер (1646-1714). Є автором праць: "Докладний опис становища Франції..." (1696 р.), "Роздрібна торгівля Франції" (1699 р.), "Міркування про природу багатства, грошей і податків" (1707 р.). Критикував політику меркантилізму і дав пояснення кризової ситуації в економіці Франції. Незалежно від Петті він дав обґрунтування трудової теорії вартості, в якій величину “істинної вартості” визначав витратами праці. Джерелом багатства вважав сферу виробництва, а сфера обміну є умовою для розвитку економіки. Вважав за необхідне заохочення розвитку як промисловості, так і сільського господарства, причому в останньому вбачав основу для економічного зростання Франції. До поняття “багатство” включав не лише гроші, а й інші речі та блага. Буагільбер вважав, що гроші заважають обміну товарів за “істинною вартістю”, пропонував звести їх роль до простого засобу обігу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]