
- •1.Предмет, мета, методи та завдання «Історії економіки та економічної думки».
- •2.Періодизація економічної історії.Наукова періодизація та виділення основних віх еволюції учень.
- •6.Економічна думка країн Стародавнього Сходу.
- •7.Розвиток господарства Стародавньої Греції.
- •9. Основні економічні ідеї мислителів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
- •10.Античні міста-держави Північного Причорноморя
- •11. Розвиток феодальної економіки в Західній Європі у період раннього середньовіччя. Франська держава.
- •12.Західноєвропейська економічна думка у Західній Європі 5-15ст.
- •14.Розвиток сільського господарства, ремесла та торгівлі в Західній Європі.
- •15.Господарство українських земель періоду роздробленості та монголо-татарського поневолення(12-середини14ст).
- •17. Великі географічні відкриття їх соціально-економічні наслідки:
- •19. Особливості мануфактурного періоду у розвитку промисловості у країнах Західної Європи:
- •21. Загальна характеристика школи фізіократів.
- •22. Економічні погляди Петті та Буагільбера.
- •23. Економічні погляди Смітта:
- •26. Зародж.Сист.Нац. Політичної ек-ї в Нім. В перш.Пол.19 ст. Ф.Ліст.
- •27.Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії
- •28. Марксистська політична економія
- •30. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, е.Бен-Баверк, ф.Візер.
- •31. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •33.Два напрямки розвитку (революційний та еволюційний) сільського господарства сша, Японії та Європейських країн
- •34.Розвиток економіки сша наприкінці 19-на поч.20 ст.
- •35.Передумови, основні етапи та наслідки промислового перевороту в Україні.
- •36.Еволюція сільського господарства, економічні та соціальні наслідки аграрних реформ 1848-1861рр.
- •37. Столипінська аграрна реформа та її значення
- •38.Передумови виникнення української кооперації , види та найважливіші напрями її діяльності.
- •39. Українська економічна думка кінця 19-поч.20 ст.
- •40. Економічний розвиток Англії та Франції у кін.19-на поч. 20 ст. Перехід від вільної конкуренції до монополій.
- •42. Подолання економічних наслідків 1 Світової війни і стабілізація господарств країн Зах Європи та сша
- •43. Народне господарство України під час першої світової війни.
- •44. «Воєнний комунізм» та НеП
- •45. Індустріалізація та колективізація в Україні
- •46. Економічне становище західноукраїнських земель 20-х, 30-х р. 20 ст.
- •47. Світова економічна криза 1929-1933 рр.: передумови та особливості.
- •48. Кейнсіанська революція в економічній теорії.
- •49. Економіка європейських країн в роки другої світової війни (Німеччина, Франція, Англія)
- •51.Господарство України у роки другої світової війни та післявоєнної відбудови.
- •52.Міжнародна економічна інтеграція у Європі у 50-90-ті роки XX ст.
- •54. Економічна політика у роки «перебудови»
- •55.Економічні концепції монетаристів. М. Фрідмен.
- •56. «Рейганоміка» і «тетчеризм»: сутність та результати втілення у життя
- •57. Розвиток теорій неоінституціоналізму. Теорія прав власності та трансакційних витрат
- •58.Неокласичний синтез : витоки та основні постулати.
- •59.Неолібералізм, його еволюція та основні теорії.
- •60. Еволюція кейнсіанства. Неокейнсіанство
- •61. Неокласичне відродження . Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •62.Економічний розвиток нових індустріальних країн
- •63. Економічні погляди представників сучасного монетаризму.
- •64.Соціально-інституціальний напрям у сучасній економічній думці.
- •65. Посткейнсіанство, його особливості та течії.
- •66. Економічний розвиток України у 90-х роках XX - на початку XXI ст.
- •67. Українська економічна думка у 90-х роках XX - на початку XXI ст.
- •69. Вплив глобалізації на розвиток національних економік у сучасний період.
- •70. Вплив екологічних проблем на розвиток світової економіки.
58.Неокласичний синтез : витоки та основні постулати.
Це течія в економічній думці, яка намагається «примирити» всі економічні вчення, що постали на базі неокласичної ідеології, визнаючи плюралізм підходів до формування політики держави. Представники цієї течії є прихильниками ринкової економіки, але не перебільшують її можливостей. Тому основним у їхньому вченні є визнання правомірності використання будь-яких моделей, що здатні позитивно вплинути на економіку за певних історичних умов та потреб суспільства. Фактично, ця течія узагальнює всі здобутки економічної теорії, отримані за допомогою використання методів багатьох наук— історії, філософії, класичної та альтернативної політичної економії, психології, математики тощо. Представники цієї школи працювали в різні періоди розвитку економічної теорії: у 30-х роках ідею синтезу теорій висунув Д. Хікс, у 40—50-х — Ф. Модільяні, але найповніший її виклад дав наприкінці 40-х pp. П. Самуельсон (н. 1915) у своїй книжці «Економікс». Саме на прикладі цієї праці аналізується вчення «неокласичного синтезу». Вивчаючи це питання, слід звернути увагу на те, що всі теорії, які синтезовано в єдиному вченні, не базуються на тій самій методології, вони є ситуаційними, на чому, власне, і наголошував Самуельсон. Тому, щоб охарактеризувати неокласичний синтез, необхідні знання всіх складових економічної теорії. Однак у цього вчення є й власна структура, яку в загальному вигляді можна описати, виходячи лише з кількох принципових вимог:— щодо економіки: можна застосовувати будь-які методи впливу на неї, але основною вимогою має бути забезпечення максимуму свободи конкуренції, що допускається історичними умовами та завданнями, які розв'язує суспільство;— щодо ролі держави: межі втручання держави в економіку визначаються лише загальносуспільним інтересом та історичними завданнями цього суспільства. Держава несе повну відповідальність за соціальну ситуацію, економічну та соціальну рівновагу. Очевидно, що такі підходи визнають можливість застосування будь-яких моделей економічної політики держави. Але вчення «неокласичного синтезу» пропонують цілу низку обмежень, які виходять далеко за межі суто економічних вимог. Це, зокрема, вимоги, що лежать у площині альтернативної теорії — дотримання загальносуспільних, національних інтересів. Слід звернути увагу, що це вчення великого значення надає аналізові міжнародних економічних відносин, трактуючи їх з неокласичних позицій як сферу зіткнення приватних та загальнонаціональних економічних і політичних інтересів. Підбиваючи підсумок, необхідно пам'ятати, що неокласичний синтез є інтегрованим викладом усіх попередньо розглянутих у підручнику економічних теорій, котрі мають як суто теоретичне, так і прикладне значення.
59.Неолібералізм, його еволюція та основні теорії.
Неолібералі́зм варіант ідеології лібералізму. Як термін, фр. néo-liberalisme, вперше використаний 1938 р. французьким економістом Бернаром Лаверне (фр. Bernard Lavergne), і того ж року запропонований німецьким економістом Олександром Рюстов для протиставлення ідей класичного лібералізму домінуючим, на той час, колективістським та егалітарним тенденціям в ліберальній ідеології.Неолібералізм має широке значення, та охоплює: 1) ідеологію; 2) спосіб урядування; 3) пакет політичних програм. Можна навести такі засадничі принципи неолібералізму: Наголос на важливості ринку як механізму ефективного розміщення ресурсів та забезпечення особистої свободи. Спираючись на методологію індивідуалізму класичної школи економіки, прибічники неолібералізму вважають, що ринки створюють природній порядок в суспільстві через добровільний обмін товарами та послугами, що сприяє підвищенню ефективності виробництва, добробуту та свободі. Ринкова економіка краще координує діяльність децентралізованих економічних агентів, які пристосовуються до невизначеності та невпинних змін в розпорошеній інформації. Хоча існування хиби ринку і визнається прибічниками неолібералізму, хиба державних втручань, на їхню думку, може мати куди гірші наслідки. Необхідність розбудови правової держави (нім. Rechtsstaat або верховенства права). Влада правової держави обмежене фундаментальними принципами верховенства права. Спираючись на Кантівське розуміння свободи, закону та розуму, правова держава є інструментом законності для регулювання конфліктних взаємовідносин автономних індивидів на ринку. Функція такої держави полягає у підтримці цілісності та стабільності суспільства через захист особистих свобод.Мінімізація втручань держави. Прибічники неолібералізму вважають, що ліберальна держава має бути сильною, але невеликою: вона повинна мати політичну владу, але, в той же час, влада має бути конституційно обмежена. На відміну від принципів чистого laissez-faire, на державу покладена відповідальність забезпечення законності та ладу, надання публічних благ та захист положень конституції, які забезпечують існування ринку. Представники неолібералізму виступають проти всеохоплюючої держави-корпорації. Існування приватної власності. Приватна власність є незамінною частиною неоліберального суспільного порядку. Для представників неолібералізму приватна власність та вільний ринок є механізмами децентралізації ухвалення рішень.