48. Кейнсіанська революція в економічній теорії.

Кейнсіанство — у економічній теорії 20 століття — одна з чільних макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Світова економічна криза 1920—1930-х років, зокрема Велика депресія 1929—1933 років у США, емпірично довели неспроможність підходів неокласиків і, ймовірно, виявилися головною «конкретно-історичною» причиною кейнсіанської революції.Кейнсіанська революція була реакцією на недоліки класичного підходу до аналізу економічного життя. Вона: відкинула принципи оптимізації і методологічного індивідуалізму як обов'язкові передумови для виведення економічних функцій змінних і побудови економічних моделей; внесла фундаментальні зміни в економічну теорію, здійснивши принципово новий аналіз макроекономічних взаємозв'язків.У результаті вдалося довести необхідність активного втручання держави в макроекономічне функціонування ринкового господарства. Таке втручання найкращим чином здійснюється при проведенні дискреційної (макроекономічної) політики — політики, яка втілюється в життя на розсуд уряду в залежності від стану економічної кон'юнктури.Завдяки кейнсіанській революції відбулося відокремлення макроекономіки в самостійну дисципліну, у той час як моделі класиків і неокласиків не виділяли макроекономічні питання як самостійний об'єкт розгляду.

49. Економіка європейських країн в роки другої світової війни (Німеччина, Франція, Англія)

Франція: З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння: Вартість франка зменшилась в 6 разів; Більше 100 тис. дрібних промислових підприємств збанкротували; Зростало безробіття ( понад 600 тис. безробітних) Процвітала спекуляція (чорний ринок).Німеччина: економіка дезорганізована: Промислове виробництво становило 1/3 довоєнного рівня; Катастрофічно не вистачало палива; Загроза голоду; Країна була в руїнах.Англія:Різко скоротився експорт англійських товарів; Скоротилися прибутки від капіталовкладень за кордоном; Зріс експорт сировини і продовольства; Виник хронічний дефіцит платіжного балансу;Відмова США постачати ленд-ліз.

50. Економічні перетворення та реформи Німеччини та Японії у 1949-1960рр. Економічна програма Л. Ерхарда в ФРН:У результаті другої світової війни економіка Німеччини опинилася в найважчому стані , що стало передумовою реформ: Політична та економічна нестабільність; Інфляція; Держава мала виплатити 20% репарацій; Виробничі потужності працювали на 18-20% довоєнного рівня. Висунута Л. Ерхардом ідея створення в Німеччині соціального ринкового господарства ґрунтувалася на концепціях неолібералізму.Економічна і соціальна політика держави повинна була вирішувати дві головні задачі: Відбудова господарства країни (покращення економіки); Піднесення добробуту населення країни. Реформування економіки Західної Німеччини почалося з грошової реформи: З 21 червня 1948 р. рейхсмарки були оголошені недійсними і введена нова валюта – дойчмарки; Заробітна плата виплачувалася в новій валюті у співвідношенні 1:1; Обмінний курс готівки і заощаджень установлювався 10:1, але розпоряджатися можна було лише половиною обміненої суми, інша половина спочатку була заморожена на блокованому рахунку. Наслідки грошової реформи: Стабілізація грошової і фінансової системи; Збільшення купівельної спроможності населення; Обмеження натурального обміну; Проведено реформу цін. Грошова реформа була тільки першим кроком економічної реформи, що дозволило зробити наступний крок – розрив із централізовано керованим господарством і перехід до ринкової економіки. Наслідки реформи цін: Скасовано адміністративний розподіл ресурсів; Скасовано нормативні документи, що регулювали економічне життя; Стабілізація цін; Прийнято закони, що забороняли безпідставно підвищувати ціни. Результати реформ Ерхарда: Німецьке «економічне диво» 1955 р.: Обсяг ВНП збільшився у 3 рази; Темпи щорічного зростання промислового виробництва збільшилися на 8,5%; Частка ФРН у світовому виробництві зросла на 10%. До кінця 60р. Німеччина стала провідною країною Європи і зайняла друге місце за рівнем промислового виробництва після США. «Зворотній курс» Дж. Доджа і К. Шоупа в Японії: Японія не отримала допомогу за планом Маршалла. У травні 1947 р. була прийнята нова японська Конституція, підготовлена окупаційною американською адміністрацією протягом 1946-1947 рр., яка стала основою для здійснення США політики реформ, що одержали назву «зворотного курсу». Відповідна програма була розроблена представниками американського капіталу Дж. Доджем і К. Шоупом. У 1947-1949 рр. була проведена земельна реформа, що носила буржуазний, антифеодальний характер. Наслідки земельної реформи: Усунення великих землеволодінь: суть полягала у викупі державою поміщицької землі з подальшим продажем її орендарям-селянам; Ліквідувала поміщицькі землеволодіння; Держава викупила у поміщиків і продала селянам 80% усіх с/г угідь; Посилилась конкуренція між виробниками; Зросла продуктивність праці. За рекомендацією Дж. Доджа здійснено бюджетну реформу, найважливішими принципами якої були: Припинення виплат компенсації військовим заводам за конверсію; Припинення виплат субсидій нерентабельним підприємствам; Строгий контроль грошової емісії; Прийняття єдиного фінансового валютного курсу. В рамках проведеної реформи Доджа функціонувала повна державна перевірка всієї системи зовнішньоекономічних зв’язків, розподіл по ліміту коштів на сплату імпорту у відповідності з галузевими пріоритетами. Розроблений Дж. Доджем проект збалансованого державного бюджету передбачав різке збільшення податків, реформа податкової системи передбачала перерозподіл податків: Були зменшені податки на підприємницьку діяльність; Встановлювався твердий обмінний курс ієни; Пожвавлення і посилення конкуренції підприємців сприяли росту виробництва; Скасування податку на надприбуток і збільшення оподаткування трудящих. Найважливішою особливістю створеного тоді господарського механізму було поєднання ринкових відносин з їхнім державним регулюванням, ринкової конкуренції з економічним плануванням. Починаючи з середини 50-х років японська економіка розвивалася небачено високими темпами. Це були роки так званого «японського економічного дива», яке тривало аж до 80-х рр.