39. Українська економічна думка кінця 19-поч.20 ст.

Розвиток української суспільно-економічної думки у період кінця XIX — початку XX ст. відзначається різноманітністю течій і напрямів, багатством економічних ідей та визначними здобутками, що не тільки піднесли її у ці роки на рівень світової, передусім західноєвропейської, економічної науки, а й вагомо збагатили останню. При вивченні української економічної думки тієї доби потрібно враховувати. Що Україна на той час не мала своєї державності, її суспільство було поділене між двома багатонаціональними імперіями. Природно, що в такій ситуації осередки економічної науки і в Східній Україні і на західноукраїнських землях, хоч і представляли собою нерозривну єдність як складові культури одного народу, водночас продовжували розвиватися у різних соціально-економічних і політичних умовах та сферах наукових впливів, відбиваючи їхні характерні риси й особливості.Період від кінця XIX — початку XX ст. і до жовтневих подій 1917 р., у межах якого подається цей розділ, для Східної України, як і для Російської імперії в цілому, був насичений складними політичними та суспільно-економіч-ними процесами, трагічними й величними подіями, що врешті-решт призвели до докорінної зміни усього суспільного життя. За цей період країна пережила промислову кризу (1893—1902) і грошову реформу (1895—1907), поразку у російсько-японській війні і революційні події 1905—1907 рр., скликання Державної думи та роки глухої реакції, реформу П. Столипіна, початок і розпал першої світової війни, лютневу революцію та жовтневий переворот. Всі ці роки Росія, а в її складі й Україна, долаючи ще досить міцні пута наслідків кріпосництва, важко, але впевнено просувалися шляхом розвитку капіталістичних відносин у так званому другому ешелоні капіталістичних країн (Німеччина, ряд країн Центральної та Південної Європи та ін.). У центрі передової економічної думки того часу знаходяться проблеми подолання відставання в економічному та суспільно-політичному розвитку країни від провідних капіталістичних держав Заходу, індустріалізації та впро-вадження здобутків технічного прогресу в усі галузі народного господарства, піднесення продуктивності сільськогосподарського виробництва, обмеження негативного впливу царської бюрократії на всі сторони суспільно-економічно-го життя країни. В Україні ці проблеми пов'язуються з питаннями національного самовизначення, зміцнення національних елементів в економіці, піднесення добробуту трудящих мас, і передусім селянства, яке становило понад 80 % населення, тощо. Програмними вимогами перших політичних партій, що зародилися на західноукраїнських землях у 90-ті роки XIX ст., а в Східній Україні у 1900-ті роки, стають заходи, спрямовані на досягнення культурної та політичної автономії України.

40. Економічний розвиток Англії та Франції у кін.19-на поч. 20 ст. Перехід від вільної конкуренції до монополій.

Друга половина 19 – початок 20 ст.- завершення становлення індустріального суспільства у провідних країнах світу – Великій Британії та Франції зокрема.

Темпи і строки індустріалізації залежали від:Конкурентних історичних умов кожної країни,Вихідного рівня промислового перевороту, Загальносвітового економічного розвитку, Індустріальне суспільство – це суспільство, в якому домінує промислове виробництво над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським, а високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науково-технологічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя. Монополія- капіталістичне об’єднання, що монополізувало шляхом згоди між собою окремі галузі виробництва з метою витискування і підкорення конкурентів, а також отримання монопольного прибутку. Великобританія. Перші монополії виникли в 80-90-ті рр. 19 ст., тому що англійські підприємці без створення монополій мали величезні прибутки зі своїх колоній. Монополізація виробництва в Англії призводила до посилення експлуатації робітників і загострення соціальних проблем. Організатором руху робітників за поліпшення їхнього економічного становища були тред-юніони, що об'єднували висококваліфікованих робітників. Посилилася також боротьба неорганізованих робітників (мітинги та демонстрації безробітних, страйки робітників сірникових фабрик, газових заводів Лондона, лондонських докерів). У країні формувався "новий юніонізм" — тред-юніони низькооплачуваних, некваліфікованих робітників. 1893 р. виникла незалежна від тред-юніонів Робітнича партія, що вела боротьбу за обрання в палату громад представників робітничого класу. Підприємці вирішили послабити вплив тред-юніонів. 1900 р. під час страйку на залізниці долини Тафф залізнична компанія подала в суд на залізничників, вимагаючи виплати збитків, що їх компанія зазнала від страйку. Інші компанії почали наслідувати приклад залізничної компанії. Тоді за рішенням Конгресу тред-юніонів на конференції було засновано Комітет робітничого представництва для проведення в парламент робітничих депутатів, щоб вплинути на законодавство країни і спинити наступ підприємців. 1906 р. Комітет був перейменований у Лейбористську партію. До кінця XIX ст. Англія здійснювала політику "блискучої ізоляції": керівництво країни вважало, що суперечності між континентальними державами гостріші, ніж між Англією та її суперниками з континентальної Європи. Через це у разі конфлікту з Росією чи Францією Англія могла розраховувати на підтримку Німеччини чи Австро-Угорщини, а тому вона не відчувала потреби зв'язувати себе союзними зобов'язаннями, що можуть натягнути її у війну за чужі інтереси. Франція. Монополізація у формі картелів і синдикатів почалася в 70-х роках 19 ст. Повільний процес концентрації виробництва на поч.20 ст. Після франко-німецької війни 1870—1871 рр. економічне становище Франціїбуло досить складним, оскільки вона сплатила контрибуцію в розмірі 5млрд. франків.

41.Зародження та розвиток теорії раннього інституціоналізму. Інституціоналізм – широка течія економічної думки, яка сформувалася на рубежі ХІХ-ХХ ст. у США. Вона ґрунтується на позаекономічному тлумаченні суті господарських процесів у ринковій економіці. Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру – держава і профспілки, сім’я і традиції, звичаї і мораль, правові акти і етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція і ринкова влада тощо. Представники: Т.Веблен, Дж.Коммонс, В.Мітчелл, Дж.К.Гелбрейт, У.Ростоу, Р.Коуз. Методологія досліджень раннього інституціоналізму грунтувалася на таких принципах:*використання філософії соціального позитивізму і прагматизму (Ч. Пірс, В. Джеймс) як загальнофілософської основи. *цілісність розгляду соціально-економічної системи; *міждисциплінарний аналіз, інтеграція економічних досліджень з досягненнями інших соціальних наук і заперечення "чистої" економічної теорії; *принцип технологічного детермінізму, згідно з яким основою економічного розвитку є поступальний науково-технічний прогрес. *використання методологічного прийому дихотомізашї, коли суспільне виробництво розглядалося на основі взаємодії технологій та інституцій;*Використання ідеї соціального дарвінізму; *використання статистичного матеріалу, перевага емпірико-описових методів, скептичне ставлення до абстрактного методу;* визнання реіулівної ролі держави та соціального контролю над економікою.