36.Еволюція сільського господарства, економічні та соціальні наслідки аграрних реформ 1848-1861рр.

Панщина, кріпосне право гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.

Аграрна реформа 1848 року: Було збережено шляхетські маєтки та грошові доходи у формі випускних талонів, скасовувалося право на пропінацію (монопольне право на торгівлю та виробництво алкогольними напоями); селяни мали сплатити право на сервітут ( обмежена право користуватися чужою власністю, головним чином землею); селяни мали сплатити індемізацію(винагорода за феодальні повинності =70% вартості скасованих повинностей). Наслідки реформи 1848р.: -Економічні(селяни отримали право власності на землю; було скасовано феодальні повинності; була ліквідована панщина, але встановлювався великий викуп за землю; формується селянське землеволодіння); -Політичні( селяни отримали особисту свободу; селяни отримали громадські права, початок боротьби за соціальне визволення).

Аграрна реформа 1861 року: Причини аграрної реформи( криза феодально-кріпосного права; економічна відсталість країни; повстання селян; необхідність наявності ринку робочої сили; війна 1853-1856рр. необхідність зміцнення оборони країни). 19 лютого 1861 року Олександр ІІ підписує Маніфест «Про відміну кріпосного права». Реформа сприяла розвитку нових відносин у сільському господарстві; стимулювала індустріалізацію; прискорила розклад натурального господарства; сприяла появі ринку робочої сили; створила ринок збуту для капіталістичного виробництва; реформа показала перехід від феодалізму до капіталізму.

37. Столипінська аграрна реформа та її значення

Хронологічні межі реформи: І варіант: період з 9 листопада 1906 р. до 1911 р.(останні роки життя реформатора) ІІ вараінт: період з 9 листопада 1906 р. до 1913 р. (період розквіту сільського господарства) ІІІ варіант: період з 9 листопада 1906 р. до 1917 р.(період до прийняття Декрету про землю)Основні заходи здійснення реформи:Руйнування общини; Надання кредитної допомоги через селянський земельний банк; Переселення селян у малозаселені райони Російської Імперії. Суть реформи: Створення системи дрібних фермерських господарств; Підвищення товарності сільського господарства; Піднесення ефективності сільського господарства; Подолати важке економічне і політичне становище в Україні. Наслідки реформи: - Земля закріплялася в індивідуальну приватну власність; - Розширилися орні землі; -Збільшення врожайності зернових культур; -Реформа сприяла розвитку капіталізму; -Зростає товарність сільського господарства; -Відбулася спеціалізація окремих районів.

38.Передумови виникнення української кооперації , види та найважливіші напрями її діяльності.

В Україні кооперативний рух почався у другій половині1860-х років за участю звільненого з кріпацтва селянства та міського робітничого населення для здійснення певної господарсько-виробничої діяльності. Кооперативний рух- як масовий соціально-економічний рух, спрямований на створення сприятливих умов для розвитку кооперативних організацій з метою задоволення матеріальних соціальних і культурних потреб.. Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства був затверджений 6 жовтня 1866 р. Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 р. Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад стався з кількох причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний грунт для кооперативної діяльності. Більшість громадян ще не розуміла суті та значення кооперації. Високі як на ті часи внески (25-50 крб.) не давали змоги вступати у кооперативи менш заможному населенню українських міст. Через матеріальну незабезпеченість кооперативи не могли конкурувати з приватними торговцями, які, до того ж, не гребували ніякими засобами, щоб їх знищити. Вбачаючи в кооперації опозиційну силу, державна адміністрація вороже ставилась до неї. Організатори перших споживчих товариств не мали практичного досвіду. Розвиток українського кооперативного руху був зумовлений потребами капіталізації сільського господарства. Перевагами кооперативного кредитування та збуту користувалися не тільки великі сільські господарі, а й малозабезпечені селяни. Всі вони влаштовували товариства для організації збуту своєї товарної продукції, кредитування и постачання своїх господарств удосконаленими знаряддями праці, добривами, насінним матеріалом.У 1909 р. власні кошти спілок становили 29 %, частка вкладів -- 18, а кошти, позичені у банків, -- 53 %. Фінансова допомога уряду кредитним спілкам Закарпаття також була незначною. У 1911 р. кредитні кооперативи чотирьох комітетів одержали лише 13,5 тис. крон державної позики (менш як 100 крон на одну спілку), з яких було витрачено на заробітну плату головам спілок та обліковцям 6 тис. крон. Роль кооперації в системі кредиту і товарообороту була незначною. Кооперативні спілки задовольняли близько 20 % потреб селян у позикових коштах, а частка постачальницько-збутових кооперативів у сільському господарстві становила 10-15 % і збільшувалася повільно. До Першої світової війни на Закарпатті не було крайового кооперативного союзу. Тому більшість місцевих кооперативів підпорядковувалась кооперативним союзам у Будапешті. Всього на початку 1913 р. в Австро-Угорщині діяло 1525 українських кооперативів, або 8,1 % їхньої загальної кількості. Отже, наприкінці XIX -- на початку XX ст. український кооперативний рух, незважаючи на великі труднощі та перешкоди, набув значного розвитку. Він став важливим чинником господарського, культурного і духовного піднесення українського народу. В кооперації українське громадянство вбачало одну з конкретних форм демократії, яка наближала Україну до Заходу