30. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, е.Бен-Баверк, ф.Візер.

Австрійска школа політ. ек-ії , яка сформувалась у 70-ті роки 20 ст. зробила найбільш вагомий внесок у розробку ідей Маржиналізму. Її предстаниками були професори Віденського ун-ту К.Менгер , Ф.Візер , Е.Бен-Баверк. Засновником і лідером школи був К.Менгер(’Основи політ. економії’, «Дослідження про методи соц. наук і політ. економії зокрема» ). Менгер: Потреба- намагання задовільнити певне бажання.Корисність- здатність речі задовольнити потребу. Вартість товару народжується з його використання у споживанні , а не з того , скільки було витрачено на його вир-во. Ф.Візер у працях ’Природна цінність’ , ’Закони влади’ розвиває ідеї Менгера. Закон Візера :вартість витрат вир-ва є похідною від вартості продукту. Важливою ознакою економіки австрійці (Візер) вважали обмеженість матеріальних благ. Є.Бем-Баверк ( ’капітал і прибуток’) дав доповнений варіант нової теорії. Бем-Баверк : суб’єктивна цінність, об’єктивна цінність. Розрізняв теперішні і майбутні блага. Таким чином , можна підбити підсумки аналізу особливостей австрійської школи: 1)в економічному аналізі центр ваги з витрат і затрат переключається на кінцеві результати; 2)вихідним в економічній теорії є суб’єктивне мотивування економічної поведінки людей , а не об’єктивні фактори; 3)в політекономію вперше був внесений принцип граничної корисності; 4)використання методу робінзонади (ізольоване господарство);5)на перший план висувається споживання.

31. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.

Становлення неокласикчної традиції в економічній теорії пов’язане з формуванням у 90-х рр. 19 ст. в Англії так званої кембріджської школи. Представники : А.Маршалл , А.Пігу , Р.Хоутрі. Кембріджська школа за своїм впливом на економічну думку не поступалася австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії.У своїх працях (’Принципи економічної науки’) Маршалл поєднав трудову теорію вартості і ’теорію граничної корисності’ (маржиналізм). Маршалл переключає дослідження з проблеми цінності на розробку теорії ціни Вивів закон попиту : ’потрібна кількість товару збільшується зі зниженням ціни і зменшується з її зростанням’. Ринок Маршалл розглядав як високоорганізовану інституцію , де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни . За його теорією розподілу кожний із факторів вир-ва (земля , праця , капітал , підприємницька діяльність ) також поділяють дії попиту і пропозиції.Рушійною силою економіки представн. Кембр.шк.вважали свободу і конкуренцію. Людський капітал, на їх думку, так само важливий як засоби вир-ва , як і інший вид капіталу . Економічну теорію назвали неокласичною - новий напрям класичної теорії.

32. Математична школа в політичній економії.

Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Кур­но i спираються, переважно, на теорії суб'ективної корисності та продуктивності факторів виробництва. Виникнення математичноі концепії економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаемозв'язку та однорідності Bcix и частин i елемент1в, а також розвитком математики.Самостійнють i конструктивність математичного методу полягае в тім, що це не тільки метод описування, а и метод дослщження, причому не лише кількісного, a i якісного.Поряд з Курно перил спроби застосування математики в економіці зробили італіець Дж. Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець И. фон Тюнен.У цілісному вигляді математичну теорію економічної рівноваги репрезентують npaці великого французького економіста-математика, ос­новоположника лозанської школи Леона Вальраса (1834 — 1916).Головним у творчості Вальраса було опрацювання Teopiї макроекономічної рівноваги. Рівновагу Вальрас характеризував як «стан, за якого ефективний попит i пропозищя виробничих послуг е рівними, icнye постійна стійка ціна на ринку продуків i, нарешті, прода­жна ціна продуктів дорівнюе витратам, втіленим у виробничих послугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя — до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас відобразив за допомогою чотирьох взаемозв'язаних систем рівнянь.Сам Вальрас сприймав природу рівноваги в такий cnoci6. Людина приходить на ринок з певною кількістю товарів i з певним бажанням реалізувати ix за різними цінами. Якщо цi товари пощастило реалізувати за цими щнами, то попит i пропозищя е рівними, а на ринку існуе рівновага. Але якщо попит i пропозищя різні , то ціни будуть змінюватися, аж поки не буде досягнуто певної р1вноваги. Це i е загальна теорія рівноваги обміну, завдяки якій Вальрас став відомим у політекономії.Вільфредо Парето (1848—1923) — італійський економіст i соціаліст, що також зробив великий внесок в економ1чну науку. Голо­вна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної теоpiї, «очищеної» від понять цінності и корисності.На його думку, політична економія мае вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для iхньогoro задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаемозалежност) Bcix економічних факторів, що впливають на суспільне виробництво i споживання, він широко користувався математичними методами аналізу.Парето розвинув теорто добробуту або, як н інакше називають, теорію економічного оптимуму, суть якої полягае в оптимальному розподілі економічних pecypeia i благ, що виробляються. За Вальрасом, як відомо, в результаті еквівалентного обміну кожен його учасник отримуе максимум корисності. Удосконалюючи теорію загальної економічної рівноваги Вальраса, Парето уточнив критерії стійкої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву «оптимуму Парето». Piвновага трактувалася ним як економічний стан, за якого неможливо поліпшити становище когось з учасників обміну, не погіршивши становища хоча б одного з них. Рівновага настае тоді, ко­ли діаметрально протилежні сили та бажання и yci численні перешкоди буде збалансовано.