23. Економічні погляди Смітта:

У 1776 р. вийшла книга А. Сміта “Дослідження про природу і причини багатства”, яка ознаменувала завершення етапу становлення політичної економії як науки. У ній автор чітко визначив предмет, методологію і загальну основу політичної економії як особливої галузі знання. Є засновником абстрактно-логічного методу.Предметом економічної науки Сміт вважає суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства. При цьому розвиток економіки спирається на матеріальні (фізичні) ресурси суспільства, використання яких призводить до створення благ і багатства народу.Методологія вчення Сміта грунтується на концепції економічного лібералізму. Вчений стверджував, що інтереси окремих осіб збігаються з інтересами суспільства. Він використав поняття “економічна людина”, під яким мав на увазі особу, наділену егоїзмом, що прагне до все більшого нагромадження багатства. Неодмінною умовою дії економічних законів Сміт вважав вільну конкуренцію. За твердженням дослідника на ринку діє “невидима рука", згідно якої економічна людина шукає вигоди для себе, але "невидима рука" спрямовує до мети, що зовсім не входила до намірів людини та забезпечує потреби суспільства.Завданням політичної економії Сміт вважав збільшення могутності та багатства країни.В основі економічних поглядів Сміта є ідея, що продукти матеріального виробництва є багатством нації, а величина останнього залежить від частки населення, зайнятого продуктивною працею, та продуктивності праці. Результатом поділу праці він вважав економію робочого часу, вдосконалення навичок роботи та винахід машин, які полегшують ручну працю.Гроші, за Смітом, є особливим товаром, який виступає загальним засобом обміну. Віддавав перевагу паперовим грошам. Визначив декілька підходів до поняття вартості, одне з них: вартість визначається джерелами прибутку, до яких вчений зараховував заробітну плату, прибуток і ренту. Це твердження має назву “догма Сміта” і є основою теорії факторів виробництва. Заробітну плату А. Сміт розглядав як “продукт праці, винагороду за працю”. На його думку, розмір заробітної плати залежить від економічної ситуації в країні. Прибуток називав “вирахуванням з продукту праці”, різницею між вартістю виробленого продукту і заробітною платою робітників.

Капітал, на думку А. Сміта, є частиною запасів, на яку капіталіст розраховує отримати прибуток. Головним чинником нагромадження капіталу вчений вважав ощадливість. Капітал він поділяв на основний і оборотний. Під основним капіталом він мав на увазі капітал, який не вступає в процес обігу, а під оборотним – капітал, який змінює форму в процесі виробництва.

24. Еволюція класичної політичної економії у першій половині ХІХ ст.: Головними причинами трансформації класичної політичної економії у першій половині ХІХст. стали: завершення процесу первісного нагромадження капіталу, утвердження системи вільної конкуренції, загострення соціальних суперечностей, форсування національних ринків.

Еволюція.... в Англії

Основними представниками еволюції класичної політичної економії є Давид Рікардо (1772-1823) та Томас Мальтус (1766-1834 рр.). Головна праця Рікардо - "Засади політичної економії та оподаткування" (1817 р.) Головним завданням політичної економії за Рікардо є визнання законів які керують розподілом. Висунув теорію вартості яка полягала в тому, що вартість товару визначається суспільно необхідною працею. Висунув теорію грошей - вартість грошей залежить від їх кількості, грошей в обігу безпосередньо встановлює рівень цін на товари. Гроші - це товар який має внутрішню цінність. Вважав, що золото і срібло є непродуктивним. Теорія розподілу доходів - де він аналізує ренту в прибуток і зарплату. Вказав, що рента - це людська праця на кращих і середніх ділянках землі. Рікардо перший хто розмежовує реальну і номінальну заробітну плату. Теорія відносних (абсолютних) переваг у міжнародній торгівлі - міжнародна торгівля є взаємовигідною за умов спеціалізації країни в виробництві та реалізації товарів, що виробляються з найменшими альтернативними витратами.Головна праця Мальтуса - "Дослідження про стан народонаселення" (1798). В ній він розкрив вплив демографічного фактора на добробут населення на основі твердження про випередження зростання темпів приросту населення порівняно з темпами приросту засобів для його існування. За твердженням Мальтуса, людина яка не може забезпечити своїх дітей, вона не повинна вступати в шлюб. Висунув теорію залізного закону зарплати - необхідність збереження низької зарплати. Теорія третіх осіб - проблема реалізації може бути вирішена за допомоги верств населення, що не беруть участі у виробництві, але отримують дохід (релігія, освіта, армія).

Економія.....у Франції

Еволюцію класичної політичної економії у Франції пов'язують з іменем Жан-Батіста Сея (1767-1832 рр.). Головними його працями є "Трактат політичної економії" (1803) та "Повний курс практичної політичної економії" (1828-1829). Сей здійснював по фазне дослідження суспільного відтворення. Процес виробництва він розумів, як продукт взаємодії 3 факторів виробництва - капіталу, землі (сили природи) та праці, що логічно узгоджується з 2 першими постулатами. Сей надає важливого значення ролі суб'єктивного чинника в суспільному відтворенні (з одного боку - це вплив виробника та споживача на формування оцінки вартості продукту, а з другого - він запроваджує поняття, як підприємливість - особливий талант. Сей побудував логічну схему суспільного відтворення. Теорія розподілу і обміну Сея включає взаємовідносини між економічними суб'єктами - продавцями і покупцями, а не між класами, як у Сміта. Вперше звернув увагу на існування макроекономічних залежностей у суспільному виробництві і створив теоритичну базу для вимірювання вартості. Величина корисності факторів (послуг) тобто величина зарплати, прибутку і ренти, на думку Сея, виявляється в процесі обміну.

25.