1.Предмет, мета, методи та завдання «Історії економіки та економічної думки».

Предмет: розвиток господарств окремих країн та процес іх наукового осмислення представниками економічної науки. Мета: формування знань про істричний розвиток господарств та економічної думки, для розуміння генезису та закономірностей функціонування економічних систем. Завдання: 1)формування цілісного уявлення про еволюцію економічного розвитку суспільства й економічної науки;2)систематизація й аналіз економічних уявлень та ідей відповідно до розвитку економіки;3)вияалення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економічних учень;4)поглблення знань з економіної теорії. Метод – це шлях пізнання, спосіб та інструмент дослідження, наукова значущість та пізнавальна цінність якого визначаються насамперед його евристичним потенціалом, здатністю збагатити науку новими знаннями. Методи дослідження: Емпіричний(спостереження). Історико-генетичний метод дослідження дає змогу виявити історичні умови виникнення та розвитку економічних ідей, їх спадкоємність, загальні закономірності та історичну специфіку у змісті та пізнавальних пріоритетах економічних теорій, взаємозв’язок економічних учень з політикою та господарською практикою. Системно-структурний метод дослідження сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як цілісного системного процесу у всій різноманітності його внутрішніх і зовнішніх зв’язків, структурних елементів і рівнів. Проблемно-логічний метод дослідження розкриває глибинні сутнісні характеристики історії розвитку економічної науки на основі виявлення внутрішньої логіки економічних теорій, їх категоріального та понятійного апаратів. Компаративний (порівняльно -історичний) метод досл ідження дає можливість виявити загальне й особливе у різних економічних ученнях, простежити роль традицій та революцій в історії ідей, взаємодію загального, особливого та одиничного в той чи інший період розвитку економічної науки.Індукція(вивчення предмета від окремого до загального), дедукція(від загального до одиночного). Діалектичний (метод філософії).Аналіз (об'єкт розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо) та синтез (об'єднання різних елементів об'єкта в єдине ціле).

2.Періодизація економічної історії.Наукова періодизація та виділення основних віх еволюції учень.

Періодизація — встановлення хронологічно послідовних етапів у суспільному розвитку. Формаційний відхід (К. Маркс, послідовна зміна одного способу виробництва іншим): 1.Певіснообщинний. 2.Рабовласницький. 3.Феодальний. 4.Капіталістичний. 5.Комуністичний. Історико-хронологічний(дослідження економічних теорій, учень, шкіл, напрямів відповідно до історичної послідовності їх виникнення та розвитку): 1.Неолітична. 2.Східно рабовласницька. 3.Антична. 4.Ранньофеодальна. 5.Перед індустріальна. 6.Індустріальна. 7.Постіндустріальна

Цивілізаційний (цивілізація – історико конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідно духовною культурою людей)

Періодизація Уолта Ростоу (теорія «стадій росту»):1)традиційне суспільство;2)підготовка передумов піднесення;3)піднесення;4)рух до зрілості;5)ера високого масового споживання. Цівілізаційна періодизація Л.Г. Моргана: 1)епоха дикості(мисливське господарство);2)епоха варварства(скотарство);3)епоха цивілізації(аграрна, індустріальна, постіндустріальна)

Періодизація за Дж.Гелбрейтом: 1)до індустріальне суспільство(аграрне);2)індустріальне(промислове виробництво);3)постіндустріальне(сфера послуг) За М.Данилевським:1)Єнипетська;2)Китайська;3)Ассиро-вавилонська, фінікійська;4)Індійська;5)іранська За А.Тойнбі:

3.Основні етапи розвитку й особливості первісного господарства. Первісне суспільство - це найтриваліший період в історії людства від появи первісного людського стада (близько 2,5 млн років до н. е.) до формування перших держав і цивілізацій (кінець TV-HI тис. до н. е.). В історико-економічній періодизації первісне суспільство розмежовується так 1.ранньопервісне суспільство (дикунство) - від виникнення людини сучасного типу з натуральним привласнювальним господарством до неолітичної революції; 2.неолітична революція як перехідний період від натурального привласнювального господарства до натурального відтворювального господарства 3.пізньопервісне суспільство (варварство) з натуральним відтворювальним господарством. Періодизація первісної доби: 1)кам'яний вік, 5 млн років тому – кін.ІІІ тис до н.е. (неандерталець, кроманйонець, завершення льдовикового періоду).2)палеоліт, 5 млн.р – 12 тис.до н.е.(перші знаряддя праці, користування вогнем, будування жител).3.мезоліт, ХІІ-VІІІ тис до н.е.(одноосібне полювання, винайшли лук та стріли, перший водний транспорт, приручення перших тварин).4.протонеоліт(криза привласнюю чого господарства, виснаження мисливських ресурсів, збільшення кількості населення, зменшення тварин).5.неоліт, VІІІ-ІІІ тис.до н.е.(зародження відтворюючого господарства, виокремлення землеробства від скотарства, ремесла від скотарства та землеробства, перший штучний матеріал – кераміка, ткацтво, зброярство).6.енеоліт, ІV-ІІ тис.до н.е.(поява мідних знарядь праці:шило, рибальські гачки).7.Бронзовий вік, кінець ІІІ-І тис.до н.е.(бронзові знаряддя праці, з’являються кочові племена, удосконалення ремісничої техніки, зароджується писемність).8.Залізний вік, І тис.до н.е.(вдосконалення знарядь праці, розвиток ремесла, СГ, землеробства, торгівельних зв’язків, поява додаткового продукту, який виробляється для обміну або продажу)

4.Господарство українських земель періоду первісної доби. 1) кам’яний вік (з’явилась прадавня людина, названа в науці пітекантроп (архантроп). Найдавніші стоянки первісних людей на території України: Королеве в Закарпатті, Лука-Врублевецька в Середньому Подністров’ї (Хмельницька область), Амвросіївська (Донецька область). Відомо понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.Найдавніші людські істоти жили стадами, займались збиральництвом плодів та їстівних коренів, полюванням на тварин, використовували кам’яні (переважно крем’яні) знаряддя праці: ручне рубило

2) палеоліт (150-35 тис. років тому). Люди заселяли придатні до життя печери та гроти. А там, де їх не було, селились переважно на берегах річок. Археологи свідчать, що найбільш залюдненим в цю епоху був Кримський півострів.Замість рубил застосовуються спеціалізовані знаряддя (гостроконечники, скребла ножевидні, зубчасті скалки тощо). Головним заняттям людей було полювання на мамонта, дикого коня, зубра.В цей період зароджується мова, виникає родовий лад, з’являються перші ознаки мистецтва.З’явилися нові та ефективні знаряддя праці із каменю (вістря, різці, скребла, ножі), а також із кісток та рогів тварин (гарпуни, наконечники списів, шевські голки, шкребла для обробки шкіри). Основою життя було полювання на великого стадного звіра (мамонти, північні олені, широкопалі коні). Люди в пізньому палеоліті об’єднувалися в племена, що давало можливість займатися загінним полюванням. Виникнення матріархатуЗ’явились перші релігійні вірування (фетишизм, тотемізм, анімізм, магія) та релігійні культи богів-ідолів. Виникли примітивні форми прикладного та образотворчого мистецтва (браслети, статуетки, наскельні малюнки), музики та обрядового, ритуального танцю.

3)Мезоліт ..Зникнення великих стадних тварин, які були головними об’єктами полювання, вимагало вироблення нових мисливських прийомів та нової зброї. винайдення лука зі стрілами, сокири і тесла. Великого значення набуло рибальство. Неоліт (новий кам’яний вік) –В цей період в житті стародавнього населення України відбулися важливі зміни, які англійський археолог Г.Чайлд назвав „неолітичною революцією”. ЇЇ характерними рисами були:1) Перехід від присвоюючого господарства (збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство, В цей же час з’явились і специфічні знаряддя праці – серпи, мотики, зернотертки.2) Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили. Бика і свиню в Україні приручили самостійно, а от вівця і коза прийшли з півдня.3)Перехід до осілого способу життя (про що свідчать побудова постійних жител, поява численних поховань недалеко від осель), оскільки землеробство і скотарство були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. 4)Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (традиційні способи обробки каменю – оббивання і сколювання поступаються місцем шліфуванню, свердлінню).5) Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. Величезним досягненням доби неоліту стало винайдення кераміки, яка одразу ж стає незамінною в побуті і в господарстві (люди дістають можливість зберігати воду, готувати варену їжу тощо). Ранні керамічні посудини мають гостре або округлене дно, а під кінець неоліту з’являється керамічний посуд з плоским дном. З’являються примітивні вироби прядіння, плетення і ткацтва.6) Суттєві зміни в демографічній сфері (зростає кількість і тривалість життя населення).

4)Енеоліт (мідний вік) в межах України охоплює 4 -3 тис. років до н.е. Спочатку використовували самородну мідь, а знаряддя з неї виковували. Пізніше освоюються плавильна та ливарна техніка. Виникли перші рудні копальні (с. Клинове Артемівського району в Донбасі).Основними заняттями тогочасного населення стають землеробство і скотарство. з’являється колісний транспорт. Вдосконалюється керамічне виробництво, виникають гончарні печі. Поширюється прядіння і ткацтво. Продовжує розвиватися глиняна пластика, з’являється монументальна скульптура.,початок переходу від матріархату до патріархату. Найяскравішою археологічною культурою епохи енеоліту була Трипільська культура. 5)Доба бронзи – останній великий період первіснообщинної формації (охоплює ІІ – початок І тис. до н.е.). В цей час з’являється перший штучний метал – бронза (сплав міді і олова). З’являються окремі майстри-ливарники і бронзоливарні майстерні. Важливе значення мали також бронзоливарні центри у Карпатах і Причорномор’ї. суспільний поділ праці – відокремлення скотарських племен від землеробських,з’являються окремі соціальні групи населення, виділяється впливова племінна верхівка.

5.Економічний розвиток країн Стародавнього Сходу. Історія стародавніх східних держав, що виникли в IV тис. до н. е.. в Месопотамії, Єгипті, Китаї дозволяє вивчити найважливіший етап у розвиткулюдства - розпад родового ладу, виникнення класів і древніхрабовласницьких товариств, створення держав, початок цивілізацій іекономіки, як організованої сфери діяльності людини. Відділення скотарства від землеробства, розвиток сільського господарства івиділення з нього ремесел, виникнення металургії викликали потребу вдодатковій робочій силі. Нею ставали головним чином полонені,яких звертали в рабство. Зростання виробництва дав надлишковий продукт,що став об'єктом обміну. З'явилася торгівля, а потім і гроші. Родовагромада поступово розпадається. Війни і торгівля збільшували майноверозшарування. Виникає перший розподіл суспільства на класи - рабовласників ірабів. Для охорони інтересів власників, майна, рабовласників ізахисту від зовнішньої небезпеки створюється держава. Перші держави, що виникли на Древньому Сході, приймають форму деспотії - Вся верховна влада належить цареві. Формально і вся земля вдержаві належала царю, але фактично значна її частинаперебувала в руках вільних людей - общинників, які відстоювали у боротьбі зцентральною владою свої права. Ця вічна боротьба була лейтмотивомбагатотисячолітньої історії держав планети, історії їхніх економік.