Якісні реакції на кетонові речовини (тіла) в сечі

Завдання 1. Провести якісні реакції на кетонові речовини в сечі.

А) Проба Легаля на ацетон та ацетооцтову кислоту (АОК).

Принцип. Ацетон і АОК у лужному середовищі утворюють з натрію нітропрусидом оранжево-червоне забарвлення. Після підкислення льодяною оцтовою кислотою утворюється сполука вишневого кольору.

Хід роботи. На годинникове скло наносять 1 краплю сечі, 1 краплю 10% розчину натрію гідроксиду і 1 краплю свіжоприготовленого 10% розчину натрію нітропрусиду. З’являється оранжево-червоне забарвлення. Додають 3 краплі льодяної оцтової кислоти, з’являється вишнево-червоне забарвлення.

Б) Реакція Герхарда на АОК.

Принцип. Метод базується на взаємодії Fe³⁺ з енольною формою АОК з утворенням комплексу червоно-фіолетового кольору.

Хід роботи. До 5 крапель сечі додають краплями 5% розчин феруму (III) хлориду; при цьому випадає осад фосфатів у формі феруму (III) фосфату. При наявності АОК від подальшого додавання феруму (III) хлориду з’являється вишнево-червоне забарвлення. При стоянні забарвлення блідне внаслідок спонтанного декарбоксилування АОК. Реакція неспецифічна. Креатин сечі з натрію нітропрусидом дає аналогічне забарвлення, але в цьому разі при додаванні концентрованої оцтової кислоти рідина не забарвлюється у вишневий колір.

В. Експрес-тест на ацетон та АОК.

Принцип. Напів кількісне визначення кетонових речовин у сечі та сироватці крові проводять за допомогою діагностичних смужок «Кетофан». Кетофан містить лужний буфер у суміші з натрію нітропрусидом, що дають з ацетоном і АОК фіолетове забарвлення, інтенсивність якого прямо пропорційна концентрації кетонових речовин у дослідній рідині.

Хід роботи. Смужку занурюють на 1-2 с у дослідну рідину і через 1 хвилину порівнюють забарвлення зони індикації з кольоровою шкалою порівняння, що надрукована на етикетці. Окремі відтінки шкали порівняння від ледь фіолетового до темно-фіолетового відповідають приблизно від 1,2 до 1,5 г/л та вище АОК.

Клініко-діагностичне значення. У крові здорової людини вміст кетонових тіл складає 0,85-1,70 ммоль/л. У нормальній сечі кетонові речовини (тіла) зустрічаються лише в незначній кількості (не більше 0,01 г/добу) та не виявляються якісними реакціями; ці реакції є позитивними лише при виведенні великої кількості кетонових тіл при цукровому діабеті, голодуванні, виключенні вуглеводів з їжі; кетонурія може спостерігатися при захворюваннях, пов’язаних з посиленою витратою вуглеводів (тиреотоксикоз), при крововиливах, черепно-мозкових травмах, при інфекційних захворюваннях (скарлатина, грип, туберкульоз, менінгіт). У ранньому дитячому віці тривалі захворювання травного тракту (дизентерія, токсикози) можуть супроводжуватися кетонемією та кетонурією в результаті голодування та виснаження.

Література

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 194-209.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. Підручник. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 241-259.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 366-377.

4. Вороніна Л.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С. 306-313.

5. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 373-389.

6. Биохимия: Учебник / Под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 399-417.

7. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: ООО Медицинское информационное агентство, 1998. – С. 271-279.

8. Практикум з біологічної хімії / Бойків Д.П., Іванків О.Л., Кобилянська Л.І. /За ред.О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 119-145.