
- •1. Філософія, її предмет та науковий статус
- •2. Філософія. Світогляд. Культура
- •3. Стародавня філософія: становлення філософських традицій
- •4. Буття світу та людини в античній філософії
- •5. Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
- •6. Проблема субстанції та Абсолюту в новочасній філософії
- •7. Некласична онтологія та її проблематика
- •8. Філософські традиції в Україні
- •9. Проблеми гносеології в історії філософії
- •10. Моделі пізнання та наукового знання в сучасній філософії
- •11. Моделі розвитку науки: класична, некласична, постнекласична парадигми
- •12. Методологія гуманітарного пізнання та знання
- •13. Субстанційні концепції людини в сучасній філософії
- •14. Функціональні концепції людини: духовний вимір
- •Соціальна філософія: історія та сучасність
- •16. Філософія національної ідеї в Україні (хіх–ххі ст.)
- •17. Культура і цивілізація
- •18. Глобалізація та перспективи сталого розвитку людства
11. Моделі розвитку науки: класична, некласична, постнекласична парадигми
(--------------) – це система об’єктивно-істинного, раціонально обґрунтованого знання
(Матеріалістична) діалектика – це методологія дослідження замкнених динамічних систем
(Гіпотеза) – це науково обґрунтоване припущення про закономірний зв’язок та причинову зумовленість певних явищ
(Парадигма) – сукупність ціннісних орієнтацій, переконань і технічних засобів, які забезпечують існування наукової традиції та визнаються науковою спільнотою
(Синергетика) – це методологія дослідження саморегулюючих динамічних систем
Універсальним методом класичної науки, за О. Контом, є (спостереження)
(Кун) – автор праці “Структура наукових революцій”
(Позитивізм) – філософська течія, що започатковує епістемологію як самостійну ділянку філософії
(Порівняння) – це практичне встановлення схожості об’єктів
(Вимірювання) – це практичне встановлення кількісних характеристик об’єкта
(Спостереження) – це метод цілеспрямованого, планомірного і систематичного сприйняття предметів і явищ
(Аналогія) – це мисленнєве встановлення схожості об’єктів
Метод пізнання, який передбачає ідеальне спрощення об’єкта шляхом виділення одних рис та нехтування іншими, – це (абстрагування)
(Синтез) – це метод пізнання, який передбачає ідеальне об’єднання в ціле раніше виділених частин предмета
(Аналіз) – це метод пізнання, який передбачає ідеальне розкладання предмета на складові частини
12. Методологія гуманітарного пізнання та знання
(Мова) є середовищем порозуміння для філософів-герменевтів
Передрозуміння тексту, на думку М. Гайдеґера, задає (традиція)
Об’єктом дослідження лінгвістичної філософії стає (будення) мова
Буденна мова – це (-------------) лінгвістичними символами
(Структура) – це сукупність відношень між елементами цілого, що зберігають свою сталість при перетвореннях та змінах
Філософську герменевтику як теорію і мистецтво розуміння досвіду започаткував (Шляйєрмахер)
(-----------------) – це філософський напрямок, який репрезентує теорію інтерпретації гуманітарного пізнання та знання
(-------------), за Ф. Шляйєрмахером, – це теорія і мистецтво розуміння текстів
(Розуміння), за Ф. Шляйєрмахером, – це віднайдення смислу тексту в процесі його інтерпретації
(-----------------) означає: щоб зрозуміти цілий текст, необхідно зрозуміти його частини
(Інтерпретація) – це першопочаткове віднайдення смислу тексту
(Реінтерпретація) – це уточненя смислу тексту в процесі розуміння
(Конвергенція) – це ідеальне об’єднання в ціле раніше виділених смислів у тексті
(Дивергенція) – це ідеальне розмежування смислів у тексті
13. Субстанційні концепції людини в сучасній філософії
(--------) несвідоме, за К. Юнгом, репрезентує архаїчні схеми сприйняття і ставлення людини до світу
(Структурний) голод, за Е. Берном, позначає відсутність суб’єкта для спілкування
Структура особи, за Е. Берном, включає: (Я-дитяче), Я-доросле, Я-батьківське
(Сенсорний) голод, за Е. Берном, позначає відсутність об’єкта для спілкування
(--------------) – це одиниця спілкування, за Е. Берном
(-------------) – це архетип колективного несвідомого, що містить соціальні ролі, які виконує особа
(---------------) – це архетип колективного несвідомого, що містить людську примітивність, непристосованість, незручність
(---------------) – це архетип центрованості, який втілює гармонію елементів психіки, їхню прогресуючу інтеграцію в окремій особі
Класичний психоаналіз започаткував (Фройд)
З. Фройд описав індивідуальне підсвідоме в людині (Воно)
У класичному психоаналізі Воно функціонує за принципом (Задоволення)
(Культура), за З. Фройдом, є “гамівною сорочкою” для індивіда, що функціонує в інтересах соціуму
Мимовільне забування конфліктних ситуацій, стресових ситуацій – це (Витіснення)
Структура особи, за З. Фройдом, включає: Воно, Я, (Над-Я)
Переключення енергії сексуальних потягів у русло творчої діяльності – це (Сублімація)