3.2. Порядок пред’явлення позову в порядку гпк та участь у розгляді справ в порядку господарського судочинства.

На відміну від цивільного процесу, повно­важення прокурора у розгляді справ господарським судом дещо розши­рені

Господарський процесуальний кодекс України (статті 2.,18,29) визначає прокурора самостійним суб'єктом господарських процесуальних правовідносин - учасником розгляду господарських спорів у суді і включає його до складу осіб, які беруть участь у справі. Але процесуальна правосуб'єктність прокурора суттєво відрізняється від інших учасників судового процесу (сторони, третіх осіб, експерта то­що.) Це тому, що прокурор захищає в господарському суді права сторо­ни, а сторона — свої матеріальні права та інтереси. Прокурор має публічний характер зацікавленості у справі, сторона — суб'єктив­ний, матеріально - правовий. Прокурор не є в господарському процесі стороною у процесуальному розумінні, оскільки українському праву невідомий поділ суб'єкта процесуальних правовідносин на ма­теріальний та процесуальний. Прокурор в господарському суді не є особливим представником сторони, оскільки в судовому про­цесі він діє самостійно без повноважень від сторони та на підставі за­кону. Прокурор - як посадова особа найважливішого правоохорон­ного органу — прокуратури, який без особливих доручень від цього ор­гану, а лише на підставі закону та свого службового становища виконує завдання представництва інтересів у суді.

Отже, правовий статус прокурора визначається залежно від мети, яку він поставив, вступаючи в господарський судовий процес: захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Якщо господарський суд приймає позовну заяву, подану прокуро­ром в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор ніби-то «передає судово-представницьку естафету» цьому державному органу, який і на­буває статусу повноправного позивача у справі. Прокурор надалі лише несе обов'язки та користується правами позивача, крім права на укла­дення мирової угоди.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмо­во, а в судовому засіданні також — і усно.

Право прокурора на звернення до місцевого господарського суду на захист інтересів держави або громадянина реалізується шля­хом подачі позовної заяви. Від якості підготовки прокурором позову залежить успіх його розгляду в господарському суді і врешті-решт — досягнення мети захисту порушених інтересів.

Для того щоб позов прокурора мав змогу виконати роль засобу по­рушення функціональної судової діяльності, він повинен мати визна­чені складові частини (елементи).

Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, організації захисту відповідача проти позову, що важливо для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у господарському процесі. Вони (еле­менти) також визначають суть вимог, на які суд повинен дати від­повідь у рішенні. Прокурор повинен враховувати, що форма і зміст позовної заяви до господарського суду визначені законом (ст. 54 ГПК), внаслідок чого вони набувають юридичного значення. Порушення форми і змісту позовної заяви в певних випадках є підста­вою для її повернення судом. Тому точне і неухильне дотримання ви­мог ст. 54 ГПК є запорукою прийняття позовної заяви і спрямування спору у потрібне для прокурора русло, особливо коли позов подається наприкінці закінчення строку позовної давності.

Позовна заява прокурора до місцевого господарського суду повинна містити:

• найменування місцевого господарського суду, до якого вона подається;

• найменування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери рахунків у банківських установах (за позовами в інтересах громадяни­ на документи, що підтверджують його статус як суб'єкта підприємницької діяльності);

• зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

• зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповіда­чів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

• виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. В одній позовній заяві мо­же бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виник­нення або поданими доказами. Суддя місцевого господарського суду має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ух­валі про порушення справи або у рішенні.

У позовній заяві прокурору необхідно обов'язково посилатися на законодавчі акти, на підставі яких подається позов. Ці посилання слід зробити у вигляді конкретних положень закону або виділити їх окремим пунктом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України позивачем у справі, порушеній за за­явою прокурора, виступає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який дер­жавою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів громадя­нина або держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, виступає орган державної влади чи орган місце­вого самоврядування.

Слід мати на увазі, що господарський суд оцінює правильність виз­начення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у спірних правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого дер­жавою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, гос­подарський суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача з вимогами про захист інте­ресів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК.

Позовна заява підписується прокурором або його заступником. Суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо вона підписана осо­бою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Отже, обов'язково потрібно вказати посаду прокурора, який підписує заяву. Якщо позовну заяву підписує його заступник, то потрібно вказати точну посаду заступника, а не ро­бити різні помітки або писати слово «за прокурора». Наявність помітки біля назви посади «/» або щось подібне зумовить повернення позовної заяви.

В порядку статей 66, 67 ГПК України прокурор, який подав позов до місцевого господарського суду, має право ініціювати вжиття заходів щодо забезпечення цього позову. У п.6.2 наказу Генерального прокурора Ук­раїни № 6гн-2006 прокурорам запропоновано ініціювати од­ночасно з пред'явленням позову (заяви) вжиття заходів щодо забезпе­чення позовних вимог у порядку, встановленому чинним законодавст­вом. Також вимагається вказувати на кон­кретний спосіб забезпечення позову та мотивувати необхідність його застосування судом, не залишати без реагування випадки безпідставної відмови у вжитті заходів до забезпечення позову чи заяви.

Згідно зі ст. 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціати­ви має право вжити заходів щодо забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим ви­конання рішення господарського суду.

Позов забезпечується:

• накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

• забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

• забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

• зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному по­ рядку.

Про забезпечення позову судом виноситься ухвала, яку, у випадку незгоди з нею, може бути оскаржено. Питання про скасування забезпе­чення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Отже, клопотання про забезпечення позову може бути порушене прокурором вже безпосередньо в процесі підготовки позовної заяви і вирішене судом без виклику сторін — одночасно з винесенням ухвали про порушення справи. Більше того, в принципі не виключається й те, що рішення про застосування того чи іншого способу забезпечення по­зову може бути винесене судом окремо у справі, оскільки відповідне клопотання у певних випадках може бути розглянуте судом ще до по­дання позовної заяви.

Про необхідність вжиття конкретного заходу забезпечення позову прокурором вказується як у резолютивній частині позовної заяви, так і окремо заявою. Отже, прокурор, при необхідності. зобов'язаний ініціювати одночасно з пред'явленням позову (заяви) вжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог у порядку, встановленому чинним законодавством, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зро­бити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, прокурор повинен вказувати конкретний спосіб забезпечення позову та мотивувати необхідність його застосування господарським судом, а та­кож не залишати без реагування випадки безпідставної відмови судом у вжитті заходів щодо забезпечення позову.

Згідно зі статтями 66 і 67 ГПК господарський суд має право за влас­ною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим вико­нання рішення суду. До цих заходів належить і накладання арешту на майно або грошові кошти відповідача. При цьому, відповідач позбав­ляється права розпоряджатися коштами та знімати їх за своїм розсу­дом. Отже, господарський суд вживає заходів щодо забезпечення позо­ву не тільки за заявами осіб, які беруть участь у справі (сторони, про­курор тощо), але й зі своєї ініціативи. Слід мати на увазі, що перелік осіб, які мають право порушувати питання про забезпечення позову, наведений у ст. 66 ГПК, є вичерпним.

Умовою застосування заходів щодо забезпечення позову є до­статньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові су­ми, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент пред'явлення по­зову до нього, може зникнути, зменшитися кількісно або погіршитись якісно на момент виконання рішення. Таким чином, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підго­товки справи до розгляду. Слід мати на увазі, що клопотання прокурора про забезпечення позову, яке раніше було відхилене повністю або частково, може бути подане ним вдруге, якщо змінилися певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатися до місцевого господарського суду.

Про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний винести ухвалу, яка надсилається органам Державної виконавчої служби, осо­бам, яким заборонено вчиняти певні дії, або податковим органам, установам банків, кредитно-фінансовим установам, в яких знаходиться виконавчий документ. Наказ про вжиття заходів щодо забезпечення по­зову не видається.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія за­доволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, які спричинили застосування заходів щодо забезпечення позову.

Статтею 29 ГПК України передбачено представництво інтересів дер­жави в господарському суді у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи.

Згідно з п.8.1 наказу Генерального прокурора України № 6гн, прокурор зобов'язаний активно застосовувати надані йому законом повноваження щодо участі за своєю ініціативою у розгляді будь-якої справи та вступу у справу, якщо цього вимагає захист прав і закон­них інтересів громадян або держави. Передусім прокурор повинен за­безпечити обов'язкову участь у розгляді господарськими судами всіх справ, порушених за його позовами та заявами, а також у випадках, ко­ли це визнає за необхідне суд.

За змістом ч. 2 п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційно­го Суду України від 8 квітня 1999 р. представництво прокуратурою Ук­раїни інтересів держави в господарському суді включає не лише подан­ня прокурором позовної заяви, а й розгляд будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора.

Вступати у справу на будь-якій стадії процесу прокурор може на підставі відповідного письмового повідомлення господарського суду, якщо справу вже призначено до розгляду, або з власної ініціативи. Як­що позов подано прокурором або участь прокурора у розгляді справи, пов'язаної із захистом державних інтересів, визнана необхідною госпо­дарським судом, останній повинен надіслати прокурору ухвалу про по­рушення провадження у справі відповідно до ст. 64 ГПК.

Відповідно до статті 29 ГПК прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами позивача, тобто сторони, крім права на укладення мирової угоди. Перелік процесуаль­них прав і обов'язків сторони наведений у ст. 22 ГПК.

Прокурор має право вступити у справу на будь-якій стадії проце­су, брати участь у засіданнях господарського суду, якщо це передбаче­но законом чи визнано за необхідне цим судом. Він може ознайомлю­ватися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати пояснення у справі, а також вчи­няти інші процесуальні дії, передбачені законом.

На відміну від керівників установ, підприємств та організацій, інших осіб, повноваження яких визначені законодавством або установ­чими документами і які подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище, або діють по довіреності, прокурор бере участь у судовому засіданні без будь-якого на те спеціального уповноваження з боку держави чи громадянина. Прокурору для представництва інтересів громадянина або держави в суді не потрібні довіреності чи інші подібні документи, оскільки це право надає йому виключно Конституція України, на підставі якої воно здійснюється. Тому, в судовому засіданні прокурору достатньо пред'явити лише своє службове посвідчення.