1.5 Вимоги до виробництва

Сучасне машинобудування являє собою складну виробничу систему, яка повинна забезпечувати безперервне функціонування усіх підрозділів. Виробнича система здійснює виготовлення заданих виробів в замкненому виробничому циклі, який містить матеріальний, інформаційний і енергетичний потоки.

Виробничим циклом називають комплекс технологічних процесів, які відбуваються всередині виробничої системи з метою перетворення матеріального потоку з використанням необхідної інформації і витраченої енергії.

Матеріальний потік складають матеріали, комплектуючі вироби, технологічне оснащення (інструменти, пристрої, прес-форми вимірювальні засоби) і відходи виробництва.

Основним носієм інформації в виробничій системі є виробнича документація. Технічне відображення виробу ( схеми, креслення, технологічні картки, специфікації, керуючі програми для устаткування з ЧПК і т.і.) послідовно проходять всі фази виробничого циклу.

Інформаційний потік складається з технічної інформації (конструкторської і технологічної), дані про процес виробництва і виконання календарних планів, економічні показники роботи підприємства і інформацію керуючих впливів на технологічні процеси.

Вдосконалення виробничих циклів повинно задовольняти вимогам, спрямованим збільшувати ефективність виробництва і його технічну підготовку (наукову, конструкторську, технологічну і організаційну).

Основні шляхи підвищення ефективності виробництва:

1. підвищення продуктивності праці;

Продуктивність праці можна підвищити за рахунок зменшення кількості працівників, безпосередньо зайнятих в процесі виробництва, за рахунок підвищення продуктивності засобів виробництва, при безперервному вдосконаленню технологій виробництва засобів виробництва, стандартизації і уніфікації механізмів і деталей верстатів. Для того, щоб забезпечувати високі темпи технічного прогресу, нову техніку треба оцінювати за рівнем продуктивності праці. Ступінь автоматизації характеризується співвідношенням кількості автоматично керуємих технологічних процесів до загальної кількості процесів виробничого циклу.

Для того, щоб забезпечити високі темпи технічного прогресу, нову техніку необхідно оцінювати за рівнем продуктивності праці, яку забезпечує ця техніка.

Аналізуючи влив техніко-економічних показників на продуктивність праці, можна визначити основні шляхи підвищення продуктивності праці:

1. скорочення кількості робітників, безпосередньо зайнятих в виробничому процесі (це досягається при багатоверстатному обслуговуванні, створенні АЛ і ГВС);

2. збільшення продуктивності засобів виробництва;

3. безперервне вдосконалення технології виробництва засобів виробництва, стандартизація і уніфікація механізмів і деталей верстатів.

2. покращення якості продукції;

Покращення якості продукції зв’язане з оптимальною побудовою багатоопераційних технологічних процесів в умовах автоматизованого виробництва, вимагає застосування складного математичного апарата і великих експериментальних досліджень. До подібних проблем відносять задачі прогнозування технологічної надійності роботи автоматичного устаткування, тобто кількісного оцінювання термінів втрвти устаткуванням первісних значень параметрів якості обробки.

3. зниження собівартості виробів;

Зниження собівартості продукції зв’язане з необхідністю безупинного підвищення рентабельності (прибутковості )виробництва. На собівартість продукції впливає будь-яка зміна у виробничому циклі, показниках продуктивності праці , використанні основних фондів, витратах матеріалів, технологічного оснащення й енергії.

Застосування більш сучасних технологічних процесів і автоматизованих засобів виробництва, у тому числі обчислювальної техніки, повинне знижувати собівартість виробленої продукції при збереженні або підвищенні її якісних характеристик. Тим самим компенсуються (відшкодовуються)додаткові капіталовкладення понад технологічно необхідних. Одним з ефективних організаційних методів зниження собівартості продукції є удосконалення внутрівиробничого госпрозрахунку, що припускає самофінансування, самопланування і самоврядування.

4. підвищення гнучкості виробництва;

Гнучкість виробничої системи відбивається в її переналагоджуванні і характеризується різноманітністю продукції, часом переналагоджування технологічного устаткування на вироби іншого найменування з іншої номенклатури, часом підготування і освоєння нових виробів, а також здібністю системи продовжувати функціонування у разі відмови одного чи декількох її компонентів.

Поєднання принципів автоматизації з гнучкістю виробництва дає можливість сполучати на сучасному технологічному обладнані продуктивність і якість механообробки верстатів - автоматів і автоматизованих ліній з гнучкістю верстатів з ручним керуванням.

5. збільшення об’єму випуску нової високоефективної продукції.

Збільшення об’єму випуску нової високоефективної продукції можливе за умовами реконструкції підприємства і значному скорочені строків освоєння нової техніки і технології .