1. Адміністративне право як галузь права.

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), регулююча з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядливої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційної діяльності інших державних органів, а також в процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично владних повноважень.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини у сфері державного управління, розвиває і укріплює його демократичні основи. Адміністративному праву належить особлива роль в механізмі правового регулювання — воно виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами в суспільстві. Інакше кажучи, адміністративне право — це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмету, методу регулювання і структурними особливостями (системою розміщення нормативного матеріалу).

2. Предмет адміністративного права

Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, що виникають в процесі реалізації функцій державного управління, у зв'язку із здійсненням широкої і різноманітної виконавчої і розпорядливої діяльності.

Предмет адміністративного права:

- відносини державного управління у сфері економіки, фінансів, соціального захисту і т.д.;

- управлінські відносини у системі державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- управлінські відносини, що складаються у процесі внутрішньої організації діяльності інших органів (прокуратура, суд, апарат ВРУ), діяльності підприємств, установ, організацій;

- управлінські відносини, пов’язані з реалізацією повноважень і функцій виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування;

- відносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування прав і свобод громадян, надання їм різних управлінських послуг;

- відносини у сфері адміністративної юстиції;

- відносини, що виникають у зв’язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності.

Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими ознаками:

1. це управлінські відносини;

2. виникають в результаті здійснення управлінської діяльності;

3. один із суб’єктів наділений владними повноваженнями;

4. це відносини влади і підпорядкування;

5. забезпечуються силою державного примусу.

3. Метод адміністративного права

– це сукупність приймів, способів, засобів, за допомогою яких адміністративно-правові норми врегульовують відносини, що входять до предмету адміністративного права.

Метод адміністративного права - імперативний.

Прийоми, які містяться у адміністративно-правових нормах:

- приписи;

- дозволи;

- заборони.

Особливості методу адміністративного права:

- найпоширенішими є приписи;

- односторонність волевиявлення одного з учасників адміністративних правовідносин;

- приписи підлягають застосуванню незалежно від того, з чиєї ініціативи виникли адміністративні правовідносини;

- владність та односторонність приписів не виключають можливості застосування дозвільних засобів регулювання адміністративних правовідносин;

- категоричність.

4. Принципи адміністративного права

— це основні вихідні, об'єктивно зумовлені засади, на яких будується діяльність суб'єктів адміністративного права, забезпечуються права та свободи людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Принципи адміністративного права визначають характер механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв'язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління — це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов'язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої діяльності.

Загальні принципи українського адміністративного права закріплені в Конституції України, конкретизуються і розвиваються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести:

- принцип законності;

- принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

- принцип рівності громадян перед законом;

- принцип демократизму нормотворчості й реалізації права;

- принцип взаємної відповідальності держави і людини;

- принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною.

5. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права

Найтісніше АП взаємодіє з констит. (держ.) правом. Констит. право закріплює основи організації і функціонування суб'єктів викон. влади, їх місце в держ. механізмі, права і свободи людини. АП деталізує і конкретизує норми констит. права, визначає юр. механізм реалізації громадянами своїх прав і свобод, компетенцію структур викон. влади, адміністративно-правові засоби захисту управл. відносин, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності, основи її галузевої, міжгалузевої, регіональної та місцевої організації. АП тісно взаємодіє з цивільним правом, оскільки обидва регулюють відносини майнового характеру. Норми цивільного права регулюють відносини, за яких сторони рівноправні, а норми АП — це відносини, що будуються на підпорядкованості однієї сторони іншій.

Взаємозв'язок між адмін. і труд. правом існує у сфері регулювання службових відносин. Так, норми труд. права визначають статус службовців як учасників труд. процесу (умови праці, охорона праці, розгляд трудових спорів). Норми ж АП регулюють державно-службові відносини (умови та порядок проходження служби, правила користування служб. документами, повноваження посад. осіб з організації трудового процесу та ін.).

АП тісно пов'язане з фін. правом. Фін. право регулює відносини у сфері фін. діяльності держави, зокрема у діяльності з акумулювання і розподілу коштів, що становлять національний дохід держави. Межі норм крим. й АП визначаються характером і спрямованістю відповідних заборон.

Найскладніше розмежувати адмін. та зем., природоохоронну, сільськогосподарську, митну й підприємницьку галузі права. Механізм співвідношення їх такий, що значна частина відносин належить до предмета названих галузей, регулюється нормами АП та властивим йому методом.

З рядом норм карного права зв'язаний зміст норм адміністративного права про відповідальність за адміністративні правопорушення. Так, КпАП

установлює адміністративну відповідальність посадових осіб, а норми карного законодавства - їхню кримінальну відповідальність.

6. Поняття та структура адміністративно-правових норм

Адміністративно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, що встановлене державою з метою регулювання суспільних відносин, що входять до предмета адміністративного права, і забезпечене засобами державного примусу.

Структура адміністративно-правової норми - це її внутрішня будова, тобто перелік складових частин її складають

А Гіпотеза - це частина адміністративно-правової норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність усієї норми права гіпотеза відповідає на питання коли? Де? в якому разі? за якої умови?

Проте часто адміністративно-правові норми, як уже було зазначено раніше, не містять гіпотези Наприклад, норми, що регламентують внутрішньоорганізаційну діяльність органів виконавчої влади, часто не мають гіпотез, бо містяться у вступній частині, преамбулі чи загальних положеннях нормативно-правового акта

Б Диспозиція - це основна частина адміністративно-правової норми, в якій зазначаються права та обов'язки учасників адміністративно-правових відносин Характерна особливість диспозицій, як і адміністративно-правових норм у цілому,- їхній імперативний характер, коли учасники відносин не можуть за своєю згодою змінити правило поведінки, а повинні чинити саме так, як указано в диспозиції норми.

В. Санкція - це частина адміністративно-правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі порушення правил поведінки, встановлених цією нормою. Особливості санкцій адміністративно-правових норм:

часто бувають відсутні (внутрішньоорганізаційна діяльність органів виконавчої влади передбачає дисциплінарну відповідальність);

нерідко встановлюються за порушення всієї сукупності адміністративно-правових норм, сформульованих в одному акті;

наявність великої кількості різних санкцій.