Полігонометрія

Полігонометрія - система прокладених на місцевості ходів у вигляді ламаних ліній, точки зламу яких закріплені і є опорними пунктами Державної геодезичної мережі.

Системою полігонометричних ходів створюються полігони (багато­кутники). У кожному полігоні вимірюють довжини сторін і кути між ними. Координати опорних пунктів (вершини полігонів) обчислюють за виміряними величинами. На місцевості пункти позначають знаками висотою 4...6 м і підземними центрами.

У великих містах знаки встановлюють на дахах будинків. Для згущення точок знімальної мережі, полігонометричні ходи розбивають уздовж вулиць. Тому в містах, на перехрестях доріг, можна побачити невеликі металеві круги. Це кришки підземних полігонометричних знаків. На тротуарах зустрічаються також головки металевих стержнів, що виступають над поверхнею на 0,5... 1 см. Так виглядають центри знімальних ходів, прокладених від полігонометричних знаків для знімання будинків, дворів та провулків.

У 50...60-х роках 20 сторіччя було розроблено нові способи високоточних визначень відстаней електронно-оптичними далекомірами, геодезичними радіодалекомірами і телурометрами, завдяки чому процес вимірювання відстаней значно спростився. Виходячи з цього, і опорні геодезичні мережі почали створювати новим методом - трилатерацією (від грецьк. trias -триєдність і лат. latus - сторона).

Трилатерація

Трилатерація - метод побудови опорної геодезичної мережі з трикутників за схемою, яка подібна до тріангуляції, але відрізняється від неї тим, що в трикутниках вимірюють геодезичними радіодалекомірами всі сторони і за тригонометричними формулами визначають координати вершин трикутників, тобто координати пунктів Держаної геодезичної мережі.

Вибір методу побудови мережі визначається економічною і технічною доцільністю.

Державна геодезична мережа першого і другого класів, якою на і і.огодні ми користуємося, створена методами тріангуляції і полігонометрії і призначається для наукових досліджень, пов'язаних з визначенням фігури і розмірів Землі як планети, для поширення єдиної системи координат на всю територію країни. Вона є основою для розвитку мережі нижчих класів.

Геодезичні мережі згущення

Геодезичні мережі згущення створюють при недостатній для наступних робіт щільності пунктів державної мережі. По точності і послідовності розвитку вони поділяються на перший та другий розряди і створюються методами полігонометрії і тріангуляції.

Знімальні геодезичні мережі заповнюють мережу згущення і будуються у виді теодолітних ходів, різних зарубок і нескладних тріангуляційних побудов.

На ділянках площею до 1 км2 і при відсутності даних про державні геодезичні мережі та мережі згущення, знімальні мережі можуть створюватися як самостійні (місцеві) геодезичні мережі.

7.3. Державна нівелірна мережа України

Визначення висоти точок місцевості зводиться до встановлення пере­вищень Δh між вихідною (початковою) точкою і тими, які визначаються. Сукупність вимірювальних дій щодо визначення висотних характеристик елементів досліджуваної місцевості називається нівелюванням.

Розрізняють декілька основних методів нівелювання:

=>геометричне;

=>тригонометричне;

=> фізичне (його різновидами є барометричне, гідростатичне, меха нічне й аерорадіонівелювання).

Державна нівелірна мережа України - це головно висотна основа топографічного знімання і геодезичних вимі рювань для потреб економіки і оборони країни

Державна нівелірна мережа створюється методом геометричної о нівелювання з початком відліку від нуля Кронштадтського футш тока Вона включає нівелірні мережі І, II, III і IV класів і технічне нівелюна і пін Нівелірна мережа І і II класів - головна висотна основа, що створи н єдину систему висот на всій території України. Вона призначень мни рішення таких задач, як вивчення сучасних вертикальних рухів зсміи н кори і рухів, обумовлених сейсмічною діяльністю Землі, визначити різниці висот морів і океанів; вивчення фігури фізичної поверхні Землі в результаті визначення відстаней від рівневих поверхонь, що проходять, через точки фізичної поверхні Землі, до обраної поверхні відносності-еліпсоїда. Лінії нівелювання І і II класів прокладають уздовж узбереж морів і океанів, великих озер і рік, шосейних доріг державного значення і залізниць.

Нівелірна мережа І класу будується у вигляді полігонів з периметром 3000...4000 км, зв'язаних між собою у загальну систему. Точність нівелювання І класу складає ±0,5 мм на 1 км ходу. Нівелювання повторюють по тим же лініям через кожні 25 років.

Нівелірна мережа II класу складається з ходів і полігонів, що спираються на репери нівелювання І класу. Периметри полігонів досягають 500. ..600 км. Припустиме не ув'язування в ходах нівелювання II класу визначаються за формулою:

(7.1)

де L - довжина ходу або периметр полігона (у км).

Нівелірні мережі III і IV класів призначені для забезпечення висотним обґрунтуванням топографічних зйомок усіх масштабів і рішення низки інженерних задач. Ці мережі прокладають усередині полігонів вищих класів. Згущення мереж роблять за принципом переходу від загального до часткового: перший клас згущають другим, другий - третім, а третій - четвертим.

Лінії нівелювання всіх класів закріплюють на місцевості постійними знаками не рідше ніж через 5 км. Постійні нівелірні знаки бувають декількох типів: ґрунтовий репер, скельний репер, стінний репер (стінна марка). На вузлових пунктах ліній нівелювання І і II класів, а також поблизу рівневих станцій і основних водомірних постів закладають фундаментальні репери. У лінії II, III і IV класів включають тимчасові знаки, що є висотною основою при топографічній зйомці. Кожен нівелірний знак має свій індивідуальний номер, що не повторюється наданій лінії.