6.4. Рельєф земної поверхні та його відображення на планах і картах

Під рельєфом розуміють сукупність нерівностей поверхні Землі. Рель­єф земної поверхні формується під дією тектонічних, сейсмічних і вулка­нічних сил. Ці ендогенні (внутрішні) сили спричиняють утворення у земній корі складок, розривів і тріщин. Крім того, на земну поверхню діють екзо­генні (зовнішні) сили: повітря, вода, температура, під дією яких відбува­ється вивітрювання гірських порід, що призводить до зміни рельєфу.

Значний вплив на рельєф справляє діяльність людини. Будівництво великих ГЕС, штучних морів, каналів, зрошення в посушливих районах, осушення боліт, вирубування лісів, заліснення ярів і пісків впливають на мікроклімат і, в кінцевому підсумку, на рельєф. Щорічний обробіток землі сільськогосподарськими машинами також призводить до змін рельєфу. Не­правильний обробіток, зокрема оранка вздовж схилів, призводить до ерозії фунту під дією води атмосферних опадів, а на рівнинах - під дією вітру.

На сучасних топографічних картах і планах рельєф відображають за допомогою горизонталей. Горизонталь можна уявити як слід пере­тину рельєфу рівневими поверхнями, паралельними між собою (повер­хні А, В, С на рис. 6.5 а). Отже, горизонталь - це лінія на земній по­верхні, що з'єднує точки з однаковими абсолютними висотами. Задану відстань між двома суміжними горизонталями по висоті (сусід­німи січними поверхнями) називають висотою перерізу рельєфу h, а відстань між ними на карті - закладанням d.

а)

Рис. 6.5. Принцип зображення рельєфу горизонталями (а) та види горизонталей на топографічних картах (б)

Щоб передати законо­мірності зміни форм рельє­фу, висоту перерізу прий­мають постійною для карт певного масштабу. Крім ма­сштабу, значення Ь визна­чає характер місцевості (табл. 6.1). Вибираючи ви­соту перерізу рельєфу, виходять також їз необхід­ної точності та детальності відображення рельєфу, які обумовлюються господар­ськими потребами.

Таблиця 6.1

Таблиця 6.2. Розграфлення топографічних карт і їх номенклатура

Тема 7 Державна геодезична і нівелірна мережі

7.1. Поняття про геодезичні мережі

У процесі вивчення розмірів і фігури Землі, на її поверхні закріплюються точки (пункти), положення яких обчислене в загальній системі координат. Сукупність таких пунктів складає геодезичну мережу.

Геодезична мережа створюється, насамперед, на території окремих держав, де вона є основою (опорою) для проведення топографічних зйомок. Тому такі мережі називаються, також, опорними, а пункти у її складі - опорними пунктами.

Розрізняють:

=> планові геодезичні мережі (якщо для складових їхніх пунктів визначене планове положення на земний поверхні);

=> висотні геодезичні мережі (якщо визначені значення висоти пунктів над вихідною поверхнею);

планово-висотні геодезичні мережі (пункти мережі мають як планові, так і висотні координати).

Сучасний розвиток науки й техніки сприяє впровадженню нових методів визначення координат геодезичних пунктів, дозволяє зв'язува 111 в одну систему геодезичні мережі різних материків. Тим самим усуваються розходження в системах координат різних країн, і відпада» необхідність переобчислення координат пунктів з однієї системи в інш у при роботах планетарного масштабу.