Методологія та організація юридичних досліджень

Наталія Іванівна Кабанець ( дисертація )

Безклубий Ігор Анатолійович ( дисертація по предмету курсу)

3 модулі: 1,2 організація юридичних досліджень, 3 – наукові методи.

подвійна природа.

Тема: категоріальний апарат юридичної науки

1. вступ, українська наука: виникнення, розвиток, її роль та місце в юридичній науці,

наука поділяється на 2 групи: природнича та гуманітарна. Не всі вчені вважають гуманітарну наука саме наукою, це сфера діяльності. В Україні наука складається із 2 сфер.

Дослідження самої науки як - наукознавство – комплекс наукових дисциплін, які узагальнюють і досліджують закономірності функціонування науки як системи знань та соціального інституту, здійснюють системний аналіз організаційно – економічних і соціально – управлінських умов підвищення ефективності наукової діяльності.

наука – це те, що рухає прогрес, має прикладний аспект. різні ефекти

Формуються напрямки щодо пізнання право розуміння: 4 основних напрямки.

Європейська доктрина права Йозеф Штруас, Гофман аналізують ті теорії праворозуміння, які складались останнім часом

В останні роки окремі є 4 основні підходи управо розумінні:

1. моністичний – взяття за основу самостійного підходу і просування його в напрямку право розуміння, ідея Алексеев С.С., в основі права – філософія права, яка була розроблена грецькими філософами, реалізована на практиці римськими юристами, Козловський

2. універсальний - в основі об’єднання природного та позитивного, зародився в дискусії Ганза Кельзена і + Недбайло отримав золоту медаль ООН, був одним із опонентів Кельзена. Бабай,

3. методологічний – необхідність формування методології правознавства, Климов, Мальцев – для того, щоб зрозуміти ідею право розуміння, треба підійти до неї правильно – за допомогою інструментарію – методів, засобів, способів, принципів, що формуються в рамках методології права, Клімов – цей інструментарій треба опрацювати, це об’єкт дослідження,

4. інтегративний – ніби продовження попереднього: коли ми пізнаємо методологію права, тоді ми повинні почати будувати це право – новий каркас на основі принципів будувати уявлення про право. Кант, Гегель

2 .

методологія – наука про методи, сукупність певних теоретичних принципів, логічних засобів і конкретних способів дослідження предмета науки

Грезін констатує 2 загальні розуміння методології:

1. як сукупність методів і правил їх безпосереднього застосування, як арсенала пізнавальних засобів,

2. як філософське теоретико – пізнавальне вчення про пізнання об’єктивної реальності, тобто вивчення співвідношення об’єктивного буття та його наукової рефлексії.

спочатку методологію слід розглядати як інструментарій, а інший аспект – філософський

Лукич:методологія наука про методи, а методологія права – наука про методи права

Козлов «Конкретно – социологические исследования в области права»: методологія юридичної науки – системне утворення, яке формується як системою знань, так і особливостями процесу пізнання державно – правових явищ

складові методології:

1. знання про методи пізнання,

2. об’єкт, на який спрямована методологія = методологія як процес,

3. результат,

4. може бути: предмет дослідження: для того, щоб поставити питання, щоб була оцінка певного результату, оприлюднення дослідження.

3 . проблеми методології

Співвідношення правових понять в юриспруденції «правознавство», «юриспруденція», «правова наука»

юриспруденція – з лат. знання про право, цей термін започаткований римськими юристами, вживався ними для пізнання юридичної науки та практичної діяльності, останні роки застосовується цей термін лише в контексті юридичної практики, це не є доречним, адже обмежує це поняття, особа, яка займається практичною діяльністю є висококваліфікована,

правознавство – сприймається на рівні початкової підготовки з права, правознавство і юриспруденція – синоніми, вживаються в одному значенні – особа, яка вивчила право і здійснює практичну діяльність у цій сфері, застосовує здобуті знання на практиці,

юридична наука, правова наука: саме юридична наука – термін, який застосовується на законодавчому рівні (юридичні науки за сферою), був започаткований у радянські часи, юридична наука фактично оформлена в межах законодавчих актів, розглядається в контексті аналізу законодавства,

право охоплює правові явища, космічні явища тощо, є філософія, методологія права, соціологія права,

ми розглядаємо право в рамках юриспруденції,

доцільно вживати термін «правова наука», це дасть змогу охопити ряд питань, які не відображались у контексті юридичної науки.

всі поняття складаються із 2 частин: юридичної і практичної

систеам знань, що спрямовані на вияв наслідків суспільства.

Функції:

інтерпретаційна

евристична – виявлення невідомих раніше правових закономірностей,

прогностична -

1.Понятт: наукова діяльність, юридична наука,

2. співвідношення понять,

3. поняття та ознаки наукових досліджень,

4. класифікація

юридична наука:

• в Юридическому енциклопедическому словаре, М., 1984р. Сухарєв – юридична наука (юриспруденція, правознавство) – особлива система, яка вивчає право як особливу систему соціальних норм організації держави і політичної системи суспільства в цілому (акцент зміщується в контексті права, попередні редакції ставили на перше місце державу),

• в Большому юридическому словаре, 2000р., Сухарєв: юридична наука - суспільна наука, що вивчає право як особливу систему соціальних норм та різні аспекти правозастосовної діяльності ( основне завдання – відокремити право від інших соціальних норм),

• Великий енциклопедичний юридичний словник за ред. Шемшученка, К., 2007р.: система знань про об’єктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце і роль у суспільному житті (Л! це визначення відкидає до радянщини,

Це визначення, які застигли на етапі 1 ст. до н.е., коли філософи намагались щось сказати про явище, наука як система знань – лише наявність підґрунтя для розвитку, статичний момент: наука – система знань, треба розглядати як певний вид діяльності людини, така діяльність є людською діяльністю,

• визначення Безклубого: це сфера людської діяльності, функції якої є: розробка та теоретична систематизація об’єктивних знань про право та її явища (

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1надрукувати: чи погоджуюсь я з визначенням, якщо так – то з чим, якщо ні – то з чим і дати власне визначення !!!!!!111

ЗУ «Про наукову та науково – технічну діяльність», ст. 1 наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на одержання і використання нових знань.

а що родити із старими знаннями?

Ознаки:

1. інтелектуальний характер та зв'язок із правом інтелектуальної власності,

2. е6лемент соціальної діяльності людини,

3. спрямованість на одержання нових знань з метою їх оприлюднення та подальшого використання у практичній діяльності,

4. формується в рамках певних напрямків, 2 напрямки: фундаментальні (науково – теоретична та або експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку) і прикладні наукові дослідження (наукова і науково – технічна діяльність, спрямована на одержання та використання знань для практичних цілей)

Наукова школа

історично - із наукових шкіл Греції, 12 – 14 ст. – розвиток наукових шкіл у фізиці, астрономії, поняття наукової школи як наукового товариства – починає формуватись у 19 ст., в цей період виділяють 4 елементи:

1. науковий лідер – навколо нього формується школа,

2. навчальний заклад, кафедра - на рівні певних університетів формувались наукові осередки на кафедрах, це основний елемент здійснення наукової діяльності навчальним закладом,

3. науковий інститут, лабораторія – науковими кафедрами можуть бути утворені наукові інститути – менші, чим наукові школи осередки, за радянських часів – спеціалізований відділ, який здійснює дослідження в природничій сфері, в певному спрямуванні, середньовічний підхід – вчені за певним напрямком в межах кафедри,

4. колоквіум (семінар) – навколо семінару формується відповідний осередок, саме він збирає навколо вченого молодих вчених.

Це елементи, які узагальнюють поняття «наукової школи». На законодавчому рівні визначення немає, в доктрині – теж немає чіткого визначення, адже підхід є різним залежно від напрямку дослідження:

в прикладних дослідженням – основою є експеримент, відштовхуючись від цього здійснюється діяльність,

в гуманітарні сфері – дослідження у вузькій сфері, гуманітарій – як правило, індивідуаліст, який виносить на публіку досліджуване ним питання (школа цивільного права, екологічного права).

Говорити про наукову школу можна за умови, коли за основу є концептуальна наукова ідея.

Ідея наукової школи може мати поширення на інші наукові напрямки. Юридична наука має 12 напрямків. Поширення на інші напрямки юридичної науки немає. Наукові результати повинні вийти на результати юридичної науки,треба спрямовувати свої зусилля не на об’єднання вчених навколо вчення, а наголос – наукова ідея, яка має дати наукові результати, таким чином, слід відштовхуватись від того, що дасть наука для юриспруденції, важливо розробляти ідеї концептуального характеру, яка буде поширюватись на всі наукову юриспруденцію.

Вчені намагались дати поняттю наукової школи. Юрій Храмов (фізик) визначає такі ознаки наукової школи:

1. наявність наукового лідера дослідницького колективу – це не лише людина, яка є провідним вченим, не завжди особа, яка є дійсно потужним вченим, може здійснювати адміністративні функції,

2. стиль роботи і стиль мислення – кожен вчений має свій стиль, який уособлює його стиль викладення матеріалу, це наукові підходи до того як здійснити дослідження, це логіка викладення матеріалу. методи викладення розробок, спосіб впровадження в практику певних результатів,

3. наукова ідеологія – дещо об’єднано з науковою концепцією, має бути вихід на конкретні результати, щоб наукова ідея була реалізована треба розробити наукову програму,

4. певна наукова концепція – може бути розроблена науковим керівником, а інші вчені лише приєднуються до неї, по суті, мова йде про наукову ідею, концептуально треба вийти на наукову ідею – розробка має вийти на наукову доктрину, ця теорія повинна працювати, тобто знайти вихід на наукову доктрину,

5. науково – дослідна програма - щоб наукова ідея була реалізована треба розробити наукову програму, перед тим розробляється певна методика, наукова школа повинна чітко усвідомлювати послідовність дій, це, по суті, заходи по підготовці даного товариства до співпраці, визначаються етапи, на яких зосереджуються вчені, це відповідна «дорожня карта» для вченого,

6. особлива наукова атмосфера – втручання об’єктивних факторів (недостатнє знання матеріалів), суб’єктивні фактори,

7. висока кваліфікація дослідників – немає сенсу займатись дослідженням, якщо особа не розуміється на науковому матеріалі,

8. значимість отриманих ними результатів у певній сфері науки – це те, чого прагне будь – яка наукова школа, цей результат не просто буде оприлюднений, це ті висновки наукової доповіді, статті і наскільки вони реально можуть бути відображені в доктрині юридичної науки, наскільки будуть новими, враховується оригінальність,

9. високий науковий авторитет у цій сфері.

Не можна сказати, що в нас є стала наукова школа.

7

Наукова помилка з точки зору змісту:

1. логічні помилки - логічні помилки в судженнях – дуже важливий аспект. Важливо, щоб думки були зв’язані,

2. неправильна інтерпретація результатів – багато висновків, але кожен з них не узгоджується між собою,

3. прийняття недостатньо обґрунтованої гіпотези як істини,

з точки зору зовнішніх функцій наукової помилки:

1. публікація науково неправильного результату,

+ створення уявних об’єктів замість вивчення навколишнього світу – основна наукова помилка ( грецькі філософи),

В основі дослідження гуманітарних наук має бути суспільне явище, об’єктом наукового дослідження в гуманітарній науці - суспільні явища, як складові навколишнього світу.

Намріяні фікції спрямовані на те, щоб належним чином врегульовувати відносини (юридична особа, цінні папери, гроші), але навколо об’єктів вчені будують свої розробки, інколи такі наукові висновки призводять до негативних наслідків, адже подібні фікції не узгоджуються з природою. З огляду нам це основна помилка - в обранні об’єкта дослідження: наскільки результат такого дослідження зможе принести позитивний результат.

Тема: правління науковою діяльністю

1. організація наукової діяльності,

2. статус вченого,

3. університет як суб’єкт наукової діяльності,

4. ВАК та спеціалізована вчена рада.

10 – 15 % коштів бюджету на розвиток науки Китай, США, Бразилія.

Розвиток саме університетської науки – тобто науки в рамках національних університетів

Основна ланка - лабораторія,

2 ланкова організації наукових процесів в Україні:

1. система академічних інституцій,

2. низка університетів, які поряд з навчальними процесами займаються наукою.

Українська академія наук, яку очолив Вернадський В.І.:наука повинна рухатись самостійно, відокремлено від уряду, який лише повинен забезпечувати фінансування.

Сучасний розвиток науки – саме університетський.

Китай – найстабільніша країна світу, валюта стабільний курс,

Університет Пекіну,

Бразилія – найпотужніша країна Латинської Америки: університети Сан – Паоло, Ріо – де - Жанейро

сер. зарплата – 2000 доларів,

• в Україні не виділяються необхідні кошти на наука – 3 – 5 %, до 10 % виділялось лише в середині 90 – х рр.,

• вчені переважно старшого віку (за 5о років в середньому), а ідеї можуть продукувати молоді вчені,

• низькі заробітні плати,

• не надавати статус університету ПТУ і технікумам,

НАН України - вища державна наукова організація, заснована на державній власності та керується принципами самоврядування, статут НАН затверджено 5.04.2002р., в її рамках – ряд профільних академій: напр.. Національна академія правових наук України, статут затверджено Постановою КМУ 2.02.2000р. № 210 – державна наукова організація, яка проводить фундаментальні дослідження, координує, організує та проводить прикладні дослідження у галузі держави і права, включає комплексний розвиток правової науки, проведення наукової експертизи проектів законів, виконання законів ОДВ з питань розробки засад політики, консолідація наукового потенціалу наукових працівників, сприяння інтеграції академічної вузівської науки.

академіки - Кузнецова, Воронава, Щербина,

член кори – Вінник, Балюк, Носік,Кохановська, Дзера,

Академічя Педагогічних, СГ, медичних наук.

Концепція: в Україні повинні бути належним чином підготовлені юристи, які повинні задовольняти інтереси своїх клієнтів, бізнесменів – Л! нині така концепція є неприпустимою, по суті, основних засад насьогодні немає. Ідея – спробувати розробити концепції в рамках університету на базі факультету.

ЗУ «Про вищу освіту» - ст. 25 – типи ВНЗ, університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

2.

Вчений – ЗУ «Про наукову і науково – технічну діяльність» - вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати;

молодий вчений - вчений віком до 35 років; Етичний кодекс ученого України, затв. 15.04.2009р. загальними зборами.

Якості, що відповідають статусу вченого:

1. професійні знання ( високий рівень професійних знань, знання мов, Вернадський пропонував започаткувати спілкування вчених латинською мовою),

2. допитливість ( високий рівень прагнення до пізнання істини, нових знань),

3. спостережливість ( здатність до цілеспрямованого сприйняття об’єктивних властивостей досліджуваних якостей),

4. ініціативність (здатність до самостійних рішень, внутрішнє спонукання до нових форм діяльності), Л! важлива,

5. відчуття нового, активна підтримка нового, Л! важлива,

6. зацікавленість – мотивація, наявність ідей, що спонукають до дослідження, важливий результат, а не процес,

7. ретельність та пунктуальність – тобто якісне та своєчасне виконання плану роботи,

8. відповідальність – здатність усвідомлювати наслідки своєї наукової діяльності та отриманих наукових результатів,

9. комунікабельність - уміння налагоджувати зв’язки з іншими людьми,

10. доброзичливість, людяність, повага до інших, вміння вести дискусію,

11. честолюбство 0 прагнення стати відомим,

12. приємний зовнішній вигляд.

3.

Вища атестаційна комісія України - Вища атестаційна комісія України (ВАК України) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

ВАК України реалізовує державну політику у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

2 модуль

Кабанець Наталія Іванівна

предмет вивчення не історичний, а теоретико – юридичний, це філософська матерія.

Тема: Філософські засади наукового пізнання

1. методологія як філософська дисципліна, місце у сучасній філософії,

2. епістемологія. наукове та звичайне знання: характерні риси.

у методичці: Баскаков, Кулінков «Методология научного исследования: учебное пособие, К., 2004р.»,

Білуха «Основи наукових досліджень, К, 1997р,

Білуха «Методологія наукових досліджень» К., 2002р.

Берман «Западная традиция права: епоха формирования» ( є український переклад)

Гусарєв «Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти», К., 2005р.,

!Казимирчук « Право и методи его изучения», М., 1965р.

Керимов «Основи философии права», «Методология права», 2000р.

Ковальчук, Моісеєв «Основи наукових досліджень», К., 2004р.

Крушельницька «Методологія та організація наукових досліджень», К., 2003р.

Машков А.Д.!!! «проблеми теорії держави і права: курс лекцій», К., 2008р.

Гончаренко, Олійник «Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі»,

Методологические основи правоведения» Марченко !!!!

Рузавин «Логика и метология научного поиска», М., 2006р.

Сабитов «Основи научних исследований», Ч., 2002р.,

Сачков «Научний метод: вопроси и развитие», М., 2003р.,

Юдин «Метология науки.системность. деятельность»,

Радионова «Методология научних исследований», Х. ( є в електронному вигляді),

Козюбра «Поняття и структура методологи юридической науки», К., 1990р.,

Козюбра «Проблеми методологія держави і права в умо…», 1992, Проблеми правознавства № 53.

наука – особливий івид професійної діяльності, соціальний феномен, що складає професію, але становлення як професії – не відразу. пов’язане із вимкнення філософії грецької, критика наукового методи

це предмет філософії, це і наука і сві

структура філософії:

• онтологія ( що ?

• гносеологія (як? пізнання – вчення про пізнання, частково охоплює питання пізнавальних методів, але частково.

Питання методології виділяється. Предмет методології пізнання виокремлюється.

• методологія – наука про методи, якими здійснюється пізнання.

• логіка - методи аналізу знань, сукупність засобів, якими здійснюється аналіз вже існуючих знань, а методологія - засоби здобування нових знань.

В рамках 19 ст. система Гегеля – об’єктивного ідеалізму. Філософія:

1. наука,

2. метод,

3. філософський метод.

Філософія – співпадала із методом діалектики.

займає найвищий рівень,

Філософські методи – це найвищий рівень, а наукові методи – трохи нижче. методологія – структурна частина філософії.

метод – система отримання знань. 2 рівні пізнання:

1. звичайне знання – в процесі життєдіяльності,побутовий рівень,

2. наукове – професійний рівень,

рівні юриспруденції: звичайний, професійний, науковий.

наука як професійний вид діяльності:

1. це частина наукового знання,

Звичайний рівень:

1. ядро складає здоровий глузд (елементарні,найімовірніші дані, це предмет нашого досвіду, мета – орієнтація у навколишньому світі, містить елементи суспільної психології, але в зародку – наше знання дозволяє набувати не лише елементарних, але формує переконання, цінності, принципи, установки.

2. Схоплює поверхневі зв’язки, в примітивному розумінні все, що містить загальне знання,

Професійне знання:

3. особливий вид професійної діяльності – здійснюється не стихійно, а цілеспрямовано, відповідно до предмету,

4. накове знання дозволяє набувати глибоких знань про найважливіші аспе5кти досліджуваних об’єктів, явищ, процесів, про суттєві ознаки, властивості, результати – система понять, категорій – існує спеціальний апарат науки, головна мета і найвища цінність – істина в об’єктивному значенні за допомогою спеціальних засобів та методів. і активного споглядання – спекуляції. завдання – виявлення об’єктивних законів ( природних, соціальних ,логіки), допомагає розкрити суть явища,

5. об’єктивність (саме критерій класичного періоду) – недопустимість суб’єктивного підходу ( на звичайному півні – формується «мнение») , явище оцінуються відсторонено, керується загальними положеннями. Діяльність суб’єкта завжди має активність і критичне ставлення до здійснюваної діяльності, активна направленість, активна конструктивна позиція і особливе ставлення субєкта – умова і передумова такої діяльності, вчений має бути родовим суб’єктом пізнання, пізнання об’єктивних явищ. в період постмодерну позиція субєкта вважається що вона впливає, в основу - діяльнісний об’єкт, не лише що робимо, а й і яке значення має для людей,

6. наука обслуговує практику, філософія будує метафізичні конструкції, але не завжди має практичний інтерес, а наука – завжди,

7. гносеологічний характер наукових досліджень це сукупність знань, яка постійно відтворюється під час здобуття нових знань.

8. не просто фіксує свої елементи, але і само відтворюється,

9. завжди здійснюється за допомогою методів – способи. прийоми, процедури. Це складає ознаку професійної здатності. Засоби матеріальної бази – уміння володіти ними, треба знати теоретичні методи – тобто володіти апаратом логіки, що складає специфіку професійної діяльності.

Критерії науковості:

• внутрішня системність знання - формальна непротирічливість (з точки законів логіки) і дослідна підтверджуваність,

• відтворюваність в будь – якій схожій (стосується закритих систем) і відкритість для критики,

• свобода від неупередженості (співвідноситься із принципом об’єктивності),

10. наявність структури: сукупність елементів:

• суб’єкт пізнання (особливі абстракція, активне начало, за допомогою якого здійснюється цей вид діяльності),

• об’єкт пізнання – вся оточуюча дійсність – об’єктивна реальність ( ці 2 елементи Рікхард «Науки про дух» - неокантіанець (школа визначила гносеологічний підхід і вказала на різні види закономірностей у гуманітарних і суспільних науках), ці 1і 2 елементи – наукова абстракція. суб’єкт – об’єктне відношення – предмет,

• засоби, методи наукового пізнання,

Рівні пізнання ( емпіричний і теоретичний). Ці рівні пов’язані особливою процедурою: гіпотеза – перевірка – висновки – якщо підтверджуються – то є основою теорії.

11. містить не просто елементи соціальної психології, а й ідеали і норми – сукупність певних цінностей - концептуальних та інших установок, характерних на певних етапах розвитку, мета – регулювання процесу, характер - визначається об’ємом пізнання та його специфікою, а зміст формується в певному соціокультурному процесі. Це культурне явище, історичне. Це виходить на розуміння парадигми. Цілісна єдність норм і ідеалів складає поняття стилю наукового мислення, він також виконує регулятивну функцію наукового пізнання (наративний, описовий). Є класичний, неокласичний і посткласиний стиль. Він втілюється в певній конкретно – історичній формі. є кореляція між епохою і стилем.

12. необхідність спеціальної підготовки суб’єкта на основі засвоєння певної системи ціннісних орієнтацій та наукових установок, вони повинні складати сутність розуміння, основна цільова установка – пошук наукової істини, вона втілюється в ідеалах і нормативах наукового пізнання.

Таким чином, рисами є: предметність, об’єктивність, системність, направленість на практичний результат – ознака функціональності науки і її функціональне значення; має мету, завдання, методологічну складову, структурність, елементи соціальної психології (нормативи, цільові установки та ціннісні орієнтири).

Класичний період (4 – 6 ст. до НЕ) школа філософів, софістів, піфагорійців, Арістотель (384 – 322 До НЕ) - система наук (епістема), започатковується наука, знання існували до греків, але обчислювати і обгрунтовувати теореми почалось в саме цьому періоді, наук основі логічного методу. В Ст. Греції Арістотель створив епістему, упорядкував існуючі системи (квадріум - математика, геометрія, астрономія, музика і трівіум - риторика. граматика логіка. Наука: дисципліни теоретичного розуму ( вивчають природу речей, питання про сутність), практичного розуму (право, мораль, етика, вивчають як треба діяти на основі розумних понять, 3 сфера – мистецтва(політики, частково право, (це 2 точка зору). Класична епістема існувала майже о 19 ст. Споглядальний характер (спекулятивний)науки, не ставили перед собою практичну мету, споглядання начала - мета і вираз у розумних поняттях, розказуючи іншим людям про блага, філософи мають правити,

3 період Середньовічна наука сприймає споглядальний характер, але і дещо нове, джерелами Схоластики – грецька філософія і право, з’являється мета – пізнання бога, телеологічний принцип пізнання, в основу пізнання закону, носить академічний характер (розвиток в університетах з 11 ст.), намагання розкрити природу божественного права (є думка, що цей період пов’язаний із розвитком науки у англійських університетах. Беккон,Брадбардін - займались питаннями експерименту. Лінія, пов’язана із Думсом Скотом – настоював на практичній діяльності – бере ще свій початок в 1 ст. На континенті 0 Фома Аквинський – його теорія склала основу, виникла в 13 ст., розвиток – в 14.ст (проявила негативно). 15 – 16 - епоха геовідкриттів, метод схоластики не науковий, цей метод носить формальний характер. Школа природного права застосовує новий науковий метод, він з’являється спершу в природничих дисциплінах – Рене Декарт( 1596 – 1650) – математик французький, філософ, фізик, фізіолог, творець аналітичної філософії, ввів метод радикального сумніву ( 1637 «Міркування про метод», 1641 «Про першу філософію», 1644 «Начала філософії». Його вважають основоположником раціоналізму з апріорних питань, картезіанської системи. Наш розум потребує при цьому правильного методу, ніякий авторитет не може бути прийнятий без сумніву. Єдине положення безсумнівне – я існую Вислів «Мислю - значить існую». Методи будуються на інтуїції і дедукції і передбачає наступні кроки:

1. істина – те, що не викликає жодного сумніву,

2. розкладати кожну проблему на простіші,

3. методично переходити від простого до складного,

4. не робити ніяких пропусках у дослідженнях.

Фактично, критика схоластики, де є беззаперечний авторитет. Абсурдні твердження пропонувались з точки зору здорового глузду і пропонувалось обґрунтувати через не авторитет.

Френсіс Бекон (1561 – 1626) філософ, юрист, лорд – канцлер Англії, політичний діяч, основоположник емпіризму, індуктивна методика, є думка, що саме він діяв під псевдонімом Шекспіра. Він рекомендував підпорядкувати загальні суди судам справедливості, намагання зміцнити судову владу. «Новий органон» ( міркування про метод), питання утопічного характеру 1628 «Нова Атлантида».

виходить із критики Арістотеля, вважає, що індукція і експеримент – основа метода. Щоб правильно застосовувати метод – використовувати знання із досвіду.

4 ідоли заважають здійснювати справжнє пізнання:

1. ідоли роду ( сама людська природа обмежена, не завжди в силу нашого розуму ми можемо пізнати ( у фоми Аквинського є 4 види законів, для цього є закон писаний, а Божественний - пізнти не може),

2. ідоли печери ( перешкоджає людині на особистому рівні, обмеженість її як індивіда (комплекси, страхи),

3. ідоли площі (соціальна природа людини будується у спілкуванні і деякі терміни люди звикли сприймати не задумуючись над змістом). Подолання цього побутового сприйняття,

4. ідола театру ( авторитети, але не повинні заважати здобуттю істини.

4. .В основу аналітичної геометрії – розвиток фізики і механіко – технічної парадигми (16 – 17 ст, ньютонівська фізика – 18 ст._ Це період медерну, грунт. – на описовому методі, використання цього методу спершу у фізиці, а потім – у гуманітарних наук, з Гопса, Локк, Монтеск’є – природнича школа права використовує цей метод ( а Кант дає критичне зауваження метода: треба звести в один – дедукцію та індукцію і сформувати межі, вяких можуть створюватись критичні поняття).

Механ – математ. парадигма існує до 19 ст. В кінці відбувається відкриття, які ру…

Конт – вводить систему позитивних дисциплін, яка змінює епістему, але не повністю витіснено її. Пануюча стала позитивна епістема. Наука визначається ним в позитивному розумінні, вона пізнає явища, а не сутність речей, пізнання здійснюється на основі закономірностей( 2е стійкий зв’язок, який ми можемо спостерігати, він дає систему логічний понять. Наука не має бути споглядальною, вона повинна займатись практикою, а спекуляція – це предмет філософії – в 19 ст. розділились філософія і наука. Позитивна філософія Конта – поділ на дисципліни,ю що запроваджено в німецьких університетах, а потім - у інших. Всі науки мають значення, якщо дають практичний ефект. Є гуманітарні, практичні, природничі науки.

в Першій пол. 19 ст. запроваджується – викладання дисциплін пов’язується із експериментами. В 19 ст. поділяється на до дисциплінарний і дисциплінарний періоди.