Тема 4 організація міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом

4.1. Вимоги до міжнародних автоперевізників водіїв та транспортних засобів

До міжнародних автомобільних перевезень українські перевізники допускаються за наявністю ліцензії на визначений вид діяльності, виданої Укравтотрансом. При здійсненні міжнародних перевезень вантажів перевізники повинні забезпечувати режим праці та відпочинку водіїв, які відповідають вимогам чинного законодавства, та використовувати автотранспортні засоби з дотриманням вимог до транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення.

Перевізники, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, повинні мати диплом про закінчення вищого профільного чи середнього спеціального навчального закладу та забезпечувати всі види обов'язкового страхування, передбачені чинним в Україні законодавством та міжнародними угодами України.

При здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів повинні виконуватись наступні умови:

• у статуті має бути зазначена діяльність, якою передбачена можливість здійснення міжнародних автомобільних перевезень;

• автотранспортні засоби повинні відповідати вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух і Протоколу про дорожні знаки та сигнали;

• водій повинен мати міжнародні права і візи країни призначення транзитних країн;

• підприємство має бути зареєстрованим в Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.

Якщо перевезення мають постійний характер, то доцільним є членство в Асоціації та отримання річної (генеральної) ліцензії на здійснення міжнародних перевезень. Процедура прийняття організацій в Асоціацію здійснюється загальними зборами членів асоціації на основі письмової заяви, яка передається в Секретаріат з доданням необхідних документів:

• заяви з гарантією оплати вступного внеску;

• копії статуту підприємства;

• копії ліцензії на виконання автомобільних перевезень або експедиторських операцій;

• списку автотранспортних засобів, призначених для виконання міжнародних автоперевезень, із зазначенням марок пересувного складу і державних номерів;

• довідки про реєстрацію підприємства державними органами;

• установчих договорів;

• договорів про оренду автомобілів.

До вантажних автомобілів, які здійснюють міжнародні перевезення, існує перелік вимог щодо габаритних розмірів, вагових характеристик і токсичності викидів в атмосферу. Вони є обов'язковими для виконання усіма міжнародними перевізниками. Згідно з прийнятою ЄКМТ класифікацією вантажні автомобілі, призначені для міжнародних перевезень, залежно від екологічного рівня розподілено на такі категорії: «зелені», «особливо зелені та безпечні» та «Євро-3 безпечні».

Враховуючи міжнародний характер вимог до безпечності конструкції автотранспортних засобів, європейськими країнами була ратифікована у 1958 р. у Женеві в рамках КВТ ЄЕК ООН Угода, в якій були зазначені єдині правила (Правила ЄЕК ООН), що описують вимоги до автотранспортних засобів і методів їх випробувань. Цією угодою також встановлені спеціальні єдині вимоги до технічних служб і устаткування для проведення випробувань, а також процедура присвоєння знаку «Е», «L», «G», «U» або «S» - офіційного затвердження транспортного засобу, що відповідає вимогам відповідного Правила.

Правила ЄЕК ООН постійно переглядаються і доповнюються відповідно до зростаючих вимог до технічного рівня автотранспорт­них засобів. Правила ЄЕК ООН є обов'язковими для виконання в краї­нах, які ратифікували Угоду. Прийняття та запровадження в Україні Правил ЄЕК ООН проводяться у відповідності з «Порядком визначення переліку єдиних технічних приписів, що будуть застосовуватись Україною, для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах», затвердженим наказом Міністерства транспорту №301 від 21.05.2001 р.

Державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект» є робочим органом, який забезпечує прийняття в Україні Правил ЄЕК ООН. Задля відповідності автотранспортних засобів вимогам Правил ЄЕК ООН здійснюються випробування на базі «ДержавтотрансНДІпроект», за результатами якого видається сертифікати відповідності вимогам. Такі сертифікати придатності до експлуатації вантажного автомобіля чи тягача (причепа, напівпричепа) передбачають щорічне поновлення, яке потребує перевірки щодо конструкції та технічного стану.

Перевірку транспортних засобів здійснюють на випробувальному та діагностичному обладнанні, яке забезпечує документування отриманих результатів та автоматичну передачу даних на вказаний інформаційний носій. Автомобілі перевіряються на відповідність по­казникам димності відпрацьованих газів, зовнішніх світлових приладів і гальмівної ефективності.

Перевірку причепів та напівпричепів здійснюють відповідно до нормативних документів, контролюючи наявність і технічний став заднього та бокових захисних пристроїв, зовнішніх світлових приладів шин, механічних елементів конструкції, гальмівної системи.

Категорії та підгрупи автотранспортних засобів тестуються за методиками вимірювання шкідливих викидів і порівнюються з гранично допустимими рівнями відповідно до стандартів Правил ЄЕК ООН і, в залежності від результатів тестування, транспортні засоби зараховуються до групи за рівнем нормування EURO -0, EURO -1, EURO -2, EURO -3, EURO-4 та EURO-5.

Доступ на європейський ринок міжнародних вантажних автоперевезень регулюється розподілом квот між країнами-членами ЄКМТ. Дозвіл ЄКМТ—багатосторонній дозвіл, дійсний протягом періоду час вказаного в ньому, для здійснення необмеженої кількості перевезень вантажів між країнами-учасницями ЄКМТ і транзитом через територію однієї або декількох країн-учасниць ЄКМТ транспортними засобами, зареєстрованими в країні-учасниці ЄКМТ.

Система багатосторонніх квот ЄКМТ була вперше введена в 1974р. і допомогла покращити якість транспорту завдяки видачі ліцензій і використанню більш безпечних і менш агресивних для оточуючого середовища автомобілів. Документ, який видається, дозволяє перевізникам перевозити вантажі між країнами-членами ЄКМТ. Протягом 1990-2004 pp. кількість країн-членів ЄКМТ зросла з 19 до 42.

Міністерство транспорту України є членом ЄКМТ з 1996 р. і, відповідно, отримує від секретаріату ЄКМТ багатосторонню квоту дозволів. Міністерство передає їх листом у Державний департамент автомобільного транспорту для оформлення та видачі українським перевізникам.

Дозволи ЄКМТ дійсні для перевезень вантажів автомобільним транспортом між країнами-членами ЄКМТ, а саме: Австрією, Азербайджаном, Албанією, Білорусією, Бельгією, Болгарією, Боснією і Герцеговиною, Великобританією, Вірменією, Грецією, Грузією, Данією, Естонією, Ірландією, Іспанією, Італією, Латвією, Литвою, Люксембургом, Македонією, Мальтою, Молдовою, Нідерландами, Німеччиною, Норвегією, Польщею, Португалією, Російською Федерацією, Румунією, Словаччиною, Словенією, Туреччиною, Угорщиною, Україною, Фінляндією, Францією, Хорватією, Чехією, Швецією, Швейцарією, Сербією та Чорногорією.

Розподіл дозволів ЄКМТ між українськими перевізниками проводиться згідно з документом «Умови проведення конкурсу на отримання українськими міжнародними автоперевізниками дозволів Європейської Конференції Міністрів транспорту».

Дозволи ЄКМТ кожного року розподіляються та оформляються за типами, залежно від потреб і з метою більш ефективного використан­ня, таким чином:

• «особливо зелені та безпечні» - короткочасні;

• «особливо зелені та безпечні» - річні;

• «Євро-3 безпечні» -річні.

Дозволи ЄКМТ мають чинність дії протягом календарного року (річний дозвіл -зеленого кольору) чи протягом місяця (короткочасний дозвіл - жовтого кольору з написом навскіс «короткочасний дозвіл»). Короткочасні дозволи не мають чинності на території Австрії.

Дозволи ЄКМТ дають право на:

• здійснення перевезень вантажів транспортними засобами власними, придбаними на умовах лізингу або орендованими;

• здійснення перевезень вантажів транспортними засобами між пунктами завантаження та розвантаження, що розташовані в двох різних країнах-членах ЄКМТ;

• здійснення перевезень вантажів транспортними засобами в/з третіх країн, якщо всі три країни є членами ЄКМТ;

• проїзд автотранспортних засобів через територію країн-членів ЄКМТ.

Дозвіл ЄКМТ- це аркуш з текстом на лицьовому та зворотному боках, який повинен бути оформлений таким чином:

• у нижньому правому куті проставлена печатка Міністерства транспорту України та підпис Заступника міністра транспорту України;

• надрукована повна назва та адреса перевізника;

• надрукований термін дії дозволу, місце та дата видачі;

• можлива наявність печаток червоного кольору про заборону дії даних дозволів на території деяких країн-членів ЄКМТ (Австрія, Італія та Греція);

• наявність зеленої печатки з силуетом автомобіля з буквою S на дозволах, що мають використовуватись «особливо зеленими та безпечними», та цифри 3 на дозволах, що мають використовуватись «ЄВРО-3 безпечними» вантажними автомобілями.

До дозволу ЄКМТ додається:

• інформаційний лист;

• комплект необхідних сертифікатів (Резолюція ЄКМТ/СМ (2001)9. FINAL): відповідності вантажного автомобіля чи тягача технічним приписам щодо викидів забруднюючих речовин з відпрацьованими газами та створюваного ними шуму, а також відповідності вимогам безпеки та відповідності вимогам придатності до експлуатації для транспортних засобів окремо на вантажний автомобіль (тягач) та на причіп (напівпричіп);

• бортовий журнал, в якому на титульному листі написана повна назва перевізника та його адреса, проставлена гербова печатка перевізника, дата та місце видачі бортового журналу, на внутрішніх сторінках журналу записано номер дозволу (внутрішні сторінки заповнюються перевізником при здійсненні перевезень).

Дозволи ЄКМТ повертаються перевізником до Служби міжнародних автомобільних перевезень протягом двох тижнів після закінчення терміну їх дії.

Основними міжнародними законодавчими актами, які встановлюють вимоги до українських водіїв, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Європейська угода, яка стосується роботи екіпажу транспортних засобів в міжнародних автомобільних перевезеннях (ЄУТР) (Женева, 1 липня 1970 p.), Закон України №2819-IV від 7 вересня 2005 р. «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» та наказ Міністерства транспорту №18 від 17 січня 2002 р. «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів».

Таким чином, встановлення режиму праці і відпочинку водіїв у міжнародних перевезеннях вантажів, які здійснюються українськими транспортно-експедиторськими компаніями, регламентується українським законодавством та ЄУТР з поправками, остання з яких набрала чинності 28 лютого 1995 р.

Відповідно до вказаних законодавчих актів до міжнародних перевезень вантажів допускаються водії, які мають документ, що підтверджує їх професійну підготовку щодо міжнародних перевезень. До міжнародних перевезень великовагових, великогабаритних і небезпечних вантажів допускаються водії, які додатково мають документ про спеціальну підготовку.

Відповідно до вказаних законодавчих норм мінімальний вік водія автотранспортного засобу, який здійснює міжнародні перевезення вантажів, повинен бути:

• для автотранспортних засобів, допустима максимальна вага яких не перевищує 7,5 т - не менше 18 років;

• для інших автотранспортних засобів - не менше 21 року.

Облік щоденної тривалості керування та тривалості безперервного керування автотранспортними засобами, тривалості перерв для відпочинку водіїв проводиться за допомогою контрольних пристроїв -тахографів, реєстраційних листків для тахографів, дорожніх листів, графіків роботи та інших документів.

Контрольні пристрої повинні відповідати вимогам Правил Ради Європейського Економічного Союзу щодо їх конструкції, встановлення, використання і перевірки.

Контрольний пристрій повинен включати:

а) візуальні прилади, які відображають: пройдену відстань (лічиль­ник відстані) під час руху вперед і назад, швидкість (спідометр), у тому числі при зміні прискорення до 2 м/с, час (годинник, механізм пуску якого повинен бути розміщений всередині корпусу контрольного приладу);

б) реєстраційні прилади, у тому числі: прилад, який реєструє пройдений шлях; прилад, який реєструє швидкість; один або декілька приладів, які реєструють час;

в) записувальний пристрій, який реєструє окремо в реєстраційному листку кожне розкриття корпусу і який тримає цей листок.

Контрольний пристрій повинен бути встановлений на автотранспортному засобі таким чином, щоб водій міг зі свого місця спостерігати показаннями спідометра, лічильника відстані та годинника.