2. Конвенція про міжнародні змішані перевезення вантажів Необхідність регламентації міжнародних змішаних перевезень.

Міжнародні змішані перевезення — один із засобів, які сприяють цілеспрямованому, розумному розвитку світової торгівлі. Такий вид сполучень бажаний для забезпечення належного розвитку транспортних систем на користь всіх країн і необхідний для вирішення економічних проблем транзитних країн і територій за рахунок збільшення об'ємів експорту транспортних послуг.

Сучасний рівень розвитку міжнародної торгівлі, географічна віддаленість один від одного світових центрів виробництва і споживання товарів, збільшення вартості товарів, що перевозяться, і посилювання вимог з боку вантажовласників до збереження вантажів, що перевозяться, і термінів їх доставки зумовили об'єктивну необхідність створення міжнародного інституту операторів змішаного перевезення.

Створення і міжнародна регламентація змішаних перевезень засновані на бажанні світової спільноти спростити процедуру доставки товарів і розвивати торгівлю (перш за все експорт) транспортними послугами.

Міжнародне змішане перевезення — перевезення вантажів щонайменше двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення з місця в одній країні, де вантажі поступають у ведення оператора змішаного перевезення, до обумовленого місця доставки в іншій країні.

Оператор змішаного перевезення — будь-яка особа, яка від власного імені або через іншу особу від його імені укладає договір змішаного перевезення, виступає як сторона договору і приймає на себе відповідальність за його виконання.

Договір змішаного перевезення — договір, на підставі якого оператор змішаного перевезення за сплату провізних платежів зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення міжнародного змішаного перевезення.

Документ змішаного перевезення — документ, що засвідчує (підтверджуючий) договір змішаного перевезення, прийняття вантажу оператором змішаного перевезення в своє розпорядження, а також його зобов'язання доставити вантаж відповідно до умов цього договору.

Конвенція про міжнародні змішані перевезення була прийнята Конференцією ООН під егідою ЮНКТАД 24 травня 1980 р. в Женеві. Під нею поставили підписи повноважні представники 71 країни, серед яких всі розвинені країни Європи, США, Канада, Японія, СРСР і ін. Проте до цих пір Конвенція не вступила в силу унаслідок того, що необхідна кількість держав — 30 — не ратифікували її.

Сьогодні Конвенція — факультативна міжнародна норма, вона застосовується в тих випадках, коли сторони договору змішаного перевезення явно указують на юрисдикцію Конвенції.

Положення Конвенції застосовуються до всіх договорів змішаного перевезення, якщо хоч би одне з місць — прийому вантажу ОЗП або доставки його ОЗП — знаходиться в одній з країн — учасниць Конвенції.

Конвенція не зачіпає і не суперечить застосуванню будь-якої міжнародної конвенції або національного закону, що відноситься до регулювання і контролю транспортних операцій. Оператор змішаного перевезення зобов'язаний дотримуватись права країни, в якій він діє, а також положення Конвенції.

Відповідальність ОЗП за вантаж охоплює період з моменту прийняття ним вантажу в своє розпорядження до моменту видачі вантажу. З періоду відповідальності виключаються ділянки (і відповідні ним відрізки часу), коли вантаж в країні відправлення, в країні призначення або транзитній країні знаходився у веденні яких-небудь фіскальних або адміністративних органів (прикордонних, митницях, податкових і ін.), за умови, що така практика є звичайною для вказаних місць. Оператор несе відповідальність за дії і упущення його службовців і агентів, як за свої власні, а так само як і за дії і упущення будь-яких третіх осіб, які були задіяні ОЗП для виконання договору змішаного перевезення.

Відносно ОЗП діє принцип оперативної презумпції його провини. У разі пошкодження, псування, повної або часткової втрати всього або частини вантажу, що знаходиться в його провадженні, ОЗП повинен довести, що прийняв всі заходи, які могли бути розумно потрібними, щоб уникнути таких обставин і їх наслідків. Оператор не несе відповідальність за непрямі збитки вантажовласника. Наприклад, при втраті вантажу ОЗП зобов'язаний відшкодувати вартість вантажу, але не повинен відшкодовувати збитки, які поніс одержувач у зв'язку з відсутністю у нього товару за зобов'язаннями постачання цього товару третій особі.

У договорі і документі змішаного перевезення сторонами може бути вказаний термін доставки вантажу, тобто дата його прибуття в пункт призначення. Затримка має місце, якщо вантаж не був доставлений в межах зазначеного терміну. Проте термін доставки може бути не визначений сторонами за договором. Тоді затримка в доставці має місце, якщо вантаж не був доставлений в межах терміну, який було б розумно вимагати від дбайливого оператора змішаного перевезення з урахуванням конкретних обставин.

Вантажоодержувач або будь-яке інша правочинна за договором особа має право рахувати вантаж втраченим і має право зажадати від ОЗП відшкодування як за повну його втрату, якщо вантаж не був доставлений в місце, обумовлене в договорі і позначене в документі, протягом 90 календарних діб після закінчення терміну доставки.

У разі повної або часткової втрати вантажу розмір що підлягає відшкодуванню суми визначається на підставі вартості вантажу в тому місці і в той момент, коли вантаж був прийнятий для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування, або, за відсутністю такого, на підставі поточної ринкової ціни, або ж, за відсутності і того і іншої, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Конвенцією визначена межа відповідальності ОЗП. Це означає, що ОЗП несе відповідальність за збиток, що є результатом втрати або пошкодження вантажу у розмірі фактичної (дійсної) вартості таких втрат і пошкоджень, але не вище за межі, встановлені Конвенцією.

Конвенція про змішані перевезення не міняє прав і обов'язків міжнародних конвенцій і угод, відповідно до яких регулюються умови договорів перевезення вантажів різними видами транспорту на окремих ділянках змішаного перевезення.

Положення Конвенції можуть бути реалізовані на практиці при дотриманні митних, прикордонних і інших процедур, зазначених в:

• Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р.;

• Митній конвенції про контейнери 1972 р.;

• Міжнародній конвенції про узгодження умов проведення контролю на митниці 1982 р.;

• Міжнародній конвенції про транзитну торгівлю внутрішньоконтинентальних держав 1965 р. і ін.

Країни — учасниці Конвенції дозволяють використовувати процедуру транзиту при міжнародних змішаних перевезеннях. Договірні країни надають свободу транзиту вантажів.

Митні органи транзитних країн приймають документ змішаного перевезення як описову частину митного транзитного документа. Для забезпечення митного транзиту в Конвенції приведена форма митного транзитного документа — Декларація про митний транзит, якої рекомендовано дотримуватися всім країнам — учасницям Конвенції.