Тема 8 організація і умови міжнародних змішаних перевезень вантажів

1. Поняття прямого змішаного перевезення і його характеристики. Основні принципи організації інтермодальних перевезень.

Змішані перевезення органічно вписуються в концепцію логістики, що одержала за останній час велике практичне застосування, тобто управління транспортом у взаємозв'язку з сферами виробництва, збуту і розподілу продукції.

Змішані перевезення — це результат процесу контейнеризації і впровадження прогресивної транспортної технології, що виражається в новому способі організації перевезення вантажів.

Міжнародним змішаним перевезенням (combined transport, inter-modal transport, multimodal transport) на відміну від традиційної системи транспорту (unimodal transport) властиві наступні характеристики: участь щонайменше двох видів транспорту, місце відправлення і місце призначення вантажів знаходяться в різних країнах, один з учасників перевезення (оператор) організовує весь процес транспортування по єдиному документу і несе відповідальність за вантаж від місця відправлення до місця призначення, вантажі перевозяться в основному в контейнерах.

Перевезення вантажів одним яким-небудь видом транспорту складають основу транспортного забезпечення ЗЕД і експорту транспортних послуг. Природним є бажання будь-якого вантажовласника мати справу з одним перевізником або експедитором. Також зрозуміло бажання перевізника в процесі реалізації договору перевезення вантажу мати відношення з мінімальним числом осіб.

Проте не завжди послугу, в якій зацікавлений вантажовласник, можна реалізувати в рамках одного виду транспорту. Наприклад, лінійне морське судноплавство пропонує відпрацьовані століттями і порівняно недорогі послуги. Але головним недоліком морського транспорту є те, що перевезення починається і закінчується в портах А ці місця рідко співпадають з пунктами зародження і погашення вантажопотоків. і навпаки, автомобільний транспорт може доставити вантаж з складу продавця безпосередньо на склад покупця. Проте автомобільному транспорту властиві свої недоліки — обмежена по відстані сфера застосування, висока вартість перевезення, невеликі об'єми перевезень та ін.

Виходить, що розраховувати на участь в доставці товарів тільки якого-небудь одного виду транспорту не завжди реально. Один вид транспорту обмежений географією перевезень, інший — вартістю, третій — термінами доставки, четвертий — гарантіями забезпечення збереження перевезень і т.п. Причому кожен вид транспорту володіє відразу декількома перевагами і недоліками.

Змішаним перевезенням називається транспортування вантажної партії від пункту відправлення до пункту призначення, коли для процесу переміщення використовується більш ніж один вид транспорту. Змішане перевезення може здійснюватися як за участю підприємств транспортної інфраструктури (морських або річкових портів, аеропортів, терміналів), якщо такі підприємства є сполучними ланками між перевізниками, так і без такого, коли вантаж послідовно передається від перевізника одного виду транспорту перевізникові іншого.

Організувати змішане перевезення ефективно, реалізувати його з меншими витратами і забезпечити при цьому вантажовласникам необхідні гарантії — справа непроста. Тут на допомогу архітекторам змішаних перевезень приходять логістика взагалі і транспортна логістика зокрема.

Головна характерна риса транспортної логістики — загальносистемний підхід до діяльності по переміщенню вантажів. Йдеться про принцип „єдиної парасольки”. Цей принцип дає змогу особі, що ухвалює рішення про вибір видів транспорту, перевізників і експедиторів, способів транспортування товару, маршрутів проходження і ін., вирішувати проблему комплексно — відмовитися від рішення задачі по локальних критеріях (вартість перевезення, термін доставки, гарантії збереження вантажу і ін.), замінивши їх на один глобальний.

Причому мінімум визначених критерієм витрат повинен відноситися до всього маршруту проходження вантажу, а не тільки до його окремих частин. Слід уникати, наприклад, організації таких з’єднань, коли із-за несходження графіків руху транспортних засобів переваги невисокої вартості перевезення вантажу на окремих ділянках маршруту перекриваються великою вартістю зберігання в пунктах перевалки. Тому в структурну схему транспортної логістики окрім безпосередньо організації перевізного процесу зазвичай включають управління запасами (планування їх необхідного рівня), навантажувально-розвантажувальні і перевалочні роботи, зберігання, планування додаткових витрат і ін.

Принципи формування політики діяльності транспортної фірми однакові як для юнімодальних сполучень, тобто коли перевезення здійснюється одним видом транспорту, так і для інтермодальних (змішаних) сполучень, в яких беруть участь перевізники декількох видів транспорту. Саме останні сполучення, із-за їх частої затребуваності клієнтами і труднощів практичної реалізації перевізниками, є вищими втіленнями в транспортну галузь принципів логістики.

Змішані перевезення передбачають при доставці товарів здійснення принципів „від дверей відправника до дверей одержувача” і „точно в строк”. Відмітні особливості інтермодальних сполучень:

• узгоджене використання в перевезенні більше одного виду транспорту;

• перевезення організовується і здійснюється одною особою— оператором змішаного перевезення (ОЗП), який може здійснювати перевезення сам або доручити її реалізацію яким-небудь іншим особам (принципово те, що оператор забезпечує виконання послуги незалежно від того, хто її насправді здійснюватиме, таким чином, ОЗП — не експедитор, не агент, а сторона договору — принципал у взаєминах із замовником послуги);

• відносини між замовником і виконавцем комплексної транспортної послуги (оператором змішаного перевезення) регулюють на підставі одного договору — договору змішаного перевезення (такий договір охоплює весь період (як часовий, так і просторовий) — з моменту прийому вантажу оператором від відправника до моменту здачі його оператором одержувачеві);

• договір змішаного перевезення вантажу підтверджується видачею оператором відправникові наскрізного транспортного документа, підтверджуючого відповідальність ОЗП на всьому маршруті проходження вантажу;

• змішане перевезення має статус міжнародного (місце прийому вантажу до перевезення і передбачуване місце здачі його повинні знаходитися на території двох різних держав навіть в тих випадках, коли відправник, оператор і одержувач є юридичними або фізичними особами однієї національної приналежності);

Широке впровадження в практику міжнародної торгівлі інтермодальних перевезень вантажів викликане рядом незаперечних переваг, якими користуються різними учасниками і суб'єктами міжнародних економічних відносин.

Будь-яка держава зацікавлена в розвитку інтермодальних перевезень і підтримує їх виходячи з таких міркувань:

• оператори змішаних перевезень сприяють розвитку експорту транспортних послуг, збільшуючи прибуткову частину національного бюджету;

• змішані перевезення дозволяють розвивати транспортну систему країни, включаючи підприємства транспортної інфраструктури (морські і річкові порти, аеропорти, термінали і ін.);

• діяльність національних операторів захищає національні транспортні ринки від проникнення на них іноземних транспортних компаній;

• змішані перевезення сприяють зміцненню іміджу країни.

Інтереси ОЗП визначаються основною метою їх діяльності — отримання більшого прибутку за рахунок завоювання в результаті своєї діяльності, що має попит, окремих сегментів транспортних ринків як в своїй країні, так і за кордоном.

Всі вказані вище переваги можна одержати на практиці тільки в тому випадку, якщо вантажовласники стануть користуватися послугами операторів.

Схеми організації змішаних повідомлень.

Розглянемо на прикладах, в чому полягають вигоди користувачів послуг змішаного транспорту. Нехай продавець і покупець уклали договір купівлі-продажу якого-небудь товару на умові СРТ, тобто на продавцеві лежать обов'язки організувати доставку цього товару у вказаний покупцем пункт призначення. Вантаж слід підготувати до транспортування, оформити документи на нього, погрузити на автомобіль, доставити на автомобілі на залізничну станцію, там вивантажити, деякий час зберігати до завантаження у вагон, перевезти вантаж по залізниці в порт своєї країни, вивантажити на склад порту, тимчасово зберігати на складі до прибуття судна, погрузити вантаж на судно, відправити морем в порт іншої країни, обробити вантаж в порту країни призначення, передати його автомобільному перевізникові, який доставить вантаж в обумовлений в договорі купівлі-продажу пункт.

Всіх ОЗП можна умовно розділити на контейнерних і конвенціональних.

Контейнерні оператори працюють не стільки з вантажами, скільки з контейнерами, завантаженими вантажами.

Конвенціональні оператори (що одержали свою назву від англ. conventional) — звичайні (традиційні), працюють з неконтейнерними вантажами (навалювальними, насипними, наливними).

Найбільш розвинена і організована діяльність контейнерної ОЗП. Найчастіше, якщо оператор не конкретизує сферу своєї діяльності, то розумієтьться, що він працює з контейнерами.

Залежно від того, здійснюють оператори самостійно перевізну діяльність або домовляються про її виконання з іншими особами (перевізниками, експедиторами, агентами і ін.), ОЗП підрозділяють на фактичних і договірних. Для вантажовласника такі відмінності в статусі оператора неістотні, оскільки вони не міняють суті договірних відносин з ОЗП.

Першими операторською діяльністю стали займатися лінійні морські перевізники. Від них пішла назва — оператори, що експлуатують судна. На противагу їм оператори, що не експлуатують судна, стали утворюватися на базі залізничних компаній, авіакомпаній і рідше — автомобільних перевізників.

Оператори класифікуються по тих видах транспорту, які вони використовують при організації сполучень. Наприклад, існують залізнично-морські ОЗП, автомобільно-залізничні і ін. Можливий набір видів транспорту для змішаних повідомлень, організовуваних оператором, визначається специфікою його основної діяльності і можливістю організувати для клієнтів підвезення і розвезення вантажів.

Оператори змішаних перевезень класифікуються по країнах, регіонах, напрямах і коридорах, в яких вони здійснюють інтермодальні послуги. В рамках країн, регіонів, напрямів і коридорів діяльність окремих операторів локалізована, тобто обмежена певними технологічними або виробничими сферами. Найбільш авторитетні ОЗП організовують і здійснюють перевезення за принципом „від дверей до дверей”. Інші беруть на себе зобов'язання по доставці за принципом „від складу до складу”, треті обмежуються наданням послуг „від порту до порту” і ін.