7.2. Законодавче регулювання авіаційних перевезень вантажів

Основою законодавчого регулювання діяльності цивільної авіації України є нормативно-правова база, яка складається з Повітряного кодексу України, Концепції розвитку цивільної авіації України, Державної комплексної програми розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 р. та інших законодавчих актів.

Повітряний кодекс України визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності авіації. Норми Повітряного кодексу вста­новлюються міжнародними правовими документами Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), Європейських Об'єднаних Авіаційних Властей (ЄОАВ), а також Європейського агентства з безпеки авіації.

Україна є членом ІКАО, Європейської конференції цивільної авіації, офіційним кандидатом на членство в ЄОАВ та повним членом Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтроль).

ІСАО є міжурядовою спеціалізованою установою ООН, що створена з метою забезпечення ефективного розвитку світової повітряної транспортної системи, а також для розробки основ регулювання безпеки в авіації. Основними документами ІСАО є Стандарти та Рекомендовані практики, викладені у 18 Додатках до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 p.). В рамках ІСАО були розроблені різноманітні настанови технічного характеру, що стосу­ються польотів повітряних суден і маршрутів таких польотів.

Основними договорами, прийнятими під егідою ІСАО, є такі:

1) Договори чиказької системи:

• Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 p.);

• Статут міжнародної організації цивільної авіації (Чикаго, 1944 p.);

• Угода про транзит міжнародними повітряними лініями, «про дві свободи повітря» (Чикаго, 1944 p.);

• Про міжнародний повітряний транспорт, «про п'ять свобод повітря» (1944 p.);

• Договір про відкрите небо 1992 р.

2) Договори варшавської системи:

• Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 1929 р. і Гаазький протокол до цієї конвенції 1955 p.);

• Конвенція про відповідальність авіаперевізника на міжнародних лініях (Варшава, 1929 p.);

3) Договори римської системи:

• Конвенція про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні (Рим, 1952 p.);

• Додатковий протокол до конвенції 1952 р. (Рим, 1978 p.);

4) Договори про незаконне втручання в діяльність цивільної авіації:

• Конвенція про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна (Токіо, 1963 p.);

• Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 1970 p.);

• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971 р. і Додатковий протокол 1978 p.).

ЄОАВ встановлює єдині норми у сфері авіаційної безпеки, економічної ефективності, загальних норм і стандартів, а також вдосконалення авіаційної безпеки у світі. З цією метою розробляються та запроваджуються вимоги (JAR) щодо виробництва, експлуатації, технічного обслуговування літаків та процедури їх втілення. Головним органом в Україні, який відповідає за технічне та економічне регулювання у сфері авіаперевезень, є Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба).

Регулювання доступу до ринку авіаційних перевезень здійснюється через ліцензування повітряних перевезень, яке проводиться Державіаслужбою і передбачає видачу ліцензій на організацію діяльності з перевезення пасажирів і вантажів повітряним транспортом.

Для здійснення повітряного сполучення між Україною та іноземними державами Державіаслужба призначає повітряних перевізників України згідно з положеннями міжнародних договорів про повітряне сполучення за встановленою процедурою. Призначення означає надання перевізнику відповідних комерційних прав для експлуатації міжнародної повітряної лінії на певних умовах.

Державіаслужбою з урахуванням міжнародних норм безпеки проводиться сертифікація, яка здійснюється відносно повітряного судна нового типу на відповідність його нормам льотної придатності. Власником сертифіката типу повітряного судна є розробник цього судна. Авіаційна техніка, що імпортується в Україну, має відповідати вимогам первинної сертифікації, яка проводилася авіаційною владою країни розробника.

Виконання міжнародних польотів відповідно до Стандартів та Ре­комендованої Практики ІСАО регулюється двосторонніми міжурядовими угодами про міжнародне повітряне сполучення.

Призначення того чи іншого авіаперевізника на нові маршрути відбувається за результатами конкурсу, який проводить спеціальна ліцензійна комісія з працівників Державіаслужби. Зміна вже призначеного авіаперевізника чи введення додаткових авіаперевізників може відбуватися тільки шляхом внесення відповідних змін до двосторонніх угод.