4. Завдання і нормативи планування підготовки виробництва

Багатоетапність технічної підготовки в-цтва вимагає ґрунтовного планування всіх робіт,чіткого встановлення їх обсягів і трудомісткості,а також терміни тривалості цих робіт.

Планування підготовки виробництва полягає у складанні календарних планів і визначенні необхідних для виконання запланованих робіт грошових засобів,трудових і матеріальних ресурсів.

Є такі нормативи планування підготовки виробництва:

1.Обємні нормативи ( к-сть оригінальних деталей,які припадають на виріб певної групи складності, коефіцієнти технологічного оснащення за видами обробки,типовий розподіл деталей,технологічних процесів,к-сть технологічних карт за видами оброблення)

2.Трудові нормативи ( нормативи трудомісткості за групами складності:

на проектування однієї оригінальної деталі,на розроблення одного технологічного процесу за видами оброблення,на проектування і виготовлення одиниці технологічного оснащення за видами,на налагодження одного технологічного процесу за видами оброблення.)

Обємні нормативи слугують для встановлення в натуральному вираженні обсягу майбутньої роботи. За допомогою трудових нормативів встановлюють обсяги витрат праці спеціалістів.

5. Обґрунтування вибору методу переорієнтації підприємства на випуск нової продукції.

Відомі такі методи організування переорієнтації п-ва на випуск нової продукції :послідовний,паралельний і паралельно-послідовний.

Послідовний метод переорієнтації характеризується тим, що виробництво нової продукції розпочинається після повного припинення випуску продукції,яку знімають з в-цтва При цьому можливі два варіанти: перервно-послідовний передбачає,що після припинення випуску старого виробу і на цих виробничих площах виконують роботи,пов’язані з переплануванням і монтажем технологічного устаткування,а після їх завершення розпочинається освоєння в-цтва нового виробу.

Безперервно-послідовний характеризується тим,що випуск нової продукції починають одразу після зупинення випуску старої продукції.

Паралельний метод переорієнтації полягає в тому, що упродовж певного часу одночасно відбувається випуск старих і нових виробів,але програма перших скорочується,а других-нарощується. Різновидом паралельного методу є поетапний метод,якиц полягає в тому,що настарий виріб поетапно встановлюють один чи декілька нових вузлів і таким чином послідовно переорієнтовуються на нову модель.

Паралельно-послідовний метод полягає в тому,що на п-ві продовжують випускати старі вироби,паралельно створюючи додаткові потужності,освоюють нові технологічні процесиюПісял того,як в-цтво нових виробів освоєно,припиняють в-цтво як старих так і нових виробів для перепланування обладнання. І лише після цього починають в-цтво нових виробів послідовним методом.

6. Методологічні засади організування праці

Організування праці людей на будь-якому п-ві є обов’язковою умовою ефективного його функціонування.

Організування праці- це певний порядок побудови і здійснення трудового процесу,завдяки якому забезпечується формування й функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва й одного з одним для досягнення мети трудової діяльності.

Основні цілі організування праці на п-ві полягають у створенні сприятливих умов,збереженні і підтримці на високому рівні працездатності людей,підвищенні привабливості й престижності праці.

Організування праці на п-ві має забезпечити вирішення надзвичайно важливих і взаємопов’язаних між собою складних завдань: економічного(забезпечення економії живої праці),психофізіологічного(стоврення безпечних умов праці),соціального(створення умов для постійного підвищення культурного кваліфікаційного рівня працівника).

Організування праці повинно ґрунтуватись на матеріалах наукових досліджень,що проводять в усіх сферах трудової діяльності.

Вровадження на п-ві заходів з організування праці має системний характер і повинно здійснюватись у відповідній послідовності,має бути проведена належна підготовка організування,оцінено стан організування праці,забезпеченню планування нових заходів поліпшення організування праці.