4. Вчення про предмет цп: наукові погляди на розмежування особистих немайнових та майнових відносин.

У радянській юридичній науці критеріями поділу галузей права всередині єдиної системи права вважались предмет правового регулювання, як головний, основний критерій, і метод правового регулювання, як додатковий, похідний, хоча деякі з науковців вважали, що достатньо і одного з цих (н-д, предмети правового регулювання або метода правового регулювання).

Під предметом правового регулювання розуміють суспільні відносини певного типу, які зазнають правового впливу. Їх природа обумовлює і вибір певного того методу впливу, за допомогою якого здійснюється найбільш ефективний процес правового регулювання. Це – і ступінь «автономності» суб’єктів правовідносин, їх становище один щодо одного, шляхи і способи та засоби захисту або відновлення порушених прав. Тобто, метод правового регулювання – сукупність засобів і способів правового впливу на суспільні правовідносини.

Безумовно, не може йтися, що ці критерії цілком задовольняли науку та практику. Пропонувались й інші (н-д, домінуючі принципи права, завдання радянського права і соціалістичної законності, логічна структура правової норми та різновид санкцій, наявність інституту правової відповідальності тощо). Робота у цьому напрямі не припинялась. І вже наприкінці 70-х років 20 ст. С. С. Алексеєв запропонував комплексний підхід до вирішення даних проблем. А саме: був визначений додатковий критерій – юридичний режим (механізм) галузі права, під яким розуміють специфічні прийоми правового регулювання – особливий порядок виникнення і формування змісту прав та обов’язків суб’єків, їх здійснення, санкції способи реалізації, а також дію єдиних принципів (загальних положень), що поширюються на цю сукупність норм.

Деякі правники вважали, що цивільне право не регулює особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими в їх нормальному стані, а тільки забезпечує охорону останніх від можливих порушень. Тому ці немайнові відносини не повинні братися до уваги при визначенні предмета цив.-правового регулювання. В. Тархов вражав, що особисті немайнові відносини є самостійним предметом регулювання. Інші вчені виходили з того, що цив. право регулює також і особисті немайнові відносини. Причому В. Грибанов підкреслював: ос. немайнові відносини, не пов’язані з майновими, включаються до предмета цив. права у зв’язку з тим, що їм притаманні властивості, які піддаються цив.-правовому регулюванню. Існувала точка зору, що особистим нем. Відносинам притаманні такі самі ознаки, як і майновим. Причому одні правники вважали, що це юридична рівність їх учасників, майнова відокремленість останніх, автономність волі (О. А. Пушкін), а інші: це взаємооціночний характер (М.Д.Єгоров). Але публікації останнього часу свідчать про те, що і сьогодні проблема включення до предмета правового регулювання цивільним правом ос. немайнових відносин все ще залишається дискусійною. Так, поширеною є точка зору, що особисті немайнові права та нематеріальні блага прирівнюються законодавцями до майнових прав за способами їх правового захисту.