29.Порівняльна характеристика цивільної правоздатності та суб’єктивного права. Випадки обмеження правоздатності фізичних осіб.

Цив. правоздатність – це здатність фізичної особи мати цив. права і обов*язки.

Ст. 25 ЦКУ – Здатність мати цив. права та обов*язки (цив. правоздатність) мають усі фізичні особи. Цив. правоздатність фіз.. особи виникає у момент її народження.

Порівняльна хар-ка. Цивільну правоздатність слід відрізняти від суб'єктивного цивільного права. Правоздатність не свідчить про існування у особи конкретного права, а є лише загальною передумовою, на підставі якої за наявності певних юридичних фактів у особи виникає визначене суб'єктивне право. Правоздатність являє собою лише теоретичну, абстрактну можливість мати вказані в законі права та обов'язки, яка може ніколи не здійснитись, не перетворитись на право, тоді як суб'єктивне право - це вже існуюче право, належне конкретній особі, тобто реалізована можливість. Правоздатність - ознака суб'єкта цивільного права. Правоздатністю володіють усі фізичні особи в однаковому обсязі. Обсяг цивільної правоздатності є однаковим для всіх фізичних осіб. Особа не може відмовитись від цивільної правоздатності або частини, передати іншим учасникам цивільних відносин.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Якщо фізична особа, оголошена померлою, є в даний час живою, вона цивільну правоздатність на жоден період часу не втрачає, а після повернення може вимагати повернення свого майна

Правоздатність – це завжди абстрактна можливість бути суб*єктом цив. правовідносин. Ті чи інші конкретні суб*активні права (право власності на житловий будинок, тощо) в окремих громадян можуть бути і відсутніми, але у них завжди зберігається можливість мати ці конкретно суб*активні права, оскільки їх придбання допускається законом. Від суб*активного права правоздатність відрізняється і тим, що вона не може бути передана ін. особі, на відміну від ін.прав.

Обмеження. Ст. 24 КУ. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки

1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

2. Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

За загальним правилом, правоздатність не залежить від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав і обов'язків, жит­тєздатності людини.

Обмеження цив. правоздатності може бути примусовим та добровільним. Примусове – за вироком суду особа може бути обмежена у правоздатності, якщо вона засуджена до позбавлення волі (право вільно обирати місце проживання, вільно обирати роботи); ст..51.ККУ як додаткова міра покарання, особу позбавлено можливості обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. ст.51 КК України передбачає та­кі заходи, як: арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк і довічно тощо.

Добровільне обмеження особа встановлює сама для себе (наприклад, з обранням певної професії, особа не має права займатися підприємницькою діяльністю).