26. Класифікація юридичних фактів

Акти цивільного законодавства України не містять будь-якої чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи Іншими ознаками. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій.Натомість, ч.2 ст.11 ЦК містить у цілому досить традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до наведеного свого часу в ст.4 ЦК 1963 р. Водночас акценти дещо зміщені І наголошується на тому, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, передусім, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.При цьому поняття "інші юридичні факти" охоплює різні категорії — як правомірні (оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ тощо), так І неправомірні (безпідставне збагачення, створення небезпеки тощо) дії. Тому слід мати на увазі, що перелік підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є лише орієнтовним і доповнюється конкретними нормами ЦК (положення про рятування, ведення справ, безпідставне збагачення тощо). Крім того, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків можуть бути юридичні факти, взагалі не згадані у ЦК.Водночас у теорії приватного (цивільного) права класифікації юридичних фактів можливі за різними підставами. Далі розглянемо ті з них, що становлять найбільший інтерес з теоретичної і практичної точок зору.1. Залежно від характеру наслідків вони можуть поділятися на:

такі, що встановлюють право. З їх існуванням пов'язане виникнення правовідносин;

такі, що змінюють право. Наявність цих фактів спричиняєзміну правовідносин, що вже існують;

такі, що припиняють право. Це такі обставини, наявністьяких призводить до припинення правовідносин, що вже існують

4) такі, що перешкоджають виникненню або трансформаШ'права. Це обставини, наявність яких зумовлює правову неможливість виникнення, зміни, припинення тощо правовідносин. На*приклад, недієздатність фізичної особи є перешкодою для виникнення у неї цивільних прав і обов'язків внаслідок її власних дій

5) такі, що поновлюють право. До них належать обставини, наявність яких спричиняє поновлення прав, що існували раніте приклад, У разі появи особи, оголошеної померлою, суд скас. рішення, і фізична особа може вимагати від інших сіб повернення майна, що їй належить (ст.48 ЦК). У цьому випадку поновлення права власності пов'язане з двома обставинами: 1) заявою особи, оголошеної померлою; 2) скасування судом рішення про оголошення особи померлою.2. Залежно від наявності і характеру вольового елемента (слід зазначити, що саме ця класифікація є найбільш популярною) розрізняють насамперед дві великі групи юридичних фактів:дії — обставини, факти, що залежать від волі людини;

події — обставини, які виникають та існують незалежно відволі людини і непідконтрольиі їй. Вони мають юридичне значенняу випадках, коли вказані у актах цивільного законодавства або договорі як такі, що породжують цивільно-правові наслідки. До подій належать, наприклад, явища природного (повінь, землетрус,буревій тощо) або соціального (війна, страйк тощо) характеру.

У свою чергу, дії поділяються на:

правомірні, тобто такі, що не суперечать нормам права, дії,дозволені або прямо не заборонені нормами права.

неправомірні (правопорушення, делікти).

Зокрема, деліктами є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Внаслідок заподіяння шкоди виникають зобов'язання, змістом яких є право потерпілого (кредитора) на відшкодування завданої йому шкоди і обов'язок особи, що завдала шкоду, її відшкодувати (гл. 82 ЦК).

Неправомірні дії (правопорушення, делікти) як юридичний факт цивільного права характерні тим, шо можуть бути лише такими, які створюють правовідносини; у деяких випадках — такими, що змінюють їх, або такими, що перешкоджають виникненню правовідносин, але ніколи не бувають такими, що припиняють правовідносини, або такими, шо поновлюють права і обов'язки.

Правомірні дії можуть бути поділені на:юридичні акти;юридичні вчинки.

Юридичні акти характеризуються здійсненням дій, що спеціально спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.Залежно від характеристики суб'єктів, що вчиняють дії, юридичні акти можуть бути поділені на:

а) акти суб'єктів приватного права (правочини). Правочин (різ-°видом якого є договір) — основний вид правомірних дій суб'єк-ІВ приватного права. Це — волевиявлення особи, безпосередньопРчмоване на виникнення, припинення або трансформацію цивільних прав і обов'язків;б) акти суб'єктів публічного права (акти цивільного законодавс-а адміністративні акти, судові акти — рішення Актами цивільного законодавства є нормативні акти, зазначені у ст.4 ЦК. Прикладом такого юридичного факту можуть бути положення ст. 1220 ЦК, якими передбачено, що смерть спадкодавця породжує спадкові правовідносини. Власне, у цьому випадку ма„ місце сукупність юридичних фактів: цивільно-правова норма (акт цивільного законодавства) і смерть особи. Але вирішальним юрц. дичним фактом можна визнати положення акта цивільного законодавства.Специфічним видом правомірних дій, що породжують цивільні права і обов'язки, є адміністративні акти ,які видаються органами влади або місцевого самоврядування, які діють як суб'єкти публічного, а не приватного права. Акт управління породжує адміністративні правовідносини між органом, що його видав, І особами, яким цей акт адресований. Цивільні відносини, засновані на цьому акті, виникають між особами, яким останній адресований. Так, розпорядження відповідного державного органу про передачу державного майна іншій організації породжує цивільні правовідносини між організаціями. Наприклад, рішення про реорганізацію державного органу викликають цивільно-правові наслідки (передачу, поділ майна органу, що ліквідується) на основі адміністративного акта без договору.У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Прикладом такого юридичного факту може бути рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (ст.43 ЦК), оголошення її померлою (ст.46 ЦК) тошо. Рішення суду може бути правовстановлю-ючим (визнання права власності за особою), правоприпиняючим (визнання правочину недійсним), правозмінюючим (рішення про примусовий обмін жилого приміщення), правозабороняючим (рішення про визнання особи недієздатною), правопоновлюючим (скасування рішення про визнання особи недієздатною).Юридичні вчинки — це дії, що спеціально не спрямовані на встановлення юридичних наслідків, але породжують такі в результаті припису закону.Характеризуючи юридичні вчинки, слід мати на увазі, шо вони можуть бути диференційовані залежно від "питомої ваги" в них вольового елемента.Так, в деяких випадках наявність волі суб'єкта (а отже І наявність у нього дієздатності) абсолютно не має значення (наприклад, виявлення скарбу породжує правові наслідки, навіть якшо він знайдений недієздатною або малолітньою особою). В інших випадках виникнення або зміна правовідносин залежить від дієздатності особи. Наприклад, для виникнення зобов'язань з ведення справ без доручення необхідно, щоб особа, яка веде справи, бул3 дієздатною.

Водночас дії, вчинені без доручення, не є правочином, оскільки, як правило, не спрямовані спеціально на встановлення цивільних правовідносин. їх мета — зробити послугу, захистити інтерес Створення літературних, художніх творів, винаходів та інших

результатів інтелектуальної, творчої діяльності також є вольовими юридичними вчинками, які породжують цивільно-правові наслідки, незалежно від наміру особи створити своїми діями цивільні права і обов'язки. Цивільні права та обов'язки щодо відкриттів, винаходів, промислових зразків тощо виникають за умови їх належного оформлення у відповідних органах. Створення творів науки, літератури, мистецтва породжує цивільні правовідносини вже внаслідок їх існування і надання доступної для сприйняття форми. У додаткових діях з оформлення вказаних творів з метою надання їм правового значення (легітимації) тут потреби немає.