
- •Поняття цп як галузі права. Цп в с-мі права у.
- •Дуалізм приватного права: проблеми кодифікації.
- •Предмет цп. Зміст та риси врегульованих цп майнових та особистих немайнових відносин.
- •Вчення про предмет цп: наукові погляди на розмежування особистих немайнових та майнових відносин.
- •Метод цп: легальні та доктринальні риси.
- •Функції цп: поняття, сутність та види.
- •Загальні засади цивільного зак-ва. Зміст принципів цп.
- •8. Система цивільного права. Її елементи.
- •9. Джерела цивільного права. Співвідношення загаьного і спеціального цивільного законодавства.
- •10. Поняття та види актів цивільного законодавства.
- •11. Конституція України – основа цивільного законодавства
- •12. Цивільний кодекс України – основний акт цивільного законодавства: його структура й основні засади приватноправового регулювання особистих немайнових та майнових відносин.
- •13. Характеристика підзаконних-нормативно правових актів як категорії актів цивільного законодавства
- •14. Особливість нормативно-правових актів органів держаної влади та органів влади арк як складової актів цивільного законодавства.
- •15.Міжнародні договори і їх вплив на національне цивільне законодавсто України
- •16. Поняття звичаю і умови його застосування до цивільних відносин
- •17. Дія актів цивільного законодавства у часі просторі, за колом осіб
- •18.Прогалини у регулювання цивільно-правових відносин. Застосування актів цивільного законодавства за аналогією.
- •19.Прийоми та способи тлумачення правової норми .
- •20. Основні цивільно-правові систем світу. Романо – германська цивільно правова сімя :загальна характеристика та характерні ознаки.
- •21. Поняття і предмет науки цпу . Методи дослідження науки цпу.
- •22. Поняття навчальної дисципліни цивільного права
- •26. Класифікація юридичних фактів
- •27. Поняття фізичної особи. Ідивідуалізація фізичної особи.
- •28.Правоздатність фізичних осіб
- •29.Порівняльна характеристика цивільної правоздатності та суб’єктивного права. Випадки обмеження правоздатності фізичних осіб.
- •30.Поняття та види діїздатності фіз. Осіб
- •31.Обмеження діїздатності фіз. Осіб:підстави наслідки
- •32. Визнання фізичної особи недієздатною:підстави наслідки
- •33.Опіка та піклування:проблеми встановлення та наслідки
- •34.Місце проживання фізичнох особи та його цивільно правове значення.
- •35.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •37. Акти цивільного стану. Які ацс підлягають державній реєстрації?
- •38. Поняття цивільно-правової відповідальності
- •39. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •40. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •41. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •42. Заходи цивільно-правової відповідальності
- •50. Юридична підстава діяльності ю.О. Співвідношення статусу зовнішнього договору та індивідуального установчого акту юридичної особи
- •51.Цивільна правоздатність і діїздатність ю.О
- •52. Правове становище філії, представництв, дочірніх підприємств.
- •53. Припинення ю.О шляхом правонаступництва : види та порядок
- •54. Припинення ю.О шляхом ліквідації: добровільний та примусови порядок.
- •55. Припинення ю. О шляхом ліквідації через процедуру банкроцтва
- •56. Черговість задоволення вимог крадиторів у разі ліквідації фізичної особи
- •57.Організаційно-правові форми юридичних осіб.
- •58. Правове положення підприємств. Види підприємств. Казенне підприємство.
- •59. Правове становище ти види об’єднань підприємств.
- •60.Підприємницькі товариства та їх різновиди.
- •61.Акціонерне товариство: поняття, порядок та етапи створення.
- •62. Види акціонерних товариств. Порядок відчуження акцій.
- •63. Органи акціонерного товариства.
- •64. Припинення акціонерного товариства
- •65. Товариство з обмеженою відповідальністю.
- •66. Товариство з додатковою відповідальністю.
- •67. Повне та командитне товариство.
- •68. Кооперативи як юридичні особи, їх види. Споживча кооперація.
- •69. Виробничий кооператив як вид підприємницьких товариств. Ознаки відмежування виробничого кооперативу від господарських товариств. (ознаки не знайшла)
- •70. Непідприємницькі товариства: поняття, види, характеристика.
- •72.Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •73. Підприємство як єдиний майновий комплекс, тварини та майно як особливі об*єкти цивільних прав.
- •74. Речі як об'єкти цивільних правовідносин. Класифікація речей
- •75. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних прав.
- •76.Поняття цінних паперів як об’єктів цивільного права, іх особливості.
- •77.Передання прав та виконання за цінним папером
- •78. Загальна характеристика груп та видів цінних паперів за законодавством України
- •79.Боргові цінні папери їх різновиди.
- •Облігації місцевих позик.
- •Державні облігації України.
- •Казначейські зобов'язання України.
- •Ощадні (депозитні) сертифікати.
- •Векселі.
- •80. Товаророзпорядчі цінні папери , їх різновиди.
- •81. Похідні цінні папери, їх різновиди
- •89 Межі здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.
- •90.Зловживання правом як особолтве цивільне правопорушення.
- •91.Форми захисту цивільних прав.Самозахист.
- •92.Способи захисту цивільних прав.
- •93.Відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав.
- •94.Захист особистих немайнових прав.
- •95. Відшкодування моральної шкоди як спосіб захисту цивільних прав. Особливості моральної шкоди.
20. Основні цивільно-правові систем світу. Романо – германська цивільно правова сімя :загальна характеристика та характерні ознаки.
Історично склалося так, що в кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, юрисдикційні органи, сформувалися особливості правового менталітету, правової культури, що й об'єднується загальним поняттям "правова система". У будь-якій державі правова система детермінована історичними та географічними факторами, є частиною соціальної системи держави.
Правова система — це комплекс взаємопов'язаних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин та юридичних явищ, що виникають внаслідок такого регулювання. Структуру правової системи становлять такі елементи: суб'єкти права — фізичні особи, організації та юридичні особи• правові норми та принципи; • правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи; • правосвідомість та правова культура;
• законність та правопорядок як результат взаємодії зазначених елементів.
Якщо правова система виражає реально існуючий комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів та явищ, то правовий тип (сім'я) — це узагальнювальна теоретична модель правового змісту, яка має штучний характер. Вона — результат наукової класифікації і відображає загальні та особливі риси конкретних національних правових систем.
Тому тип (сім'я) правової системи — це сукупність національних правових систем держави, які мають загальні риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, схожості правових категорій та понять.
Розрізняють:
1. Романо-германську сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства головним є об'єктивне право, тобто законодавство (країни континентальної Європи — Італія, Франція, Німеччина та ін.). У ній виділяють дві правові групи: • романська — Франція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Італія, Іспанія та ін., де головною є національна правова система Франції; • німецька — ФРН, Австрія, Швейцарія та ін., де головною є національна правова система Німеччини.
2. Англосаксонську сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства основне значення має юридична практика, тобто адміністративний чи судовий прецедент (Англія, Північна Ірландія, СІНА, Канада, Австралія, Нова Зеландія, колишні колонії Британської імперії та ін.). У ній виділяють дві правові групи: • англійське загальне право (Велика Британія та ін.); • американське право (США, Канада та ін.).
3. Релігійно-традиційну сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства головним є правова ідеологія, а в мусульманських державах — релігійна ідеологія. У ній виділяють три правові групи: • релігійно-общинна (мусульманська, індуська, християнська групи); • далекосхідна традиційна (китайська, японська групи); • звичаєва общинна (африканська група).
Романо-германська правова сім'я — це сукупність національних правових систем держав, які мають загальні риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його пристосування до нових національних умов. Характерними рисами є:
• домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права;
• поділ системи права на публічне та приватне право;
• диференціація та кодифікація галузей права;
• нормативність права, розгляд норм права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем;
• включення у поняття права норм-роз'яснень (тлумачень), які виходять, насамперед, від законодавця та суддів.
Проте континентальне право має певні особливості у кожній країні. Схожі риси не можуть зменшувати своєрідність та різницю, що особливо помітні між малими та великими країнами (за територією та кількістю населення). Держави, що займають великі території, головним чином покладаються на "тяжке право", кодифікацію та суворе втілення в життя норм права з метою збереження єдності різних частин своїх країн. Для невеликих держав характерне "м'яке право", що передбачає свободу розсуду та чутливість до соціальних конфліктів.
Загальновизнаним центром романо-германської правової сім’ї є континентальна Європа. За останні століття спостерігається активне поширення цієї правової сім’ї за межі континентальної Європи.
Органічний зв'язок з римським правом. Становлення цієї правової сім’ї відбувалося на основі римського права. Це — головна особливість романо-германського права. Романо-германські правові системи ніби продовжують римське право, вони є наслідком його розвитку. Гаслом юристів романо-германської сім’ї може бути відомий вислів Р. Ієрінга: через римське право, проте вперед, далі нього. Абстрактний характер норм права. Норми права встановлюють загальні правила поведінки, виходячи з принципів і правових доктрин. Це відрізняє романо-германське право від англосаксонського, де норми права створюються переважно судами при вирішенні спірних питань щодо конкретних випадків.