13. Характеристика підзаконних-нормативно правових актів як категорії актів цивільного законодавства

Серед підзаконних нормативних актів провідне місце в системі цивільного законодавства займають правові акти, які видає Президент України, Кабінет Міністрів України. Укази Президента України, як підзаконні нормативні акти, в принципі, не повинні протирічити закону. Однак в період проведення радикальної економічної реформи Президент, наділений додатковими повноваженнями, на підставі яких він міг видавати закони, що стосувалися економічних питань. Серед багаточисельних указів Президента, чимало й таких які містять в собі норми цивільного права, наприклад, “Про заходи щодо врегулювання розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України”, “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, тощо.

Постанови Кабінету Міністрів також відносяться до числа підзаконних актів. На підставі і для виконання ЦК та інших законів, указів Президента України Кабінет Міністрів має право приймати постанови, які містять норми цивільного права. На підставі вищенаведеного Указу Президента, затвердив Положення про порядок і умови обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів[3]. Вказані постанови уряду України не повинні протирічити Конституції України, законам та указам Президента України (ст. 117 Конституції України). Ті постанови Кабінету Міністрів, в яких містяться норми цивільного права, входять в систему цивільного законодавства, наприклад, Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.

Цивільно-правові норми можуть міститися і в нормативних актах міністерств та інших органів виконавчої влади, зокрема в 1993 році був прийнятий Повітряний кодекс України, в якому поряд з іншими галузевими номами, містилися цивільно-правові, в тому числі про страхування цивільної відповідальності повітряного перевізника.

Поряд з цим слід відзначити, що міністерства та інші органи виконавчої влади можуть видавати розпорядження, які містять норми цивільного законодавства, у випадках і в межах, передбачених ЦК, іншими законами і правовими актами. Тим самим ЦК суттєво обмежив сферу нормативної правотворчості міністерств та інших органів виконавчої влади.

14. Особливість нормативно-правових актів органів держаної влади та органів влади арк як складової актів цивільного законодавства.

Iнші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

15.Міжнародні договори і їх вплив на національне цивільне законодавсто України

Міжнародний договір - це угода між двома й більше державами або іншими суб'єктами міжнародного права, що встановлює, змінює або припиняє їхні взаємні права й обов'язки.

Міжнародний договір - основне й головне джерело міжнародного права ( це відбито в Уставі ООН і в Статуті Міжнародного Суду ООН). 

Міжнародний договір - родове поняття ,що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування: договір, угода, конвенція, пакт, декларація, протокол і т.п., але мають однакову юридичну чинність.

Основні види міжнародних договорів:

1.За формою:

-письмові (як правило);

-усні (т.зв. джентльменські угоди);

2.По кількості учасників:

-двосторонні;

-багатобічні (регіональні й універсальні);

3.По характері можливості брати участь у договорі:

-відкриті ( потенційно можуть брати участь всі держави);

-закриті (за певними критеріями обмежується можливість участі );

4.По юридичній чинності ( її наявності, відсутності):

-правомірні;

-неправомірні (недійсні).

Питання висновку, виконання, денонсації міжнародних договорів України регулюються Законом України від 22.12.1993р.,№3767 - XII «Про міжнародні договори України».До цих договорів ставляться всі договори України - міждержавні, міжурядові, міжвідомчі (незалежно від їхньої форми й найменування). Міжнародні договори України укладаються з іноземними державами, міжнародними організаціями від імені України, Уряду, міністерств і інших центральних органів виконавчої влади. Наприклад, від імені України укладаються договори : а) політичні (про дружбу, нейтралітет, взаємодопомогу й співробітництві), територіальні, мирні; б)про громадянство; в) про участь України в міждержавних союзах і ін.

Декларація про державний суверенітет України 1990 року (Розділ X. Міжнародні відносини) встановила «пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права» [15].

В українському законодавстві питання співвідношення між національним і міжнародним правом певною мірою регулюється Конституцією. Водночас слід наголосити на тому, що в Конституції України йдеться не про міжнародне право в цілому, а лише про таке його джерело, як міжнародний договір. До того ж йдеться не про всі види міжнародного договору, а лише про такі договори, які потребують згоди на обов’язковість з боку Верховної Ради України. Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Зазначимо, що з цього формулювання неясно, чи мають міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, пріоритет щодо норм українського права.

Частина 2 ст. 9 Конституції України передбачає у свою чергу положення, згідно з яким «укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».

Водночас ст. 18 Конституції України встановлює правило, згідно з яким «зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права».

Пріоритет міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюється Законом України «Про міжнародні договори України» [16]. Частина 1 ст. 19 цього Закону під назвою «Дія міжнародних договорів України на території України» передбачає, що «чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства»; а ч. 2 цієї статті встановлює правило, згідно з яким «якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».