- •1. Сутність та засади міжнародних економічних відносин
- •2. Об’єкти та суб’єкти мев. Принципи та особливості механізму мев.
- •3. Місце та роль мев у розвитку національних економік
- •4.Україна у міжнародних економічних стосунках. Сучасне положення та перспективи.
- •5. Міжнародний розподіл праці та чинників виробництва. Їх взаємозвязок і економічні вигоди.
- •Основні чинники та показники участі країн в міжнародному розподілі праці.
- •8. Сутність та види міжнародної спеціалізіції та кооперації виробництва. Створення міжнародних виробництв
- •9. Участь України в міжнародному розподілі праці.
- •10. Види ринків. Становлення та поняття світового ринку.
- •11.Поняття та характеристики сучасного світового господарства.
- •12.Етапи та основні риси розвитку світового господарства.
- •13.Поняття та переваги економіки відкритого типу. Фактори та показники, що іх визначають
- •14.Зміст інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки. Фактори, що їх визначають
- •Характеристика головних причин та характерних рис економічної глобалізації.
- •16. Глобальні проблеми людства та їх роль у формуванні світового господарства.
- •14. Головні елементи міжнародної економічної системи та їх характеристики.
- •17. Зміст та обмеженість меркантилістської теорії зовнішньої торгівлі та теорії абсолютних переваг.
- •18. Поняття закону порівняльних переваг. Його позитивні якості та недоліки. Пояснити виграш від торгівлі кожної із країн на конкретному прикладі.
- •19. Теорія співвідношення чинників виробництва у міжнародній торгівлі. Її сильні та слабкі сторони. Парадокс Леонтьєва.
- •20. Основні положення теорії конкуренції та теорії життєвого циклу (тжц).
- •21. Міжнародна торгівля. Її види, товарна та географічна структура.
- •22. Основні характеристики світового ринку послуг.
- •23.Фактори, які впливають на темпи та структуру сучасного міжнародного ринку товарів та послуг.
- •24. Місце та роль України в міжнародній торгівлі.
- •26. Значення та види державного регулювання міжнародної торгівлі. Зміст політики протекціонізму та свободи торгівлі на різних стадіях економічного розвитку суспільства.
- •27. Основні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі. Особливості їх застосування.
- •28. Основні причини державного втручання зовнішньої торгівлі. Наведіть по кожній із них докази за та проти.
- •29. Варіанти та показники характеру торгової політики країни. Фактори та умови, які їх визначають.
- •30. Діяльність гатт-вто. Основні міжнародні проблеми, які вирішуються в рамках цієї організації.
- •31. Україна та Всесвітня торгова організація.
- •32. Економічний зміст тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Поняття надлишку споживача та виробника.
- •33. Поняття митного тарифу та мита. Їх значення та функції.
- •34. Види митних тарифів та їх значення в міжнародній торгівлі.
- •35. Рівень митних тарифів. Номінальна та ефективна ставка тарифу.
- •36. Визначення реального рівня митного обкладання. Тарифна ескалація.
- •37. Економічний зміст оптимального тарифу. Поняття тарифної квоти.
- •38. Особливості вимірювання нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі. Методи кількісних обмежень.
- •40. Сутність ліцензування. Види ліцензій. Методи розподілення ліцензій.
- •41. Приховані методи міжнародної торгової політики. Їх економічний зміст.
- •42. Економічний зміст різних видів субсидування у зовнішній торгівлі.
- •43. Сутність експортного кредитування.
- •44.Види демпінгу та необхідні умови для його здійснення. Способи встановлення антидемпінгового мита.
- •45. Основні методи позаекономічного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •46. Взаємозв*язок та взаємозалежність міжнародного руху товарів та міжнародного руху чинників виробництва. Пояснити на прикладі.
- •47. Значення міжнародних інвестицій. Правило Вальраса. Види капіталу в міжнародній економіці.
- •48. Міжнародний рух капіталу (мрк) та його наслідки для країн-експортерів та імпортерів капіталу.
- •49.Основні поняття в сфері прямих іноземних інвестицій.
- •50.Причини та роль прямих іноземних інвестицій у міжнародній економіці.
- •51. Значення та способи державної підтримки прямих інвестицій.
- •52. Причини виникнення та етапи еволюції міжнародних корпорацій.
- •53. Основні поняття, які відносяться до міжнародних корпорацій. Правила їх функціонування.
- •54. Роль, структура та особливості розвитку тнк.
- •55. Портфельні інвестиції. Основні види цінних паперів, в які вкладається капітал.
- •56. Інструменти міжнародного запозичення та кредитування. Поняття між часової торгівлі.
- •57. Участь України у міжнародному русі капіталу.
- •59. Форми участі іноземного капіталу в Україні.
- •60.Поняття та види трудової міграції.
- •61. Масштаби та направлення сучасної еміграції робочої сили.
- •62. Головні державні механізми регулювання міграції. Стимулювання рееміграції.
- •63.Україна на міжнародному ринку праці.
- •64.Поняття міжнародної передачі технологій та форми їх здійснення.
- •65. Моделі технічного прогресу та іх вплив на умови міжнародної торгівлі.
- •66. Динамічні моделі технологічних розходжень між країнами. Технологічний цикл життя товару у міжнародній торгівлі
- •67. Механізми правового захисту технологій та форми їх міжнародного передавання.
- •68. Державне регулювання передачі технологій. Міжнародне технічне сприяння
- •69. Україна в системі міжнародного обміну технологіями
- •70. Поняття міжнародної економічної інтеграції: передумови, цілі та умови.
- •71. Основні етапи інтеграційних процесів. Критерії оцінки інтеграції з точки зору створення світового господарства.
- •72. Поняття зони вільної торгівлі та митного союзу в меі.
- •73. Поєднання єдиного ринку та валютного союзу в меі
- •74. Особливості інтеграції у різних регіонах світу. Регіональні економічні організації.
- •75. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції та механізми управління єс.
- •76. Сутність та основні характеристики міжнародного фінансового ринку.
- •77. Міжнародні валютно-фінансові, банківські організації та інститути в системі мев.
- •78. Міжнародне співробітництво у соціально-економічних установах та організаціях системи оон.
40. Сутність ліцензування. Види ліцензій. Методи розподілення ліцензій.
Ліцензування - тісно пов*язане з квотуванням і є видом регулювання ЗЕД через дозволи, що видаються державними органами на експорт чи імпорт товарів в установлених кількостях на певний проміжок часу.
При ліцензійному регулюванні вільне ввезення-вивезення товарів забороняється. Як правило, ліцензування є складовою частиною квотування, хоча може бути і самостійним методом регулювання.
Існують наступні види ліцензій:
Разова - письмовий дозвіл терміном до одного року на ввезення чи вивезення товарів, що видається конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньо-торгівельної операції
Генеральна - дозвіл протягом року без обмеження кількості операцій
Глобальна - дозвіл без обмеження країн, кількості і вартості
Автоматична - видається автоматично будь-якій фірмі при поданні необхідної заявки та документів.
Ліцензування використовується багатьма країнами як інструмент, що дозволяє чітко встановлювати необхідні розміри імпорту чи експорту.
Механізми розподілу ліцензій:
Аукціон - продаж на конкурсній основі. Це найефективніший спосіб, що дозволяє отримувати доходи до бюджету в значних розмірах. Іноді ліцензії на право імпорту в країну продаються не імпортерам, а іноземним експортерам.
Система явних переваг - закріплення урядом ліцензій за визначеними фірмами пропорційно певних показників діяльності. Використання цього методу пов*зане із лобіюванням інтересів.
Розподіл ліцензій на неціновій основі - передбачає розподіл тим фірмам, що продемонстрували здатність здійснювати імпорт чи експорт найбільш ефективно. Необхідним є створення експертної комісії, яка вирішує кому надати ліцензію.
41. Приховані методи міжнародної торгової політики. Їх економічний зміст.
Приховані методи зовнішньоекономічної політики
Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму.
До методів прихованого протекціонізму належать декілька сотень різноманітних бар'єрів немитного характеру, які створюються на шляху експорту та імпорту товарів органами державної центральної та місцевої влади.
Основними з цих методів є такі: технічні бар'єри; внутрішні податки та збори; державні закупки; вимоги про вміст місцевих компонентів.
Технічні бар'єри - усі державні заходи контролю та обмежень, пов'язані з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни(стандарти, технічні норми і правила, вимоги до безпеки товарів, вимоги до упакування, маркування та інших технічних характеристик продукції).
Технічні бар'єри передбачають застосування заборон, обов'язкової інспекції товарів, спеціальних дозволів на ввіз, інспекції підприємств-постачальників, спеціальних вимог до маркування та пакування, а також фактично сформованих технічних параметрів.
Серед технічних бар'єрів виділяють декілька специфічних областей - санітарні, ветеринарні, фітосанітарні норми та правила.
Внутрішні податки та збори - приховані методи торгової політики, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару й скорочення внаслідок цього його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Вони не є предметом міжнародного регулювання, а знаходяться цілком у компетенції національних органів влади, як центральних, так і місцевих. Внутрішні податки та збори поділяються на дві групи: зрівнювальні податки та збори; податки та збори, які збираються з імпортера у зв'язку із митним оформленням і переміщенням товару через кордон.
Державні закупки - прихований метод торговельної політики, який вимагає від державних органів та підприємств придбати певні товари лише у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі за імпортні. Найчастіше така політика пояснюється вимогами національної безпеки.
Вимоги про вміст місцевих компонентів - прихований метод торговельної політики держави, який законодавче встановлює частку участі національних виробників у виробництві імпортованого товару. Зазвичай вимога про вміст місцевих компонентів використовується країнами, що розвиваються, у рамках політики імпортозаміщення, яке передбачає створення та нарощування національної бази виробництва імпортних товарів, з метою наступної відмови від їх імпорту. Уряди розвинених країн використовують вимогу про вміст місцевих компонентів з метою запобігання переміщення виробництва у країни, що розвиваються, з більш дешевою робочою силою і зберегти тим самим рівень зайнятості.