29. Варіанти та показники характеру торгової політики країни. Фактори та умови, які їх визначають.

Коли держава обирає характер своєї торгової політики, дуже важливим є кількісне визначення параметрів цієї політики.

Коли застосовуються тарифні інструменти (мито), то характер торговельної політики піддається кількісній оцінці. Як середній рівень митного захисту.

Середній рівень мита розраховується для імпортованих товарів як ставка мита, зважена у вартісному обсязі імпортованих товарів:

; де V_i^iмп - вартісний обсяг товару.

Нетарифні методи обмеження складніше підлягають обліку. Середні рівень нетарифних обмежень розраховується як вартісна частка експорту чи імпорту, що підпадає під ці обмеження, при цьому важливим є врахування ступеню інтенсивності нетарифних обмежень.

Існують високоінтенсивні і низькоінтенсивні заходи нетарифних обмежень.

Високоінтенсивними вважаються всілякі обмеження обсягів експорту чи імпорту, квоти, що вводяться країнами, вибіркове ліцензування експорту чи імпорту;

низько-інтенсивними вважаються заходи, що регулюють експорт чи імпорт без суттєвих обмежень (автоматична ліцензія - надається будь-якому експортеру або імпортеру при поданні необхідних документів).

Торгова політика держави, її характер визначається як агрегований показник, що враховує як середній рівень тарифних так і нетарифних обмежень.

Так торгова політика держави, що усунула мито в своєму регулюванні, але ввела кількісні квоти на основні товари безумовно не може вважатися вільною, тому в міжнародній економіці існують наступні підходи:

відносно відкритою вважається така політика держави, де середній рівень митного обкладання менший 10%, а кількісні обмеження накладаються менш аніж на 25%;

відносно закритим режимом вважається торгівельний режим, коли середньозважений тариф більше 40%, а кількісні обмеження накладаються більше ніж 40%.

Приймаючи рішення про використання тих чи інших інструментів торгової політики, уряд країни повинен оцінити їх вплив на характер торгової політики держави та можливі відповідні заходи з боку торгових партнерів.

Для оцінки мір торгової політики Організація економічного співробітництва та розвитку(ОЕСР) розробила в 1985р. індикативний запитальник, що є основою оцінки практичної діяльності урядів країн.

Основні питання:

Який економічний виграш очікується для країни чи галузі, чи фірми внаслідок введення даного заходу і скільки робочих місць буде створено?

На скільки збільшаться доходи бюджету?

На скільки збільшаться внутрішні ціни?

На скільки відсотків зменшиться споживання?

Який вплив здійснить ця міра на конкуренцію на ринку?

Чи дозволить даний засіб забезпечити структурну перебудову галузі і вивести її на конкурентоспроможний рівень, чи вона лише законсервує її відсталість?

Та інші.

30. Діяльність гатт-вто. Основні міжнародні проблеми, які вирішуються в рамках цієї організації.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в подоланні перепон для її розвитку, її лібералізації відіграють між­народні економічні організації. Одна з основних серед них - Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ).

Договір про ство­рення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. та набрав чинності в 1948 р. 31 грудня 1995 р. у зв'язку з затвердженням Світової торговельної організації ГАТТ припинила своє існування.

ГАТТ - багатостороння угода, яка закріпила принципи, пра­вові норми, правила ведення та державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць.

Правовий механізм ГАТТ базувався на низці принципів та норм:

• недискримінація в торгівлі;

• використання переважно митних засобів захисту національного ринку ;

• надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

• розв'язання виниклих торговельних спорів шляхом переговорів;

• взаємність у наданні торговельно-політичних поступок.

ГАТТ вела свою діяльність за допомогою багатосторонніх пере­говорів, які об'єднувались у раунди. Від початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів переговорів.

З січня 1996 р. ГАТТ замінила Світова організація торгівлі (COT), її членами-засновниками стали 82 країни. В 1998 р. членами COT були вже 132 країни. Угоді про створення COT передував 7-річний період переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Окрім ГАТТ, що регулює міжнародну торгівлю товарами, COT охоплює ще низку угод:

Генеральну угоду про торгівлю послугами;

Угоду щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної влас­ності;

пакет пов'язаних з ГАТТ угод з питань митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, захисних застережень, антидемпінгових процедур, про субсидії та ком­пенсаційні заходи, про митну вартість, про технічні бар'єри в торгівлі тощо.

COT намагається знизити середньозважену ставку митних та­рифів розвинутих країн. Під час функціонування ГАТТ багато держав компенсували зменшення митних зборів так званими нетарифними бар'єрами

Уже після створення COT деякі розвинуті країни Заходу дедалі більше почали закликати до підвищення залежності торговельних ре­жимів від трудових та екологічних стандартів.

Адже країни, в яких ці стандарти нижчі, отримують «неринкові» переваги за рахунок низьких витрат виробництва.

Крім того, COT має вирішувати питання, поставлені ще на Уругвайському раунді ГАТТ: про охорону інтелектуальної влас­ності, санітарний та фітосанітарний контроль, який також може стати перешкодою на шляху вільної торгівлі.