23.Фактори, які впливають на темпи та структуру сучасного міжнародного ринку товарів та послуг.

До стабільного зростання міжнародної торгівлі спричинилося кілька факторів:

1) розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

2) НТР, яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорило реконструкцію старих;

3) активна діяльність транснаціональних корпорацій на сві­товому ринку;

4) регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі в межах Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ);

5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що передбачає скасування кількісних обмежень імпорту й істотне зниження митних стягнень, - утворення вільних еко­номічних зон;

6) розвиток торговельно-економічної інтеграції: усунення регіо­нальних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі;

7) здобуття політичної незалежності колишніми колоніаль­ними країнами. Виділення серед них «нових індустріальних країн», економічна модель яких орієнтується на зовнішній ринок.

Науково-технічний прогрес привів до істотних зрушень у то­варній структурі міжнародної торгівлі, а саме: збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства і си­ровини, окрім палива.

Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояс­нюється такими факторами:

• розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі роз­витку хімічної промисловості;

• переходом на ресурсозберігаючі технології;

• впровадженням прогресивних методів обробки первинних ма­теріалів.

Унаслідок розвитку хімічної промисловості та змін у структурі паливно-енергетичного балансу різко зросла торгівля мінераль­ним паливом - нафтою і природним газом.

Значення ринку послуг за останні десятиліття дуже зросло як у внутрішній економіці, так і у світовій.

Сектор послуг у розвинутих країнах сягнув щонайменше половини отриманих прибутків.

Торгівля послугами розвивається більш швидкими темпами, ніж зовнішня торгівля загалом: якщо ринок послуг зріс удвоє за період з кінця 80-х -початку 90-х років до 1997 p., тобто 7-8 років, то таке ж двократне збільшення світового експорту відбулось за останні 15 років.

На це існує багато причин: різке зниження транспортних витрат збільшило ступінь мобільності виробників і споживачів послуг, нові форми й засоби супутникового зв'язку та відеотехніки в ряді випадків дають змогу взагалі відмовитися від особистого спілкування продавця і покупця.

24. Місце та роль України в міжнародній торгівлі.

Частка торговельного обороту держави у її ВВП дає уявлення про те, на­скільки економіка країни опосередковується зовнішньоекономічними зв'яз­ками. Питома вага зовнішньої торгівлі у ВВП країн світу коливається від 17 % (Японія) до 356 % (Сінгапур). В Україні цей показник у 1996 р. становив 93 %.

Входження України у світову економіку виявилося болісним. Хитка ук­раїнська економіка включилася в міжнародну торгівлю з позиції явного аут­сайдера. І ситуація складається поки що не на користь України, бо, на відміну від країн Центральної Свропи, наша країна залишається експортером пере­важно сировини та напівфабрикатів.

Динаміка розвитку зовнішньоторговельного товарообміну України в 90-х роках свідчить про наявність двох фаз. Лібералізація зовнішньої торгів­лі, починаючи з 1994 p., забезпечила передумови для збільшення експорту товарів і послуг. Якщо порівняти обсяги експорту з ВВП України, то в на­ступні два роки збільшення експорту було суттєвим. Але зростання експорту відбувалося на фоні зниження внутрішнього споживання і реального ВВП (за період 1993-1999 pp. реальний ВВП зменшився на 42%), тобто експортний потенціал нашої країни поступово втрачав внутрішню економічну опору.

Зовнішньоторговельна діяльність України впродовж 1991-1997 pp. відбувалася під впливом таких основних чинників, як суттєве скорочення вироб­ництва і внутрішнього споживання продукції виробничо-технічного та спо­живчого призначення, поглиблення економічної кризи в пострадянських кра­їнах, що, зокрема, зумовило різке обмеження доступу вітчизняної продукції на ринки цих країн, значну залежність України від критичного імпорту ряду повинних ресурсів, передусім паливно-енергетичних.

Під впливом зазначе­них чинників вітчизняні товаровиробники переорієнтовувалися з ринків збу­ту в межах пострадянських країн на ринки збуту продукції в країнах далеко­го зарубіжжя, одночасно зменшувалися обсяги внутрішнього споживання.

У 1999 р. вперше за історію складання платіжного балансу в Україні зафік­совано позитивне сальдо торгівлі товарами й послугами в розмірі 1 млрд дол. США

Аби з'ясувати наше місце в міжнародній торгівлі, слід звернутися до по­казника обсягу експорту в розрахунку на душу населення. Порівняно з про­мисловими країнами світу, а також деякими постсоціалістичними країнами Україна має дуже низький показник обсягу експорту на душу населення. У 2003 р. цей показник дорівнював 380 дол. США.

У 2000 р. основними імпортерами українських товарів поза СНД були Китай (4,3 %), Туреччина (6 %), Німеччина (5,1 %) та Італія (4.4 %). Протягом 1996-2000 pp. обсяги поставок українських товарів у ці країни поступово зростали.

Різкий спад експорту - більше ніж удвоє - відбувся на російському (на 3.2 млрд дол. США) та білоруському (на 377 млн дол. США) напрямках. При­чому в торговельному балансі з країнами колишнього СРСР утворився дефі­цит, тоді як з іншими країнами збільшується позитивне сальдо зовнішньої торгівлі.