80.Загострення соціальних проблем радянського суспільства. Неосталінізм.

Відсторонення М.Хрущова від влади компартійною верхівкою на чалі з Л.Брежнєвим привели до відміни найбільш невдалих реформ та починань колишнього лідера ( ліквідовані раднаргоспи та знову створені міністерства, ліквідований розділ та обов’язкове оновлення партійних органів, обмеження щодо ведення присадибного господарства, утримання худоби та птиці, тощо). Але одночасно були прийняті заходи щодо консервації ідеологічних засад діяльності партії, припинилася критика в адресу Й.Сталина та його діяльності, інформування громадян стосовно злочинів режиму. Ці прояви отримали назву неосталінізма, коли критики партійного та радянського керівництва була зведена до мінімуму і головним чином здійснювалась зверху униз. В той же час, з’явилися художні твори, фільми, де висвітлювалась з позитивної сторони роль Й.Сталіна в роки Великої Вітчизняної війни. Під прикриттям гасел про зростання ролі партії на сучасному етапі розвитку суспільство, було здійснено зосередження усіх важелів влади у партійної верхівки, фактично – в Політбюро ЦК КПРС. Політбюро ЦК та партійна номенклатура ( секретарі ЦК, секретарі ЦК союзних республік, обкомів та райкомів КПРС) формально не строєні в систему радянської влади ( ради залишались лише прикриттям, ширмою) фактично вирішували усі питання розвитку країни та її регіонів, розподілу фінансових та трудових ресурсів, тощо.

Падіння економічних показників не могло не позначитись на соціальній сфері та рівні життя населення. Хоча слід зазначити, що певні зрушення в добробуті населення були. Особливо це стосувалося зростання національного доходу в 2.5 рази за 20 років, з 1965 р. завдяки підвищенню купівельної спроможності населення відбувається зростання торгівлі. З’являються великі універмаги та універсами, де людина могла придбати все необхідне. Абсолютна більшість родин мали змогу купити телевізор, спочатку чорно-білі. згодом кольорові, холодильники, необхідну побутову техніку. З’явилися житлові та гаражні кооперативи, збільшилась кількість приватного автотранспорту. Громадяни мали можливість відпочити із родиною на Чорному або Азовському морях, на чисельних туристичних базах та базах відпочинку на Дніпрі, південному Бузі. , оздоровити дітей в піонерських таборах. Але згодом в торгівельному та побутовому забезпеченні населення стан справ почав погіршуватись. Почали зростати ціни, що привело до уповільнення зростання доходів населення. Особливо зросли ціни на м'ясо, масло, птицю, цукор, кондитерські вироби, деякі промислові товари. Але справжнім лихом став дефіцит, коли з полиць магазинів одна за іншою зникають цілі категорії товарів. Дефіцитом стали не тільки автомобілі. Мотоцикли, телевізори, холодильники, меблі, але й самі необхідні, ходові товари – продовольчі.

В житловому будівництва зростання темпів дало змогу до 1974 р. керівництву республіки довести рівень забезпеченості населення житлом до 70 % В великих містах споруджувались цілі мікрорайони, які отримали назву « спальних» , де розбудовувались житлові масиви та необхідні підприємства соціальної та побутової сфери. Прикладом таких новобудівель можуть стати Оболонь та Троєщина в Києва салотовки в Харкові ( в мікрорайону проживає до 500 тисяч людей), Перемога в Дніпропетровську. Тощо. Народилися навіть цілі нові міста – Світловодськ, Нововолинськ, Українка, Придніпровськ, Прип’ять, діяльність яких була пов’язано із великим промисловим або енергетичним підприємством – містосворюючим елементом. Але поступово темпи житлового будівництва знижуються, внаслідок наростання загального криза ваго стану. В 1966-1970 р. новосілля справили понад 9 млн. осіб, в 1980-1985 р.р- лише 7.7 млн. Проблема житлова так е була вирішена до кінця. Загострювались також проблеми в медицині, екології, демографічна проблема, наслідком якої стала зменшення народжуваності в республіці в 4 рази за період з 1965 по 1985 р.р.

Але головною проблемою став моральний занепад суспільства. Не маючи змоги реально підвищити життя населення, керівника верхівка віддалися стихії, відкриваючи широкі можливості для кожного забезпечити собі « солодке життя» використовуючи свій стан та посаду, або роботу. Представники партійно-господарської еліти могли дозволити собі усе. Перебуваючи поза критикою та впливом суспільства. Їхня недоторканість породжувала в усіх прошарках населення бажання поживитися, користолюбства, великого розмаху набули крадіжки на виробництва ( т.зв. « несуни»). Усе це тягарем лягло на плечі і населення і на виробництво. Яке ледь зводило кінці з кінцями. Країна стрімко котилася в прірву.