2 Розробка молодіжних проблем вітчизняною соціологією

Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім’ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає обмін інформацією з іншими науками.

Вітчизняна соціологія молоді розглядає молодь, як компонент соціальної структури суспільства, зосереджується на вивченні особливостей її інтеграції у професійну структуру, умов здобуття освіти, специфіки молодіжної мобільності, становища молоді на ринку праці.

Окремої уваги заслуговує з’ясування такого поняття, як молодіжні проблеми.

Соціальні проблеми молоді – це такі суперечності її життєдіяльності, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже приводять до появи дезорганізуючих процесів у системі «суспільство - молодь».

Сьогодні найголовнішими молодіжними проблемами є:

1. Поганий стан здоров’я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

2. Низька народжуваність – вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;

3. Низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;

4. Шлюбно – сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів);

5. Матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

6. Втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилась з 22 до 20%. За прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

37,6% молодих людей вважають низьким свій рівень матеріальних доходів; 60,8% - вважають його таким, що забезпечують пристойне життя; 1,7% - оцінюють його як високий.

Зменшилася загальна кількість сімей, вік подружжя в яких не перевищує 35 років. Частка незареєстрованих подружжів у молодих сім’ях складає 11,8%.

Соціологія молоді є важливою складовою державної молодіжної політики. Водночас молодіжна політика держави сама повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку суспільства.

Молодіжна політика це:

- система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві;

- практична діяльність держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді.

Державна молодіжна політика повинна ґрунтуватися на глибокому, об’єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія в системі цих наук займає провідне місце. Саме соціологія досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження в доросле життя в умовах, які стрімко змінюються.

У більшості країн світу державна молодіжна політика найчастіше має трирівневу структуру та проводиться на державному (загальнонаціональному), регіональному й місцевому (муніципальному, районному) рівнях.

У країнах Європейського Союзу програма у галузі молодіжної політики передбачає два основних принципи:

- активну і безпосередню участь молоді у її розробці і реалізації;

- підтримку молодіжних ініціатив державними структурами.

Здійснення державної молодіжної політики зумовлюється характером соціальної політики в конкретній країні.

В Україні на рубежі ХХ – ХХІ ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально – економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем, зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики важливу роль відіграє з’ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини.

Для соціального самовизначення характерними є такі тенденції:

• руйнація традиційних форм соціалізації;

• розширення можливості вибору життєвого шляху, підвищення власної відповідальності;

• поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення минулих поколінь: кооперативних, приватного бізнесу, багатоманітність форм власності, нові джерела інформації;

• посилення регіональних та національних відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді.

Мета молодіжної політики в цій галузі – зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, посилення правової, економічної, соціальної захищеності молодого покоління.

Політичне самовизначення молоді – відбувається в умовах, коли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. Молодь не визначила свого місця. Більшість займає пасивну позицію і лише 10-15% готові діяти активно. Сьогодні багато політичних партій і рухів ведуть боротьбу за молодь.

Мета молодіжної політики у цьому плані – підтримка політичної визначеності молоді, демократизація та гуманізація суспільства, консолідація зусиль для зміцнення української держави.

Професійне самовизначення молоді має такі тенденції:

• зростаюче безробіття серед молоді;

• розтягування у часі періоду набуття освіти;

• загострені прояви соціальної нерівності;

• зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни;

• масовий характер вимивання молоді із виробничих структур у сфері приватного бізнесу, використання її на тимчасово вигідних та оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки.

Мета молодіжної політики в цьому плані – зміцнення професійного статусу молоді шляхом економічного регулювання молодіжної зайнятості, розробка спеціальних економічних та юридичних гарантій, які попереджатимуть дискримінацію молоді.

Економічне самовизначення молоді складається з таких проблем:

• необхідність забезпечення різних умов для трудового старту молоді;

• можливість соціального просування;

• досягнення економічної самостійності.

Мета молодіжної політики у цій сфері – вирівнювання стартових позицій молоді, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів, організація служб профорієнтації, перепідготовка та працевлаштування молоді.

Висновки

- Соціологія молоді належать до спеціальних соціологічних теорій, що досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, з яких утворюється суспільство.

- Молодь є специфічною спільнотою, тому що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

- Соціологія досліджує молодь у таких сферах її життєдіяльності: як праця, навчання, сім’я, неформальні організації, дозвілля.

- Соціологія молоді виступає складовою державної молодіжної політики.

Питання для самоперевірки

1. Визначте особливості об’єкта та предмета соціології молоді.

2. Охарактеризуйте функції соціології молоді.

3. Які підходи існують до визначення вікових меж молоді? Поясніть, чому змінюються ці межі?

4. Визначте основні проблеми сучасної молоді? Чи відрізняється сучасна молодь від молоді попередніх поколінь?

До змісту

До змісту