3. Риторика як навчальна дисципліна. Зміст терміна «риторика»

Риторика - ораторське мистецтво, теорія ораторського мистецтва; наука красномовства, наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю.

Риторика - це комплексна наука. Її місце на стику цілого ряду дисциплін. Так, спочатку риторика розвивався на стику філософії і словесності, а також логіки, етики, естетики, еристики, лінгвістики. Серед сучасних наук, що співвідносяться з класичною риторикою, виділяють стилістику, культуру мовлення, лінгвістику тексту, комунікативну лінгвістику, лінівопрагматику. соціолінгвістику, педагогічну риторику, театральну риторику, паблік рилейшнз, ділову риторику тощо.

До основних ознак класичної та сучасної гуманістичної риторики належать: інтегративність, системність, універсальність, прикладна спрямованість на формування культури риторичної особистості, етико-естетична зумовленість. Ці ознаки свідчать про належність риторики одночасно до науки й мистецтва.

Риторика як наука формує в людини уміння управляти своїм мисленням і мовленням. Це дає змогу повніше реалізувати себе як особистість у фаховій діяльності. Знання з риторики сприяють успішнішій самореалізації особистості.

Сучасний зміст терміна "риторика". Риторика - це учіння про мовлення в найширшому смислі, про індивідуальне використання мовних традицій за різних обставин соціально-культурного життя. Риторика - це мистецтво говорити так, щоб за допомогою аргументів, доказів, мовних і немовних засобів, сполучаючи раціональне й емоційне, досягти бажаною результату, змінити стереотипи сприйняття слова, думки та, відповідно, змінити реакцію й поведінку слухачів (за Л.М. Синельниковою).

Основні поняття класичної риторики

Логос - 1) слова, мова, мовлення; 2) поняття, думка, розум. Арістотель бачив Логос (риторику як науку, що має два основні закони переконання: силогізм - висновок від загального до часткового : ентимему - скорочений силогізм) -троп.

Епос (звичай, звичка. характер, норов) - моральний кодекс, основа формування риторичного ідеалу.

Пафос: (пристрасть, почутгя) це інтелектуальне, вольове. емоційне устремління мовця (оратора), яке виялляється в процесі комунікації і в його продукті - тексті.

Топос (місце) - риторичне поняття, що означає загальні місця у промові - найбільш типові мовні ситуації, їх описи.

Як наука риторика містить п'ять розділів: інвенція_-знаходження матеріалу, як говорили раніше "винайдення" думок; диспозиція - розташування матеріалу в найкращому для конкретної промови порядку (розташування думок); елокуція - висловлення (вираження) розумілася як наука про три ораторські стилі (високий, середній, низький) і про три засоби високого стилю: відбір слів, сполучуваність слів, стилістичні фігури; меморія - запам'ятовування; ораторія, або акція, - виголошення промови.

Як навчальна дисципліна, риторика складаться з 4-ох частин: історії, теорії, практики, техніки. Особливості риторики як навчальної дисципліни полягають у тому, що оволодіння нею пов’язане не тільки із знаннями, але й з навичками.

Література основна:

1. Мацько П.І., Мацько О.М. Риторика. –К., 2003. – С.6-10, 21-54.

2. Вандишєв В.М. Риторика. – К., 2003. – С.4-40.

3. Сагач Г.М. Золотослів: У 2 т. – К.. 1998. – С.45-60.

Існує 4 типи мовної культури носіїв літературної мови.

Елітарна - еталонна мовна культура, що означає вільне володіння всіма можливостями мови, включаючи її творче використання. Їй властиве суворе дотримання всіх норм, безумовна заборона грубих висловлювань .

Напівлітературна характеризується неповним дотриманням норм, надмірним насиченням мовлення книжними або розмовними словами. Носіями цієї мовної культури є більшість новоявлених жителів міст ; проникнення її у деякі сучасні засоби масової інформації, художні твори сприяє широкому поширенню.

Літературно - розмовний і фамільярно - розмовний тип поєднує тих комунікантів, що володіють тільки розмовним стилем. Фамільярно - розмовний відрізняється загальною стилістичною зниженістю й огрубленістю мови, що зближує його з просторіччям. Використовується «ти - звертання» поза залежністю від віку співрозмовника і ступеня знайомства з ним.

Риторика у своїх ціннісних рекомендаціях завжди спиралася на елітарну культуру. До оволодіння нею повинні прагнути учасники сучасного ділового спілкування.