
- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови проф..Спілкування
- •5.Складники національної..Мови
- •6. Мовне законодавство в Україні.
- •7.Статус укр.Мови як державної.
- •8. Основні хар-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •9.Основні хар-ки мовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •10.Поняття культури мови. Комуніка якості культури мови.
- •11.Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •12.Давня література й початки формування літературної мови.
- •13.Усна і писемна форми української літературної мови.
- •14.Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •0.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •15.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •16.Науковий, офіційно – діловий, розмовний(кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18.Класична українська література як етан формування й утвердження норм літературної мови.
- •19. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •20. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •21. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •22.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •23.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •24.Принципи українського правопису.
- •26. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •27. Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •28. Підстилі та жанри оф.Діл. Стилю, їх характеристика.
- •29.Документ( і правила його складання)
- •30.Термін
- •35. Загальновживані слова. Свідоме й критичнее використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •37. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •38. Фразеологія.Класифікація фр-м.Роль фр одиниць у проф. Спілкуванні.
- •42. Порядок слів у науковому стилі
- •44. .Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •45. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •46. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •48. Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •49. Специфіка публічної монологічної мови.
- •51. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •52. Культура мови і мовний етикет
- •54. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •55. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •56. Типи Економ. Словників, їх характеристика.
- •Іі. Перелік питань до іспиту
18.Класична українська література як етан формування й утвердження норм літературної мови.
Норми української літературної мови
Українська літературна національна мова сформувалася на основі найбільш уніфікованого й поширеного діалекту, в основі якого лежать середньонаддніпрянські говірки, але увібрала в себе і найважливіші елементи інших діалектів України. Літературна мова - це нормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень).
Мовна норма - це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі.
Лексична норма - це відбір словесних засобів які сприяють встановленню певного мовного стилю.
Орфографічна норма - це орієнтація в написанні на останнє видання “Українського правопису” та на нормативні словники.
Граматична норма - це вибір правильних словоформ, а також правила побудови речень та словосполучень.
Орфоепічна й акцентна - це правила вимови й наголосу.
Стилістична норма - використання мовних засобів, властивих певному стилю.
Пунктуаційна норма - вживання розділових знаків.
Літературна мова має дві форми вживання:
1) писемну, пов'язану з усіма названими нормами, крім орфоепічної та акцентної;
2) усну - розмовно-літературний стиль, що включає всі норми, крім орфографічної.
Норми літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.
Літературна мова - це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
Вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.
Найголовніша ознака літературної мови - це її унормованість, властиві їй норми.
Справжня об’єктивна історія української класичної літератури ще не написана, але вона має свої визначні віхи розвитку. Найкращі твори усіх жанрів буде представлено у виданнях серії “Українська класика”. Вперше українська література постане в системному означенні як модерне вираження національної свідомості. Репрезентуються кращі здобутки прози, поезії, драматургії. Розмаїті за жанровими особливостями, стилями, темами творів, вони мають немеркнучу естетичну наповненість та цінність. Видання розраховане на багаторічну програму випуску. Щороку планується видавати декілька назв творів класиків української літератури та сучасних письменників.
19. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
Котляревський (К) є одним із фундаторів нової укр. літ-ри, а його «Енеїда» - найвидатнішим досягненням укр. поезії того періоду і початком відродження українців. Новаторство К виявилося перш за все у нац забарвленні етнографічного матеріалу, можливості двопланового прочитання поеми. К вдалося не просто відтворити життя українців того часу, а й передати дух народу завдяки використанню живої розмовної мови, а саме київсько-полтавського діалекту. У мовній тканині твору вдало поєднуються багата народна фразеологія, лексика з давніми традиціями укр. віршування. «Енеїда» К є новим етапом розвитку укр. силабо-тонічного віршування. Отже «Енеїда» є новим, самобутнім літ. явищем, що було суголосним новій історичний добі, сприяло пробудженню нац свідомості в освічених верствах укр. громадянства. Це перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня поема. К є зачинателем нової укр. літ-ри новою мовою – живою народною, що стала знаменною сторінкою в історії укр. літ-ри.