
- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови проф..Спілкування
- •5.Складники національної..Мови
- •6. Мовне законодавство в Україні.
- •7.Статус укр.Мови як державної.
- •8. Основні хар-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •9.Основні хар-ки мовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •10.Поняття культури мови. Комуніка якості культури мови.
- •11.Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •12.Давня література й початки формування літературної мови.
- •13.Усна і писемна форми української літературної мови.
- •14.Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •0.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •15.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •16.Науковий, офіційно – діловий, розмовний(кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18.Класична українська література як етан формування й утвердження норм літературної мови.
- •19. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •20. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •21. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •22.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •23.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •24.Принципи українського правопису.
- •26. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •27. Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •28. Підстилі та жанри оф.Діл. Стилю, їх характеристика.
- •29.Документ( і правила його складання)
- •30.Термін
- •35. Загальновживані слова. Свідоме й критичнее використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •37. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •38. Фразеологія.Класифікація фр-м.Роль фр одиниць у проф. Спілкуванні.
- •42. Порядок слів у науковому стилі
- •44. .Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •45. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •46. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •48. Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •49. Специфіка публічної монологічної мови.
- •51. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •52. Культура мови і мовний етикет
- •54. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •55. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •56. Типи Економ. Словників, їх характеристика.
- •Іі. Перелік питань до іспиту
8. Основні хар-ки мовної норми. Види мовних норм.
Норми літературної мови - прийняті у суспільній практиці людей правила вимови, вживання слів, граматичних форм, побудови словосполучень і речень
Літературна мова – це мова нормована, тобто така, яка має загальнообов”язкові, єдині норми (правила) у вимові, правописі, слововживанні, граматиці. Літературна мова – це унормована й опрацьована форма загальнонародної укр мови. Розрізняють норми лексичні (слововживання, закономірності лексичної сполучуваності), орфографічні (написання), орфоепічні (вимова), граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної форми), стилістичні (доцільність використання мовновиражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування). Літературні норми фіксуються в граматиках, словниках, довідниках.
9.Основні хар-ки мовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
Літературна мова - це унормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень). Норми літературної мови - прийняті у суспільній практиці людей правила вимови, вживання слів, граматичних форм, побудови словосполучень і речень Мовна норма - це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі. Лексична норма - це відбір словесних засобів, які сприяють встановленню певного мовного стилю. Орфографічна - це орієнтація в написанні на останнє видання "Українського правопису" та на нормативні словники. Граматична — це вибір правильних словоформ, а також правні побудови речень та словосполучень, орфоепічна й акцентна - це правила вимови і наголосу. Літературна мова має дві форми вживання: 1) писемну, пов'язану з усіма названими нормами, крім орфоепічної та акцентної; 2) усну - розмовно-літературний стиль, що включає всі норми, крім орфографічної. Норми літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються в усному й писемному мовленні. Літературна мова — це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу. Літературній мові властиві багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. За функціональним призначенням - це мова державного законодавства, засіб спілкування у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, культури, мистецтва, засобів масової інформації.
10.Поняття культури мови. Комуніка якості культури мови.
Культура мови – це вміння правильно говорити і писати, добирати мовні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Обов”язковою умовою дотримання культури мови є мовні норми.
Розрізняють такі норми мови: 1) лексична – правильність вживання слів та їхньої сполучуваності; 2) орфографічна – правильне написання слів; 3) орфоепічна – правильна вимова слів; 4) граматична – вибір правильного закінчення і синтаксичної форми; 5) стилістична – доцільність використання мовних засобів в окремому стилі. Літературні норми фіксуються в граматиках, словниках, довідниках.
Культура мови –це загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові форми звертання, побажання, запрошення і т.д. залежно від ситуації, соціального стану і віку тощо. Мовна культура людини виявляється також у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання.
Шляхи удосконалення індивідуального мовлення – це насамперед читання якісної художньої літератури, підвищення ступеня відповідності мови нормам літературної мови, вивчення правил літературної вимови.