56. Типи Економ. Словників, їх характеристика.

Словни́к — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих.

Типи словників

Бувають діалектні словники, етимологічні словники, зворотні словники, історичні словники (різновид тлумачного словника), ономастичний словник, орфоепічний словник, орфографічний словник, перекладний словник, словник антонімів, словник епітетів, словник іншомовних слів, словник мови письменника, словник омонімів, словник паронімів, словник синонімів, словник скорочень, словник сполучуваності, словник топонімів, словотвірний словник, термінологічний словник, тлумачний словник.

Тлумачний словник — словник, який пояснює, тлумачить значення слів, показує сферу їх використання, подає граматичні, акцентуаційні, правописні, стилістичні характеристики слів, фіксує стійкі словосполучення термінологічного і фразеологічного характеру з розкриттям їхніх значень.

Етимологічний словник — лексикографічна праця, в якій з'ясовується походження і істинне значення слова, реконструюється його найдавніша форма, визначається, чи слово споконвічно належить певній мові, чи запозичене, як воно утворилося, яка ознака покладена в основу назви тощо

Існує 2 типи словників:

Лінгвістичний та Енциклопедичний

Що вони нам дають?:

Правильний наголос, орфографія, тлумачення слова.

Інтелект, знання, інф. Певні знання, класифікація термінів, як наголос, приклади.

Прикладом такого словника є економічний словник.

За його допомогою, ми можемо дізнатися значення багатьох слів професійної мови, отримати корисні знання, вміти правильно робити наголос, знати тлумачення слів, знати як5 правильно пишиться те чи інше слово. І головне це нам допомагає вчитися, покращувати свої знання, та повищувати свій інтелектуальний рівень.

Іі. Перелік питань до іспиту

1. Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.

2. Мова – суспільне явище. Функції мови.

3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.

4. Специфіка мови професійного спілкування.

5. Складники національної мови.

6. Мовне законодавство в Україні.

7. Статус української мови як державної.

8. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.

9. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.

10. Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.

11. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.

12. Давня література й початки формування літературної мови.

13. Усна й писемна форми української літературної мови.

14. Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.

15. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.

16. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.

17. Роль художнього стилю у формуванніінтелектуальногопотенціалуфахівця-економіста.

18. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.

19. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.

20. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.

21. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.

22. Новаторство мовно-поетичної творчості Т.Шевченка.

23. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

24. Принципи українського правопису.

25. Науковий стиль сучасної української літературної мови.

26. Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).

27. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.

28. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.

29. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.

30. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.

31. Пряме й переносне значення слова.Вияви полісемії в різностильових текстах.

32. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.

33. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.

34. Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.

35. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.

36. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.

37. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.

38. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.

39. Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

40. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.

41. Синтаксична норма. Складні випадки керування.

42. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.

43. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

44. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.

45. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

46. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.

47. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.

48. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).

49. Специфіка публічної монологічної мови.

50. Специфіка публічної діалогічної мови.

51. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).

52. Мовний етикет.

53. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.

54. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.

55. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.

56. Типи економічних словників, їхня характеристика.