
- •1.Мова і література в системі культурних цінностей укр..Сусп.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови проф..Спілкування
- •5.Складники національної..Мови
- •6. Мовне законодавство в Україні.
- •7.Статус укр.Мови як державної.
- •8. Основні хар-ки мовної норми. Види мовних норм.
- •9.Основні хар-ки мовної норми на суч. Етапі розвитку літ.Мови
- •10.Поняття культури мови. Комуніка якості культури мови.
- •11.Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •12.Давня література й початки формування літературної мови.
- •13.Усна і писемна форми української літературної мови.
- •14.Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •0.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •15.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •16.Науковий, офіційно – діловий, розмовний(кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18.Класична українська література як етан формування й утвердження норм літературної мови.
- •19. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •20. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •21. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •22.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.
- •23.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •24.Принципи українського правопису.
- •26. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •27. Сучасна укр літ мова. Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •28. Підстилі та жанри оф.Діл. Стилю, їх характеристика.
- •29.Документ( і правила його складання)
- •30.Термін
- •35. Загальновживані слова. Свідоме й критичнее використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •37. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •38. Фразеологія.Класифікація фр-м.Роль фр одиниць у проф. Спілкуванні.
- •42. Порядок слів у науковому стилі
- •44. .Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •45. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •46. Основні правила наголошення в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •48. Публічний виступ і функціональні типии мовлення.
- •49. Специфіка публічної монологічної мови.
- •51. Змістова організація основної частини публічного виступу(виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •52. Культура мови і мовний етикет
- •54. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової інформації.
- •55. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •56. Типи Економ. Словників, їх характеристика.
- •Іі. Перелік питань до іспиту
44. .Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила, цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
Виразність і мова тексту. Назви і заголовки окремих частин наукової праці повинні бути короткими і відображати головну сутність викладеного у них змісту.
Братися за написання тексту слід тільки після того, як попередньо складено план його побудови. План можна складати за принципом від загальних положень до часткових і навпаки. Головне, щоб він враховував специфіку дослідження, був чітким і логічним.
Кожна наукова праця (особливо, коли вона призначена для публікації) повинна мати реферат і висновки. Вони, як правило, пишуться після завершення усієї праці. Реферат виконує функції розширеного заголовку праці, коротко розкриваючи її зміст. Висновки – це концентрація самого головного, нового, що одержано на основі проведеного дослідження.
Письмове оформлення наукової праці вимагає точності і виразності викладу матеріалу. Особливо важливо при цьому застосовувати правильну термінологію.
Обов’язковий елемент наукової праці – звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування – це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів
Найчастіше застосовують два види посилань на літературні джерела:
- зроблені усередині тексту (безпосередньо у рядку після тексту, до якого має відношення посилання);
- підрядкові, розташовані унизу сторінки під рядками основного тексту.
Посилання, зроблені усередині тексту, беруть у дужки. Підрядкові посилання пов’язують з місцем тексту, до якого вони мають відношення, арабськими цифрами. Місце позначення, яке пояснює зв’язок тексту з посиланням може бути різним:
- після цитати, якщо пояснюючий текст знаходиться перед нею або вміщений у її середину
- після пояснюючого тексту, якщо його розміщено після цитати
- після слів, до яких відноситься бібліографічне посилання (якщо це не цитата) або в кінці речення, якщо посилання важко віднести до конкретних слів.
У бібліографічному посиланні на книги можна не вказувати її обсяг (кількість сторінок).
У бібліографічному посиланні на статтю із журналу дозволяється:
- не вказувати основну назву статті, але при цьому обов’язково потрібно навести сторінки, на яких її вміщено у журналі:
Коли виконують кілька бібліографічних посилань на одне літературне джерело, то в наступних після першого посилання наводять слова «Там само» і вказують тільки відповідні сторінки. У посиланнях на багатотомні і серіальні виданні крім сторінок вказують номер тому, випуску (частини) або рік видання.
45. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі мови на письмі. Орфографія, як і орфоепія, має велике значення у спілкуванні людей. Вона визначає письмові норми укр літ мови, єдині і обов”язкові для всіх, хто цією мовою користується. Єдина орфографія полегшує спілкування, сприяє піднесенню мовленнєвої культури мовців.
Орфографія- невід”ємна складова частина культури укр мови, однією з основних вимог якої є те, що написання слів має відбуватися відповідно до загальноприйнятих і узвичаєних у цій мові норм написання слів. Отже, норми правильного написання слів обов”язкові для всіх, хто користується укр літ мовою в її письмовій формі.
Орфографія має практичне значення для всіх, оскі;ьки вивчення правил написання слів є одним з основних компонентів формування мовної компетенції фахівця, а також сприяє подоланню помилок в написанні слів.