42. Порядок слів у науковому стилі

Науковий стиль має свою фразеологію — стійкі фразеологічні словосполучення (наприклад: кесарів розтин, грудна жаба, сонячне сплетіння, щитрвидна залоза, точка замерзання, термітів многочлен), а тако^ кліше (наприклад: між формою і змістом, застосовується для, складається із, полягає в тощо). У композиційному відношенні велику роль відіграють цитати та посилання.

Текст членується послідовно на розділи, параграфи, пункти, абзаци з дотриманням логічної послідовності, яка досягається за допомогою причинно-наслідкових зв'язків, завдяки словам, які вказують на них (наприклад: спочатку, потім, водночас, насамкінець, з метою, для того, у результаті, таким чином, у той час, внаслідок, отже та ін.). Цю ж функцію виконують також вставні конструкції (наприклад: по-перше, по-друге, з іншого боку тощо). Абзаци в науковій літературі часто нумеруються.

У реченнях мало використовуються дієслова, зокрема їх особові форми, перевага надається іменникам (частіше подаються назви понять, рідше — назви дій). Це відзначається при виборі присудка, де переважають дієслівно-іменникові конструкції (наприклад: проводяться дослідження нового препарату, відбувається збільшення, має місце підвищена температура). Серед найуживаніших дієслівних форм — безособові, неозначені та узагальнені (наприклад: Дано пряма АВ і точка С, що не лежить на цій прямій. Доведіть, що через точку С можна провести пряму, паралельну прямій АВ.).

Трапляється багато відносних прикметників, які уточнюють зміст понять, вказуючи на їх ознаки, підкреслюючи термінологічну функцію (наприклад: полин гіркий, бертолетова сіль, архімедова спіраль, базедова хвороба, гайморова порожнина). Прислівники й займенники, зокрема особові, використовуються обмежено. У науковому стилі відсутнє авторство, тобто те, що вказувало б на особу автора та його уподобання: емоційно-експресивні синоніми, суфікси, багатозначні слова, художні тропи.

Синтаксис характеризується складними конструкціями речень. Часто будуються речення з однорідними членами, узагальнюючими словами, вставними конструкціями, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами (наприклад: Основна функція лейкоцитів — захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий аме-боїдний рух, завдяки чому вони здатні проводити крізь стінки найтонших кровоносних судин і рухатися між клітинами різних тканин організму.). У складних реченнях часто трапляються складені підрядні сполучники, характерні для книжної мови (наприклад: завдяки тому що, внаслідок того що, зважаючи на те що, тоді як, у зв'язку з тим що тощо). Вони вказують на відношення між частинами складного речення.

Порядок слів у діловому стилі

Основні ознаки стилю: документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, регламентація тексту.

Мовні засоби: усім документам властива особлива ділова (канцелярська) лексика {реквізити, акредитація, договір, доручення, акт); активно вживаються суспільно-політичні та адміністративно-канцелярські терміни (конституція, постанова, заява); характерна наявність численних мовних стандартів — кліше (виписка з наказу, притягати до відповідальності, ставити в обов'язок); уводяться в текст складноскорочені слова та абревіатури. У текстах офіційно-ділового стилю часто трапляються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійної дії, характерна наявність безособових, неозначених і наказових форм дієслова (наприклад: рішення надсилаються, має місце, вжити заходів, покласти обов 'язки, оголосити подяку, складено і завірено в двох примірниках); часто вживані віддієслівні іменники, відіменні прийменники (наприклад: на підставі, з метою, відповідно до, згідно з, за рахунок та ін.) і складні сполучники (наприклад: унаслідок того, що...; зважаючи на те, що...; у зв'язку з тим, що... та ін.), а також різноманітні стійкі словосполучення, що служать для зв'язку частин складного речення (наприклад: на випадок, якщо...; з тієї причини, що...; з тією умовою, що...; таким чином, що...; той факт, що... та ін.). В офіційно-ділових текстах відсутні емоційно-експресивна лексика й будь-яка мовна індивідуальність автора, обмежено синонімію.

Багато видів ділових документів мають загальноприйняті форми викладу і розташування матеріалу. У практиці часто використовуються готові бланки, в яких є кліше, котрі спрощують і прискорюють ділову комунікацію. Речення мають розповідний характер і прямий порядок слів. Використовуються ускладнені конструкції: з однорідними членами речення, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними конструкціями. Будова і розміщення тексту чітко регламентовані.

42. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.

Однорідними називаються такі члени речення, які виконуй ють однакові синтаксичні функції та мають однакові синтаксичні відношення з одним і тим самим членом речення. і

Найтиповіший зв'язок для однорідних членів речення — єднали ний, рідше — розділовий і протиставний.

Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.

Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Дієприкметник ЗАВЖДИ Є ОЗНАЧЕНННЯМ

Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), виділяється з-поміж інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами. В усному мовленні — відповідно одною або двома паузами.

Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється