22.Новаторство мовно-поетичної творчості т. Шевченка.

Тематика і проблематика поезії Шевченка наскрізь національна. Новаторською і оригінальною є історіософія Ш, що поєднувала особистісне і народне у поглядах на минуле Укр., яку поет обов’язково включав у загальноєвроп істор контекст. Своєрідною є форма шевченкового вірша, поет відмовляється від традицій наслідування рос вірша, пов’язуючи авторську віршову ритміку з народним розміром, оригінальним є використання неповної, неточної рими, внутрішньої рими, що дає змогу уникнути одноманітності викладу. Романтизм виявився у використанні жанру байронічної поеми (поеми «вільної форми»), де до вірша приєднується проза і наявне формальне вираження авторських почувань і думок («Катерина», «Гайдамаки»).З творів Кобзаря світ довідується про основні дух цінності нашого народу: мову, звичаї, побут, культуру. Ш синтезує мистецький досвід минулих поколінь одночасно творячи новий рівень культурного, філософського, духовного розвитку українців як нації, з геніально простотою розв’язуючи «вічні» проблеми свободи, добра і зла, справедливості, сили слова. Ш – основоположник нової укр. літ мови. Мова його творів багата на поетичні паралелізми, антитези та інші худ засоби; відзначена високою афористичністю, відсутністю вульгаризмів, «просторічної мови».

23.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі мови на письмі. Орфографія, як і орфоепія, має велике значення у спілкуванні людей. Вона визначає письмові норми укр літ мови, єдині і обовязкові для всіх, хто цією мовою користується. Єдина орфографія полегшує спілкування, сприяє піднесенню мовленнєвої культури мовців.

Орфографія - невідємна складова частина культури укр мови, однією з основних вимог якої є те, що написання слів має відбуватися відповідно до загальноприйнятих і узвичаєних у цій мові норм написання слів. Отже, норми правильного написання слів обов”язкові для всіх, хто користується укр літ мовою в її письмовій формі.

Орфографія має практичне значення для всіх, оскільки вивчення правил написання слів є одним з основних компонентів формування мовної компетенції фахівця, а також сприяє подоланню помилок в написанні слів.

24.Принципи українського правопису.

Орфографія – це система загальноприйнятих правил, що визначають способи правильного написання слів.

Українська орфографія побудована на таких принципах:

1. Фонетичний - написання слова точно відображає його вимову. Калач - [калач], вода - [вода].

2. Морфологічний - для правильного написання необхідно точно знати, як пишуться частини слова (корінь, префікс або суфікс), незалежно від того, що вони неоднаково звучать в різних словах чи формах слова. Безліч [бе’зліч], жити [житие].

3. Історичний - написання слова слід пам'ятати, його не можна пояснити ні вимовою, ні будовою. Левада [леивада].

4. Дифеоренціюючий - для правильного написання необхідно знати значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незважаючи на однакове звучання. Любов

25. Науковий стиль сучасної української літературної мови. (Історія становлення мови економічної науки в Україні.)

Науковий стиль - це стиль наукових праць із різних галузей науки і техніки, зокрема математики, фізики, економіки, філософії і т.д. Він характеризується широким використаням термінології, іншомовної та абстрактної лексики. Слова вживаються тільки у прямому значенні, використовуються складні речення. Існують підстилі: науково-популярний (теми подано доступно для масового читача), газетно-інформаційний. У науковому стилі не використовуються образні засоби мови, діалектні й вульгарні слова.

Сфера використання – наукова діяльність, науково технічний прогрес, освіта. Основне призначення – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обгрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація і систематизація знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.

Основні ознаки:

Ясність і предметність тлумачень. Логічна послідовність і доказовість викладу. Узагальненість понять і явищ. Об”єктивний аналіз. Точність і лаконічність висловлювань. Аргументація та переконливість тверджень.

Однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень. Докладні висновки.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються: Великою кількістю наукової термінології.

Наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. значків.

Оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами. Використанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень. Залученням цитат і посилань на першоджерела. Як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики.

Наявності чіткої композиційної структури тексту. Окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища і факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища . Монологічним характером текстів.

Переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів.