20. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.

К-О – зачинатель нової укр. прози, культурно-громад діяч, перу якого належать 80 творів. Його прозу хар-ть такі новаторські риси: прості і цільні сюжети творів, деталізована оповідь, оригінальність авторського стилю, що виявляється в оповіді від першої особи, виклад зрозумілою мовою навіть складних філос понять, повчально-моралізаторський характер прози, що базується на христ ідеях. К-О розвиває нові прозові жанри: фейлетони, гумористичні оповідання («Купований розум», «Підбрехач»), гумористичні сентиментальні повісті(«Маруся», «Щира любов»), сатиричний родинний роман хроніка («Пан Халявський»). У К-О виявилась ознака двомовності у написанні творів. Отже творчість К-О засвідчила оновлення жанрово-стильової системи укр. прози, утвердження в ній ідеалів гуманності, моральності людини з народу.

21. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.

Романтизм – (фр. romantisme) – художній метод у літературі й мистецтві, коли не задовольняючий митця реальній дійсності протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю. Для романтичних творів характерні незвичайні, а іноді й фантастичні події та ситуації, деяка умовність, порушення дійсних співвідношень між явищами, образами піднесених над реальністю, виняткових людей, які наділяються сильними пристрастями й часом діють у вигаданих, мало правдоподібних, часто екзотичних обставинах. Письменники – романтики збагатили тематику, розвинули нові жанри, поглибили зв’язки літератури з фольклором. Важливе місце в їх творчості посіла історико – героїчна тема. Зміцнився Міжслов’янські культурні зв’язки, зросла кількість перекладів і переписів творів інших літератур. а) Історичні умови виникнення романтизму а) назрівання революційної ситуації в Росії наприкінці 50 – х р. ХХ ст. б) реформа 60 – х р. (яка особливо не принесла очікуваних результатів) в) Кирило – Мефодіївське товариство б) Розвиток культури і літератури Із розвитком освіти центрами стають університети, виникають недільні школи, які стали на захист безграмотному населенню. В центрах освіти – університетах розгортається наукова діяльність в галузі історії України, української фольклористики. На зміну поміщицьким театрам, відкриваються справжні театри в Києві, Одесі, Полтаві, Катеринославі. Варто підкреслити, що репертуар українського театру значно розширюється за рахунок п’єс І.Котляревського, Г. Квітки – Основ’яненка, В. Гоголя, Л. Глібова... Неймовірно посилюється інтерес до українських народних пісень, композиторів, мистецтвознавців. Основоположником української класичної музики є Микола Лисенко “Заповіт” (1868) і перший випуск українських народних пісень. З’явилась періодична преса: газети й журнали, що стали виходити в Харкові, Києві, Чернігові. Література п. п. ХІХ ст. розвивалася у боротьбі двох течій – прогресивної і реакційної. Прогресивна л-ра відбивала інтереси закріпаченого селянства. Реакційна відбивала інтереси поміщиків