
- •Питання до іспиту з дисципліни «Конституційне право України»
- •Предмет правового регулювання конституційного права України
- •2. Методи правового регулювання конституційного права
- •3. Принципи конституційного права України
- •4. Конституційно – правові інститути
- •5. Норми конституційного права: особливості, класифікація, структура.
- •6. Джерела конституційного права України як галузі права.
- •7. Поняття Конституції, як Основного Закону України. Характеристика Конституції України за класифікаційними ознаками.
- •8. Форма та структура Конституції України. Основні принципи та юридичні властивості Конституції України Форма, структура і зміст ку.
- •9. Порядок внесення змін до Конституції України.
- •10. Предмет і методи дослідження науки кпу. Кпу в системі юридичних наук
- •Конституційне право України як навчальна дисципліна: завдання та значення.
- •12. Конституційно – правові відносини: поняття та суб’єкти.
- •3) Українська держава в цілому;
- •13. Конституційно – правова відповідальність.
- •14. Засади конституційного ладу України.
- •15. Поняття суверенітету та його відображення в джерелах конституційного права України.
- •16. Сутність, юридична природа та ознаки державної влади.
- •17. Місце держави в конституційному праві України.
- •18. Конституційне забезпечення поділу державної влади в Україні. Система стримувань та противаг в Конституції України.
- •19. Поняття та види правового статусу особи.
- •20. Конституційні принципи громадянства України.
- •21. Підстави набуття та припинення громадянства України.
- •22. Національні меншини в конституційному праві України.
- •23. Конституційно – правовий статус іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців.
- •2. Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців.
- •24. Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •25. Особисті права та свободи людини і громадянина в Конституції України.
- •26. Політичні права та свободи людини і громадянина.
- •27. Економічні, соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина.
- •28. Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина. Конституційно – правовий статус адвокатури.
- •29. Конституційні характеристики України як незалежної та суверенної держави.
- •30. Конституційні характеристики України як республіки та унітарної держави.
- •31. Конституційні характеристики України як правової держави.
- •Формування громадянського суспільства як важлива передумова побудови правової держави
- •32. Конституційні характеристики України як соціальної держави.
- •33. Конституційні характеристики України як демократичної держави.
- •34. Конституційно – правове регулювання територіального устрою України.
- •35. Правовий статус Автономної Республіки Крим.
- •36. Конституційно – правовий статус столиці України, м. Севастополя та гірських населених пунктів.
- •37. Регулювання правового режиму надзвичайного стану.
- •38. Мова і закон: конституційне регулювання мовного питання в Україні.
- •39. Конституційно – правове регулювання діяльності громадських обє’днань та політичних партій України.
- •40. Правовий статус релігійних організацій.
- •41. Поняття й принципи виборчого права.
- •42. Виборчі системи, що застосовуються в Україні на загальнодержавних та місцевих виборах.
- •43. Виборчий процес в Україні: стадії та їх значення
- •44. Центральна виборча комісія у виборчому процесі України..
- •45. Інститут референдуму в конституційному праві України.
- •46. Поняття та загальна характеристика органу державної влади.
- •47. Порядок формування та припинення діяльності Верховної Ради України. Структура українського парламенту.
- •48. Класифікація і характеристика повноважень вру.
- •1,. Законодавчу компетенцію складають такі повноваження Верховної Ради України:
- •49. Правовий статус народного депутата України.
- •50) Правовий статус комітетів вру.
- •51. Конституційно-правовий статус Рахункової палати
- •52. Законодавчий процес в Україні.
- •II. Проектна стадія.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •IV. Засвідчувальна стадія.
- •V. Інформаційна стадія.
- •53. Інститут уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •54. Конституційно-правовий статус Президента України
- •55. Конституційно-правовий статус Ради національної безпеки і оборони України.
- •56. Поняття виконавчої влади. Її специфіка та особливості.
- •57. Правовий статус та повноваження Кабінету Міністрів
- •58. Центральні органи виконавчої влади в Україні.
- •59. Система місцевих органів виконавчої влади в Україні
- •60. Особливості здійснення державної виконавчої влади в арк. Представництво Президента України в арк.
- •61. Конституційно-правові норми, що регулюють, статус прокуратури України.
- •62. Основні конституційні засади судочинства в Україні.
- •63. Конституційний суд України: правовий статус, повноваження, організація і діяльність.
- •64. Місцеве самоврядування в Україні: конституційно – правовий статус, система, гарантії.
- •65.Основні напрямки діяльності та повноваження органів місцевого самоврядування.
- •66. Правовий статус депутатів органів місцевого самоврядування та голів сільських, селищних і міських рад.
- •67. Вища рада юстицій в конституційному праві України.
- •68. Повноваження вищих органів державної влади України щодо здійснення митної політики та митної справи.
46. Поняття та загальна характеристика органу державної влади.
Органи державної влади України — складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.
Організація та діяльність органів державної влади здійснюється за принципом народного суверенітету, одним з елементів якого є поділ державної влади на три гілки: 1). законодавчу (здійснює Верховна Рада України), 2).виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації) і 3).судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції — Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури. Такий розподіл сприяє створенню противаг та контролю однією гілки влади за іншими, з метою не допустити узурпації влади в одних руках.
Для здійснення власних завдань і функцій держава наділяє державні органи державно-владними повноваженнями, які закріплюються в окремому нормативному правовому акті і дають змогу здійснювати державну владу в трьох її формах: законодавчій, виконавчій та судовій. За допомогою цих повноважень визначаються конкретні права та обов'язки державних органів, у межах яких вони мають право реалізовувати надані їм права, приймати відповідні акти, які є обов'язковими до виконання підпорядкованими органами, службовими особами і громадянами, а також здійснювати контроль за їх виконанням.
Державно-владні повноваження, закріплені у компетенції відповідних державних органів, визначаються на основі встановлених законом чи іншим правовим актом предметів відання, прав та обов'язків, які необхідні для виконання їх діяльності. Компетенція цих органів визначається Конституцією України, законами України, нормативними указами Президента України, окремими постановами Кабінету Міністрів України, актами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також відповідними нормативними актами місцевих державних адміністрацій. Вона також передбачає чіткі і вичерпні права та обов'язки даного органу держави.
Характерною рисою державних органів є те, що орган держави, як відносно відокремлена частина єдиної системи державних органів, являє собою певним чином організований колектив громадян України (Кабінет Міністрів України) або одну особу, належну до громадянства України (Президент України, Генеральний прокурор України).
Матеріальну основу організації і діяльності державного органу становлять кошти державного бюджету. Решта ознак властива як державним органам, так і органам об'єднань громадян (політичним партіям та громадським організаціям). Розмежувальною ознакою тут є те, що діяльність державних органів, а звідси і їхні акти, стосуються всіх громадян України та іноземців, що перебувають на території України, а нормативні акти громадських об'єднань обов'язкові лише для членів таких об'єднань.
Кожний з державних органів має власне майно. І найголовніше — усі державні органи мають статус юридичної особи. Узагальнивши основні риси, які характеризують сутність державного органу, можна дати загальне його поняття.
Державний орган України (громадянин або колектив громадян) — це відносно відокремлена частина єдиної системи органів державної влади, побудованої за конституційним принципом розподілу влади, який створюється у певному, визначеному законом порядку і здійснює завдання та функції на підставі державно-владних повноважень, власної компетенції; його особовий склад об'єднується правовими зв'язками в одне ціле (якщо це не одноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм організації та методів діяльності.
Центральні органи державної влади — це ті органи держави, повноваження і діяльність яких поширюються на всю територію держави, а також на тих її громадян, які перебувають за межами країни. Єдність системи цих органів базується на принципах цілісності України, розмежуванні предметів відання між органами державної влади і водночас на їх взаємозв'язку один з одним, взаємодії та взаємозалежності, тобто між ними існує тісний організаційно-правовий зв'язок. Будучи побудованою за принципом розподілу влади, єдина система органів державної влади складається передусім із органів трьох видів.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Він є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
На відміну від органів законодавчої влади органи виконавчої влади формуються Президентом України. Органи виконавчої влади здійснюють виконавчу діяльність, яка полягає у виконанні Конституції України, нормативних актів законодавчих органів державної влади, указів Президента України, а також організовують виконання цих актів шляхом розпорядництва. За характером своїх повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції, які відають усіма або багатьма галузями виконавчої діяльності (наприклад Кабінет Міністрів України), і органи спеціальної компетенції (міністерства, інші органи державної виконавчої влади).