6.Страхування майна фізичних осіб

Страхування майна, що належить громадянам, здійснюється тільки у добровільному порядку. Договори укладаються з громадянами України та іноземними громадянами (які постійно мешкають в нашій країні) і діють тільки на території нашої держави. Об'єктами страхування є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням і використанням предметів домашньої обстановки, побуту, які використовуються у власному господарстві, належать страхувальнику та членам його родини і призначені для задоволення побутових і культурних потреб цієї родини, Не беруться на страхування предмети, вартість встановлення яких надто ускладнена та факт загибелі яких (від пожежі, крадіжки чи іншої причини) важко встановити. Наприклад, документи, гроші, цінні папери, рукописи, слайди та фотознімки, предмети релігійного культу, креслення та ін. Домашнє майно може бути застраховано за загальним або спеціальним договором. У першому випадку застрахованими вважаються всі предмети домашнього майна, що є власністю страхувальника. У другому на страхування беруться: · вироби з дорогоцінних металів, коштовних, напівкоштовних і кольорових каменів; · колекції, картини, унікальні та антикварні предмети, якщо є документ компетентної організації про оцінку; · телеапаратура, відеоапаратура, комп'ютер, фото- та кіноапаратура, музичні інструменти, електронна апаратура і т. п. Спеціальний договір може бути укладений як на страхування всіх предметів, які відносяться до тієї чи іншої групи, так і на окремі предмети. Домашнє майно вважається застрахованим на випадок його знищення або пошкодження внаслідок: § стихійного лиха;  § пожежі; § вибуху; § наїзду транспортних засобів; § падіння дерев і літаючих апаратів; § раптового зруйнування основних конструкцій споруд, в яких знаходиться майно; § аварій систем опалювання, водопостачання та каналізації; § проникнення води із сусідніх приміщень; § навмисних неправомірними третіх осіб та ін. Усі зазначені події є страховки випадками. Розмір страхової суми за договором страхування майна визначається страхувальником і страховиком із врахуванням вартості майна і не може її перевищувати (з урахуванням зносу).

5.Страхування фінансових та кредитних ризиків

Це нова галузь майнового страхування, котра в Україні почала розвиватись в кінці 90-х років минулого століття. Фінансово – кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово – кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових забов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їх виконання засобами, передбаченими договором. Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб’єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб’єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій ( у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо). Фінансово – кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування. До фінансових ризиків слід віднести наступні: § Ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях; § Неотримання прибутку при інвестиційних операціях; § Втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних ( фор мажорних) обставин. Слід відмітити, що законом України „Про страхування” ст. 7 передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків, а також страхування судових витрат, так як страхування зменшує витрати підприємства на судові процеси за рахунок прибутку. Класифікація кредитних ризиків в країнах ЄС передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського. В сучасній науковій літературі пропонується велика кількість видів кредитного страхування. На основі досліджень наукових праць та вітчизняного страхового законодавства можна запропонувати таку класифікацію видів кредитного страхування, яка базується на єдиному критерії, притаманному кожному виду кредитного страхування. Таким критерієм виступає головна ознака організації страхового захисту кредитних відносин.  Страхування засобів застави - найбільш поширений вид страхування, пов’язаний з кредитом. Він полягає в тому, що кредиторові гарантується забезпечення позики. Застава використовується як застава рухомого майна та іпотека (нерухоме майно). Страхування товарних кредитів передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. Головна його причина - масові випадки неплатоспроможності покупців-позичальників, зумовлені різними чинниками: невигідною кон'юнктурною ситуацією як в окремих галузях, так і в усьому економічному секторі, брак власних обігових коштів; спадаюча відсоткова ставка; помилки в управлінні через складність сучасного менеджмент; зростаюча внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція стагнація потреб і споживання. Сутність страхування експортних кредитів полягає в тому, що експортер, який надає відстрочення платежу, досить часто зазнає ризику непогашення, або несвоєчасного погашення заборгованості імпортера. Страхування експортних кредитів здійснюється, як правило, спеціалізованими закладами, що належать державі або держава в них має контрольний пакет акцій. В страхуванні експортних кредитів можна виділити кілька десятків ризиків, які можна об’єднати в дві групи: економічні та політичні ризики. Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кредитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі. Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних засобів, а в другому - кредитні установи, однаково зацікавлені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. Як показують дослідження, більш популярним є страхування матеріальних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Цільовий характер використання таких кредитів є очевидним. На відміну від них фінансові (банківські) кредити оцінюються як нестрахувальні (через меншу впевненість щодо їх цільового використання). Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок настання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смерті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний доход через повну або часткову втрату ними працездатності чи джерела постійного заробітку. Умови надання та повернення такого кредиту є однаково вигідними як для кредитора, так і для позичальника, а тому цей кредит стає вельми популярним на кредитному ринку. Організаційні схеми страхування фінансово – кредитних ризиків можуть бути двох – п’яти елементними. Так при страхуванні фінансових ризиків ( неплатежу, інвестиційних операцій і втрат прибутку) схема двоелементна рис 8.6.2. Страхувальником і одночасно застрахованим виступає в цій схемі виробник або продавець ( інвестор). Ця схема притаманна і для страхування ризику непогашеного кредиту ( кредитне страхування), де одночасно страхувальником і застрахованим є банк який видає кредит позичальнику. Ця схема отримала назву делькредерного страхування. Якщо боржник виступає страхувальником, щодо ризику неповернення кредиту, а застрахованим є відповідно банк схема стає трьох елементною і отримала назву „ заставного” страхування. В даному випадку банк перекладає страхування ризику неповернення кредиту на дебітора (боржника). Термін укладання договорів страхування фінансово – кредитних ризиків від декілька днів до одного року. Так договори страхування ризиків неплатежу можуть укладатись на одну конкретну операцію ( 5 – 10 діб ) або усі операції постачальника ( квартал, рік). Договори страхування інвестиційних та кредитних ризиків укладаються на період дії інвестиційних операцій або кредитних угод.

Тема 9