
- •Частина II. Бухгалтерський фінансовий облік
- •8.4.2. Облік вибуття запасів 61
- •10.1. Загальні положення 117
- •11.1. Загальні положення 130
- •12.1. Загальні положення 146
- •13.1. Загальні положення 174
- •14.1. Загальні положення 227
- •Розділ 7 облік основних засобів та нематеріальних активів
- •7.1. Облік основних засобів
- •7.1.1. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів
- •7.1.2. Документування операцій з обліку основних засобів
- •7.1.3. Облік надходження основних засобів
- •7.1.4. Облік витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів
- •7.1.5. Облік вибуття основних засобів
- •7.1.6. Облік переоцінки основних засобів
- •7.1.7. Облік основних засобів на консервації
- •7.1.8. Амортизація основних засобів
- •7.2. Облік інших необоротних активів
- •7.3. Облік нематеріальних активів
- •7.3.1. Визначення, визнання та класифікація нематеріальних
- •7.3.2. Облік операцій з нематеріальними активами
- •7.4. Інвентаризація необоротних активів
- •Розділ 8. Облік запасів
- •8.1. Визнання та класифікація запасів
- •8.2. Документування операцій з обліку запасів
- •8.3. Облік надходження запасів
- •8.4. Облік вибуття запасів
- •8.4.1. Методи оцінки запасів при вибутті
- •Метод середньозваженої собівартості
- •Метод оцінки по цінах продажу
- •8.4.2. Облік вибуття запасів
- •8.5.Облік переоцінки запасів
- •8.6. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •8.7. Облік витрат на виробництво продукції, робіт і послуг
- •8.7.1. Калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
- •8.7.2. Облік витрат виробництва
- •8.8. Облік браку
- •8.9. Облік готової продукції
- •8.10. Облік транспортно-заготівельних витрат
- •Метод прямого підрахунку
- •Метод середнього відсотка
- •8.11. Інвентаризація запасів
- •Розділ 9. Облік грошових коштів
- •9.1. Облік грошових коштів у касі
- •9.1.1. Загальні положення
- •9.1.2. Порядок надходження готівки
- •Порядок застосування рро
- •9.1.3. Використання готівкових коштів
- •9.1.4. Інвентаризація каси
- •9.1.5. Облік операцій з готівковими коштами
- •9.2. Облік грошових коштів на рахунках в банку
- •9.2.1. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку
- •9.2.2. Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків
- •9.2.3. Облік операцій на рахунках в банку
- •Розділ 10. Облік фінансових інвестицій
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Облік придбання та реалізації фінансових інвестицій
- •10.3. Методи оцінки фінансових інвестицій
- •10.4. Визнання доходу від фінансових інвестицій
- •Розділ 11. Облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань
- •11.1. Загальні положення
- •11.2. Облік статутного капіталу
- •11.3. Облік пайового капіталу
- •11.4. Облік додаткового капіталу
- •11.5. Облік резервного капіталу
- •11.6. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)
- •11.7. Облік вилученого капіталу
- •11.8. Облік неоплаченого капіталу
- •11.9. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів
- •11.10. Облік цільового фінансування та цільових надходжень
- •Розділ 12. Облік розрахунків з оплати праці
- •12.1. Загальні положення
- •12.2. Структура заробітної плати
- •12.3. Робота за сумісництвом
- •12.4. Оплата праці жінок
- •12.5. Облік нарахування заробітної плати
- •12.5.1. Документування розрахунків з оплати праці
- •12.5.2. Облік відпусток
- •12.5.3. Облік допомоги в разі тимчасової непрацездатності
- •12.5.4. Облік матеріальної допомоги
- •12.5.5. Індексація заробітної плати
- •12.5.6. Синтетичний та аналітичний облік заробітної плати
- •12.6. Облік утримань із заробітної плати
- •12.7. Облік нарахувань на фонд оплати праці
- •Розділ 13. Облік розрахунково-кредитних операцій
- •13.1. Загальні положення
- •13.2. Облік розрахунків з покупцями та замовниками
- •13.3. Облік резерву сумнівних боргів
- •13.4. Облік розрахунків з оренди
- •13.5. Облік векселів
- •13.6. Облік розрахунків з підзвітними особами
- •13.7. Облік розрахунків за претензіями
- •13.8. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками
- •13.9. Облік кредитних операцій
- •13.10. Облік розрахунків за податками і платежами
- •13.11. Облік розрахунків з учасниками
- •13.12. Облік витрат і доходів майбутніх періодів
- •13.12.1. Облік витрат майбутніх періодів
- •13.12.2. Облік доходів майбутніх періодів
- •Розділ 14. Облік витрат і доходів
- •14.1. Загальні положення
- •14.2. Групування доходів і витрат на рахунках бухгалтерського обліку
- •14.3. Способи ведення обліку витрат і доходів
- •14.4. Облік доходів
- •14.4.1. Визнання доходу
- •14.4.2. Облік доходів від реалізації продукції
- •14.4.3.Облік доходів від реалізації товарів
- •14.4.4.Облік доходів від надання послуг, виконання робіт
- •14.4.5. Облік доходів від іншої операційної діяльності
- •14.4.6. Облік доходів від бартерних операцій
- •14.4.7. Облік доходів від інвестиційної діяльності
- •14.4.8. Облік доходів від фінансової діяльності
- •14.4.9. Облік інших доходів
- •14.4.10. Облік доходів, одержаних у вигляді цільового фінансування
- •14.4.11. Облік надзвичайних доходів
- •14.5. Облік витрат
- •14.5.1. Визнання витрат
- •14.5.2. Облік витрат за елементами
- •14.5.3. Облік витрат за видами діяльності
- •14.5.4. Облік собівартості реалізованої продукції
- •14.5.5. Облік і розподіл загальновиробничих витрат
- •14.5.6. Облік адміністративних витрат
- •14.5.7. Облік витрат на збут
- •14.5.8. Облік інших витрат операційної діяльності
- •14.5.9. Облік фінансових витрат
- •14.5.10.Облік втрат від участі в капіталі
- •14.5.11. Облік інших витрат
- •14.5.12. Облік надзвичайних витрат
- •14.5.13. Облік витрат для сплати податку на прибуток
- •14.6. Облік фінансових результатів
- •14.7. Роль управлінського обліку в прийнятті рішень на підприємстві
- •Розділ 15. Фінансова звітність та показники фінансового аналізу
- •15.1. Фінансова звітність: призначення і склад, вимоги при складанні
- •15.2. Характеристика форм фінансової звітності
- •15.2.1. Баланс
- •15.2.2. Звіт про фінансові результати
- •15.2.3. Звіт про рух грошових коштів
- •15.2.4. Звіт про власний капітал
- •15.2.5. Примітки до річної фінансової звітності
- •15.3. Виправлення помилок та інші зміни у фінансовій звітності
- •15.4. Аналіз фінансової звітності підприємства
15.4. Аналіз фінансової звітності підприємства
Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів та зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль.
Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо.
Основними джерелами для проведення аналізу є звітні форми та розшифрування окремих рахунків.
При проведенні аналізу перш за все необхідно звернути увагу на зміну валюти (підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випадках, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення валюти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. В такому разі необхідно детально розглянути кожну причину такого звуження. Негативним явищем в балансі є зростання дебіторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства — стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.
Фінансова стабільність — це спроможність підприємства здійснювати діяльність стабільно завдяки фінансовому забезпеченню власними оборотними та залученими коштами. Аналіз фінансової стабільності підприємства визначається такими показниками: 1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономності) Кф.н. який характеризує незалежність фірми від зовнішніх позичкових джерел і визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні хоча б наполовину бути сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, значення коефіцієнта фінансової незалежності не повинно бути менше 0,5. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан і підприємство більш незалежне від зовнішніх кредиторів.
2. Коефіцієнт фінансової залежності (К. з), який є оберненим до попередньо-з. Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а відповідно і втрату фінансової незалежності. Критичне значення цього показника становить 2.
3. Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р), показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку в фінансовій стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує скільки одиниць залучених засобів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта не повинно перевищувати 0,5. Критичне значення — 1.
4. Коефіцієнт маневрування власного капіталу (Км) показує яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті. Значення цього показника має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Коефіцієнт маневрування власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власного капіталу.
Значення цього показника може значно коливатися в залежності від структури капіталу і галузі. Нормальним вважається незначне збільшення в динаміці коефіцієнта маневрування, так як різке збільшення можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власного капіталу. Тому різке збільшення даного показника автоматично спричинить зменшення інших
показників. Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневрування необхідно порівняти його з середнім по галузі.
Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.
Всі активи підприємства мають різну ліквідність — здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.
Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів належать також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють наступні види платоспроможності:
1) грошову;
2) розрахункову;
3) фінансову.
1. Коефіцієнт грошової платоспроможності Кг.п. (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. В західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. В країнах з перехідною економікою значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0,2-0,35. Досягти величини показника вище 0,35 не є необхідністю, так як надлишок грошових коштів свідчить про неефективність їх використання.
2. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності К п (проміжний коефіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості. Даний показник повинен бути вище попереднього.
Даний показник повинен бути вище попереднього. Дуже добре, коли К дорівнює 1, але в дійсності такого досягти важко. Тому цілком достатньо для К п значення 0,8-0,9.
3. Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (Кп ) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів. Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1
Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1.
Рекомендується розраховувати коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець звітного періоду та порівнювати їх між собою. Зменшення значення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.
Для більш детального аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники ділової активності підприємства. Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства застосовують різні показники оборотності.
Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, тому що швидкість обороту майна безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості оборотності, при інших рівних умовах, відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.
Найчастіше використовуються такі показники ділової активності: 1. Коефіцієнт оборотності активів (А* ) оцінює ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів не залежно від джерел залучення і визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості майна підприємства:
Цей коефіцієнт показує, скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей показник коливається залежно від галузі і відображає особливості виробничого процесу.
2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К() дз) визначається відношенням доходів від продажу (без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і на кінець звітного періоду.
Цей показник відображає, скільки разів за звітний період обертаються кошти, вкладені у розрахунки і визначає ефективність кредитного контролю, оскільки надаючи товар іншим суб'єктам з відстрочкою платежу, підприємство фактично їх кредитує. Тривалість оборотів дебіторської заборгованості (термін кредиту покупцям — ТЛч) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме :
В результаті визначається середній термін (в днях), через який надійде оплата за відвантажені товари.
3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Кокз) - цей коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості:
Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати поточної кредиторської заборгованості.
Для аналізу кредиторської заборгованості також використовують показник тривалості обороту кредиторської заборгованості (Ткз):
Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників.
4. Коефіцієнт оборотності запасів (Коз ) визначається відношенням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми негрошових оборотних активів:
Середній залишок негрошових оборотних активів визначається як середньоарифметична величина залишків по рядках 100, ПО, 120, 130, 140, 150 балансу підприємства (ф.№1) на початок і на кінець звітного періоду.
Цей коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік здійснили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на вартість готової продукції. Оборотність запасів характеризує ефективність управління підприємством. Загалом чим вищий коефіцієнт оборотності запасів, тим більш активну структуру мають оборотні засоби і тим стійкіший фінансовий стан підприємства.
Для внутрішнього використання цей показник рекомендується визначати інакше: замість величини виручки від реалізації використати собівартість реалізованої продукції.
Таке значення непридатне для порівняння із середньогалузевим, але може надати інформацію про середню норму запасів у днях. Для цього необхідно кількість місяців у календарному році (звітному періоді) розділити на коефіцієнт оборотності запасів, визначений з використанням собівартості реалізованої продукції.
Показники прибутковості (рентабельності) показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фірмою прибутку.
Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.
1. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу (відношення прибутку до власного капіталу характеризує прибутковість власного капіталу (рентабельність інвестицій)):
2. Коефіцієнт прибутковості активів (вимірником ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношення чистого прибутку і середньої суми активів):
Цей показник визначає, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.
3. Рентабельність продукції обчислюють відношенням величини прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції:
Цей показник дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту.
4. Рентабельність реалізації визначається співвідношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації (без ПДВ і акцизів):
Можна також розраховувати показники рентабельності окремих видів продукції, виробничих фондів тощо.