14.5.13. Облік витрат для сплати податку на прибуток
Для відображення податку на прибуток в новому Плані рахунків передбачено рахунок 98 „Податок на прибуток". За дебетом цього рахунку відображають нараховану суму податку на прибуток, за кредитом — її включення до фінансових результатів на рахунку 79. Облік витрат з податку на прибуток ведеться згідно з ПБО 17 „Податок на прибуток".
Потрібно зазначити, що у випадку виникнення різниці при визначенні податку на прибуток між бухгалтерською і податковою базами оцінки рахунок 98 тісно взаємодіє з рахунками 17 „Відстрочені податкові активи" (у ситуації, коли податок на прибуток згідно з обліковою політикою менший за податок, визначений згідно з податковим законодавством) і 54 „Відстрочені податкові зобов'язання" (коли „податковий" податок на прибуток менший за „бухгалтерський" податок).
Кореспонденція рахунків з обліку податку на прибуток від звичайної діяльності наведена нижче.
14.6. Облік фінансових результатів
Узагальнюючим фінансовим результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток або збиток. Визначення фінансового результату діяльності підприємств здійснюється шляхом порівняння доходів звітного періоду і витрат, понесених для одержання цих доходів. Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати призначено рахунок 79 „Фінансові результати".
За кредитом цього рахунку відображають суми в порядку закриття рахунків доходів (тобто рахунки класу 7), а за дебетом — суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат та нарахованого податку на прибуток — тобто рахунки класу 8 (малими підприємствами) або рахунки класу 9 (всіма іншими підприємствами). Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" — якщо кредитовий оборот більший за дебетовий, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток, і навпаки, якщо дебетовий оборот більший за кредитовий, то підприємство зазнало збитку. Рахунок 79 „Фінансові результати" має такі субрахунки:
• 791 „Результат основної діяльності";
• 792 „Результат фінансових операцій";
• 793 „Результати іншої звичайної діяльності";
• 794 „Результат надзвичайних подій".
Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 „Витрати за елементами", субрахунки рахунку 79 „Фінансові результати", дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 „Виробництво", 26 „Готова продукція" та інших рахунків класу 2 „Запаси", а також з кредитом рахунків класу 1 „Необоротні активи" та класу 3 „Кошти, розрахунки та інші активи".
Слід зазначити, що окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються на цьому рахунку витрати і доходи від надзвичайних подій.
Нижче наведено типові кореспонденції рахунків з обліку фінансових результатів.
14.7. Роль управлінського обліку в прийнятті рішень на підприємстві
У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення. У сучасних умовах калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість приймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарської діяльності, і насамперед — з питань, пов'язаних із ціноутворенням.
У Програмі реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженій постановою КМУ від 28.10.98 р. № 1706, зазначено, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напрямку. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, наданні суб'єктам ведення господарства можливостей визначати межі та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.
Управлінський облік відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. № 996-XIV (далі — Закон про бухгалтерський облік) — це система оброблення і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. У цьому визначенні по суті міститься основне завдання управлінського обліку, яке виділилося в процесі його становлення у світовій практиці, а саме: бути інформаційним підґрунтям для прийняття управлінських рішень. Бухгалтерський облік повинен вестися таким чином, щоб можна було, крім забезпечення реальною інформацією зовнішніх користувачів, задовольняти також потреби внутрішніх користувачів з метою створення для них сприятливого середовища для прийняття ефективних управлінських рішень.
З цією метою в управлінському обліку застосовуються особливі методи обліку витрат. Одним з таких методів (по суті, особливою системою обліку) є система директ-костинг. Саме її покладено в основу методики обліку витрат, прийнятої в національних стандартах бухгалтерського обліку. Сутність цієї системи полягає в тому, що прямі витрати узагальнюються за видами готових виробів, непрямі ж витрати збираються на окремих рахунках і списуються на загальні фінансові результати того звітного періоду, в якому вони виникли. Такий розподіл витрат необхідний для забезпечення можливості управління прибутком.
Для розподілу непрямих витрат у світовій практиці існує безліч різних методів. Така велика їх кількість свідчить передусім про те, що вибір одного з методів є дуже суб'єктивним рішенням, що може спричинити перекручення даних про собівартість продукції і як наслідок — неможливість дати адекватну оцінку динаміці прибутку — найважливішого результату діяльності будь-якого підприємства. Зверніть увагу на визначення непрямих витрат, дане в П(С)БО 16: непрямі витрати — це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Отже, тут вказується на те, що практично будь-який обраний шлях розподілу непрямих витрат не є економічно обґрунтованим.
Тепер у бухгалтерському обліку формується інформація, яка повністю придатна для економічного аналізу прибутку, рентабельності підприємства. Система директ-костинг дозволяє вивчити залежність прибутку від найважливіших факторів і на підставі цього управляти процесом формування її величини, а також дає можливість більш повно враховувати взаємозв'язок між показниками і точніше вимірювати вплив факторів.
Відповідно до концепції управлінського обліку загальногосподарські витрати входять до складу витрат, пов'язаних з підготовкою і організацією виробництва, тобто ці витрати безпосередньо не відносяться до створюваної продукції (робіт, послуг), а отже, включаючи їх до собівартості продукції (робіт, послуг), не можна реально простежити причинно-наслідковий зв'язок між впроваджуваними управлінськими рішеннями і зміною обсягу випуску продукції, прибутку.
Крім того, такий метод обліку витрат забезпечує простоту обліку, зумовлену відсутністю необхідності проведення досить трудомісткої процедури розподілу непрямих витрат.
Таким чином, система обліку витрат, прийнята в межах реформування бухгалтерського обліку, в першу чергу має на меті забезпечити зовнішніх і внутрішніх користувачів правдивою, об'єктивною інформацією, яка сприятиме мобільності суб'єктів господарювання в умовах ринкового середовища.