14.5. Облік витрат

14.5.1. Визнання витрат

Згідно з П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності" витрати — це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

• списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на адміністративні цілі;

• нарахування зносу (амортизації);

• списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

• втрати від знецінення запасів;

• недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

• нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що може бути не погашена;

• благодійні внески;

• визнані економічні санкції — сплачені штрафи, пені. Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

• зарплати, податків, зборів, обов'язкових платежів;

• відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

• транспортних витрат;

• оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

• послуг сторонніх організацій (аудиторських, юридичних, консультаційних, медичних тощо);

• інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань. Основними документами, що регламентують порядок формування витрат та

собівартості продукції (робіт, послуг) для всіх підприємств незалежно від їх

організаційно-правових форм та форм власності, обліку та звітності, є П(С)БО 16 „Витрати" та розроблені на його підставі галузеві методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Тобто витрати визнаються виходячи з принципу відповідності доходів і витрат (наприклад, матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші витрати, що складають собівартість продукції, визнаються як витрати в момент відображення доходу від реалізації продукції).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Зокрема, до таких витрат належать адміністративні витрати, витрати на збут.

Ще однією обов'язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов'язань, є їх достовірна оцінка.

Слід відзначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати згідно з п. 9:

1) погашення отриманих позик;

2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;

3) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента або принципала;

4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

5) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16 „Витрати".

Для обліку витрат в новому Плані рахунків передбачено рахунки класу 8 „Витрати за елементами" і рахунки класу 9 „Витрати діяльності".