13.5. Облік векселів
Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють простий і переказаний вексель. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказаний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником (акцептантом) за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Акцептант переказаного векселя, як і векселедавець простого векселя, є вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у визначений в ньому термін. У процесі обігу вексель передається від одного тримача до іншого через передавальний запис — індосамент. Кожний індосант (особа, що здійснює передавальний напис на векселі), як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і виплату за вексель. Вексельні зобов'язання платника, векселедавця та індосанта можуть бути додатково гарантовані за допомогою аваля — вексельного гарантування. Аваліст (особа, що гарантує оплату векселя) несе відповідальність тільки перед тими особами, які поставили свої підписи в ряді індосаментів після особи, за яку дається аваль. Після оплати векселя аваліст має право вимоги проти особи, за яку давався аваль. Предметом векселя можуть бути тільки гроші. Дозволяється виставляти вексель як у національній, так і в іноземній валюті. Можливість і умови виставлення й оплати векселя в іноземній валюті визначаються нормами національного валютного законодавства.
Векселі бувають як безвідсоткові, так і з нарахуванням відсотків. Суму відсотків, яка нараховується на вексель, можна розрахувати за формулою:
Схему використання векселя в розрахунках показано на рис. 13.1.
Гуртовий продавець А, купивши товар у виробника Б (операція 1) і продавши його роздрібному продавцеві В (операція 2), виписує вексель терміном на 10 днів на продавця В і розплачується цим векселем із виробником Б (операція 3). Останній пред'являє вексель продавцеві В для акцепту (операція 4). Ставши власником акцептованого векселя, виробник Б розплачується ним із постачальником Г за сировину (операції 5 і 6). Постачальник Г у разі виникнення потреби в коштах може здійснити облік векселя у своєму банку Д (операції 7 і 8). Банк Д у свою чергу може здійснити переоблік векселя в центральному банку Е (операції 9 і 10). Після настання терміну оплати за векселем центральний банк пред'являє вексель банкові Є, який обслуговує акцептанта векселя В, і сплачує суму векселя з кореспондентського рахунку цього банку (операції 11 і 12). Банк Є списує суму векселя з рахунку акцептанта В (операція 13) і вручає останньому оплачений вексель (операція 14).
Векселі можуть зберігатися на підприємстві чи передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою згідно з Порядком ведення касових операцій в народному господарстві України. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається запис, де вказується назва платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в записі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати виписки банку чи іншого належного документа. Якщо одержані підприємством векселі здаються на зберігання в банк, то в реєстрах аналітичного обліку робиться відмітка про відповідний документ, одержаний від банку. Оплата банку — винагорода за послуги із зберігання векселів відноситься на витрати операційної діяльності.
Вексель можна продати банку за грошові кошти. Такий вид фінансування називається врахуванням (дисконтуванням) векселя, оскільки при цьому банк утримує позиковий відсоток (купує вексель зі знижкою). Сума дисконту, що підлягає утриманню на користь банку, розраховується за формулою:
Бухгалтерський облік розрахунків за допомогою векселів ведеться з використанням таких рахунків:
• 162 „Довгострокові векселі одержані";
• 34 „Короткострокові векселі одержані";
• 51 „Довгострокові векселі видані";
• 62 „Короткострокові векселі видані".
По кредиту рахунків 162 і 34 відображається виникнення дебіторської заборгованості по одержаних векселях. По дебету — погашення заборгованості по одержаних векселях.
По дебету рахунків 51 і 62 відображається виникнення кредиторської заборгованості по виданих векселях. По кредиту — погашення заборгованості по виданих векселях.
Необхідність складання спеціального документа, що підтверджує передачу векселя, визначено вимогою документального відображення в бухгалтерському обліку операцій з одержання і передачі векселя. На практиці використовується Акт приймання-передачі векселя.
У тексті акта приймання-передачі вказується підстава його видачі (тобто договір, на підставі якого зазначений вексель або декілька векселів були видані або передані). Враховуючи, що форму Акта жодним нормативним документом не визначено, підприємство може встановлювати додаткові реквізити, наприклад, найменування платника за переказаним векселем, найменування авалістів (у випадку передачі авальованих векселів), дату початку нарахування відсотків (при передачі відсоткових векселів) тощо.
За бажанням учасників вексельної операції, крім Акту приймання-передачі, може складатись реєстр векселів. У разі передачі векселя для інкасування до банку складання реєстру є обов'язковим.
Що стосується погашення векселя, то воно оформляється Актом пред'явлення векселя до платежу (або Актом приймання-передачі векселя до платежу), який підписується обома сторонами або має форму односторонньої заяви векселетримача з підписом і печаткою платника про її прийняття.
Згідно з чинним законодавством України облік фінансових результатів операцій з цінними паперами ведеться окремо по кожному їх виду. Облік розрахунків векселем розглянемо на прикладі.
Для простоти припустимо, що після пред'явлення векселя до платежу він був своєчасно і у повному обсязі погашений векселедавцем грошовими коштами, тобто векселетримачеві не довелося вчиняти процедуру опротестування векселя для забезпечення своїх прав.
Першим етапом є відвантаження товарів Продавцем за договором на суму 120000 грн. (у т.ч. ПДВ — 20000 грн.) і оприбуткування зазначених товарів Покупцем.
Наступним етапом є видача Покупцем простого векселя номінальною вартістю, яка дорівнює сумі заборгованості перед Продавцем (тобто без дисконту), що виникла, а також погашення векселя векселедавцем. Пред'явлення векселя до платежу оформляється відповідним актом, причому індосамент на векселі не вказується.
Порядок відображення в бухгалтерському обліку таких операцій буде таким:
Основна відмінність від операцій, оформлених простим векселем, у випадку видачі переказаного векселя полягає в тому, що у цій схемі братимуть участь 3 особи, а саме:
• особа, що видала вексель, тобто векселедавець (підприємство А);
• особа, якій векселедавець дає наказ сплатити, тобто платник за векселем, або трасат (підприємство Б);
• особа, на користь якої видано вексель, тобто перший утримувач, або векселетримач, або ремітент (підприємство В).
Порядок бухгалтерського обліку операцій з видачі та погашення переказаного векселя розглянемо в табличній формі:
Досить часто векселетримач не чекає, поки векселедавець погасить вексель. Він може вексель продати або розрахуватись ним з постачальником. При цьому векселетримач робить напис на звороті векселя — індосамент. Розглянемо таку ситуацію на прикладі.
Не завжди векселедавець погашає вексель після його пред'явлення. В такому випадку векселетримач може звернутися до аваліста, якщо цей вексель авальований. Але аваліст оплатить вексель лише в сумі, на яку він дав аваль. Розглянемо подібну ситуацію на прикладі.
