12.7. Облік нарахувань на фонд оплати праці
Оплата праці працівникам спричиняє додаткові зобов'язання підприємства перед державними фондами обов'язкового страхування. Підприємство зобов'язане здійснювати відрахування до фондів:
• пенсійного страхування;
• соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;
• соціального страхування на випадок безробіття;
• соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Види виплат, на які нараховуються внески до Пенсійного фонду визначаються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 p. № 1058-IV і є тими ж виплатами, з котрих утримуються внески до Пенсійного фонду.
Ставка внесків до Пенсійного фонду для підприємств і організацій усіх форм власності становить 32% об'єкта обкладання внесками. Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів (до таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше як 50%, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25%) на весь фонд оплати праці нараховуються внески в розмірі 4%.
Сплачуються внески одночасно з виплатою заробітної плати, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем нарахування внесків.
На субрахунку 651 „За пенсійним забезпеченням" здійснюється облік розрахунків за внесками на обов'язкове державне пенсійне страхування з Пенсійним фондом України.
За кредитом субрахунку 651 відображають нарахування внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за дебетом — їх перерахування та витрачання.
При нарахуванні сум до Пенсійного фонду у бухгалтерському обліку робляться такі записи:
Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 651
Нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності здійснюють в розмірі 2,9% від об'єкта обкладання збором. Субрахунок 652 „За соціальним страхуванням" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування з Фондом соціального страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
За кредитом субрахунку 652 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування, а за дебетом — перерахування та витрачання цього збору.
При нарахуванні збору по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, здійснюється запис:
Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 652
Ставка внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 1,9% від об'єкта обкладання збором.
Субрахунок 653 „За страхуванням на випадок безробіття" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
За кредитом субрахунку 653 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а за дебетом — перерахування цього збору.
Нарахування та сплата внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття відображається таким проведеннями: Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 653 Законом України від 23.09.99 р. № 1105-XIV „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Законом України від 03.04.2003 p. № 660-IV Про внесення змін до Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" регулюється порядок нарахування у Фонд соціального страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Платниками страхових внесків є тільки роботодавці, до яких належать:
- власник підприємства або уповноважений ним орган;
- фізична особа, яка використовує найману працю;
- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
На добровільних засадах (за наявності письмової заяви) страхувальниками можуть бути:
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
3) громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.
Об'єктом для розрахунку страхових внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначено відповідно до Закону України „Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Розміри страхових внесків залежать від класу професійного ризику виробництва. Чим вищий цей ризик, тим більший розмір страхового внеску. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 67 класів. Для кожного з них передбачено відповідний страховий тариф (від 0,2% до 13,8%).
Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів (до таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше як 50%, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25%) страхові тарифи встановлено у розмірі 50% страхових тарифів, установлених для звичайних роботодавців.
Ставка може бути відкоригована в бік збільшення або в бік зменшення (залежно від рівня травматизму, професійної захворюваності та стану охорони праці). Розмір знижок чи надбавок не може перевищувати 50% страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Відсоток відрахувань визначається фахівцями Фонду. При встановленні відсотка представникам підприємства потрібно надати повну інформацію, щоб працівниками Фонду були враховані особливості підприємства.
Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу. Коли порушення здійснюються систематично і внаслідок того зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, його може бути віднесено до іншого, вищого професійного ризику виробництва.
Добровільно застраховані особи мають сплачувати внесок до Фонду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
В плані рахунків не передбачено субрахунку для обліку розрахунків з цим Фондом, але для цього можна скористатися одним з існуючих субрахунків рахунку 65 „Розрахунки за страхуванням", або створити додатковий субрахунок до цього рахунку, наприклад субрахунок 656 „Розрахунки за страхуванням від нещасних випадків".
При нарахуванні внесків до цього фонду здійснюється запис:
Дт 23, 91,92,93,94 Кт 656
Роботодавці за умовами колективного договору можуть нараховувати профспілкові внески в розмірі 0,3% від фонду заробітної плати з віднесенням даних сум на витрати підприємства.
При нарахуванні цих внесків здійснюється запис:
Дт 23, 91,92,93,94 Кт 685
12.8. Виплата заробітної плати
Заробітна плата виплачується працівникам у терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Повністю заробітна плата повинна бути виплачена не пізніше місяця, наступного за тим, у якому вона була нарахована. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.Виплачуватися заробітна плата може в готівковій і безготівковій формах.
При виплаті в готівковій формі кошти підприємство може отримувати в установі банку за чеком, або брати кошти з готівкової виручки. На суму заробітної плати виписується видатковий касовий ордер і платіжна відомість, яка являє собою список працівників, які повинні отримати заробітну плату, з указанням навпроти кожного прізвища суми коштів, яку працівник повинен одержати. Факт того, що заробітна плата видана, підтверджує підпис працівника у відповідній колонці навпроти свого прізвища.
Заробітна плата на підприємстві може виплачуватися протягом трьох, в окремих випадках — протягом п'яти робочих днів (для виплати зарплати віддаленим підрозділам залізничних та морських підприємств).Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці, касир повинен здати депоновану суму зарплати до банку.
Для виплати заробітної плати через установи банку підприємство подає до банку (з яким укладено відповідний договір) розрахункову відомість, в якій по кожному працівникові вказано ідентифікаційний код; прізвище, ім'я і по батькові; суму заробітної плати до виплати.
Працівники підприємства повинні відкрити в даній установі банку рахунки, на які й будуть потрапляти кошти, перераховані підприємством. Працівники можуть отримувати ці кошти в касі банку чи отримати банківські пластикові картки, за допомогою яких можна розраховуватися за куплені товари або отримувати необхідну суму готівки з банкомату. Також працівники можуть вносити кошти на свій рахунок через касу банку. На залишок коштів, які знаходяться на рахунку нараховуються відсотки.
При виплаті заробітної плати здійснюються такі бухгалтерські проведення:
