8.11. Інвентаризація запасів

Інвентаризація запасів проводиться з метою порівняння облікових даних із фактичними. Порядок проведення інвентаризації регламентує Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69. Здійснення інвентаризаційної процедури покладається на спеціально створену постійну діючу інвентаризаційну комісію. Результати проведеної перевірки матеріальних цінностей подають у формі 21-М „Інвентаризаційний опис". Періодичність здійснення інвентаризації запасів має бути не рідше ніж один раз на рік (перед завершенням звітного року). Під час проведення обов'язкової інвентаризації необхідно перевірити усі види майна та запасів, як власних, так і тих, які не належать підприємству.

Інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств.

При визначенні незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах зазначають найменування заділу, стадію або міру його готовності. Сировина, матеріали і куповані напівфабрикати, які є біля робочих місць, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах. Кількість сировини й матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси, визначають за допомогою технічних розрахунків, в порядку, передбаченому галузевими інструкціями.

Кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, визначається на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.

Оформляючи результати інвентаризації слід пам'ятати, що перекриття недостачі одного запасу за рахунок надлишку іншого допускається лише в тому випадку, коли вони були утворені в один і той же період, який перевіряється, однією і тією ж особою, яку перевіряють.

Після затвердження інвентаризаційного опису всіма членами інвентаризаційної комісії його дані використовуються при складанні „Звіряльної відомості". В цьому документі, який складається і підписується бухгалтером в єдиному примірнику, відображаються результати проведеної інвентаризації запасів, за якими виявлені відхилення. Із „Звіряльною відомістю" під розписку ознайомлюється матеріально відповідальна особа. Результати проведеної інвентаризації мають бутив відображені у бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому проведено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного року.

Більш детально методичні прийоми проведення інвентаризації відображено У п. 5.4.

Розділ 9. Облік грошових коштів

9.1. Облік грошових коштів у касі

9.1.1. Загальні положення

Грошові кошти підприємства можуть зберігатися в касі і/або на рахунках у банку.

Основним нормативним актом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке прийняте Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72.

Каса підприємства — приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей. Приміщення каси має бути ізольоване, а двері до каси під час здійснення операцій — замкнені з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Для ведення касових операцій наказом керівника призначається матеріально-відповідальна особа — касир, з яким укладається договір про його повну матеріальну відповідальність. На великому підприємстві касирів може бути декілька. На малому підприємстві функції касира можуть виконуватися будь-яким працівником (у тому числі і бухгалтером), призначеним наказом керівника. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим

особам. У касі підприємства можуть зберігатися такі цінності (рис. 9.1).

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

На кінець робочого дня підприємства можуть тримати в своїй касі готівку у межах ліміту, який встановлюється обслуговуючим банком.

Ліміт залишку готівки в касі (далі — ліміт каси) — граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку.

Відкриваючи поточний рахунок (у період укладання договору на розрахунково-касове обслуговування), новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки у різних установах банків, подають зазначену заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, у якій відкрито його поточні рахунки, а іншим установам банків — копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка-розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси.

Під час затвердження ліміту каси установа банку має право вимагати від підприємства подання документів, що обґрунтовують розміри касових оборотів, наведених у заявці-розрахунку підприємства.

Порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад встановлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, внаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств (які не мають домовленості на інкасацію та здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку) у вихідні та святкові дні та здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих установ банків наступного робочого дня банку або були використані підприємством наступного робочого дня на необхідні господарські потреби.

Не встановлюється ліміт каси підприємцям (фізичним суб'єктам підприємницької діяльності).