8.10. Облік транспортно-заготівельних витрат

Одним з видів витрат, що формують первісну вартість запасів, придбаних за плату, є транспортно-заготівельні витрати (далі ТЗВ).

ТЗВ згідно із Стандартом 9 включають витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту), за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, зокрема витрати на страхування ризиків транспортування запасів.

До переліку витрат на заготівлю запасів входять витрати підприємства на придбання спеціальних матеріалів для доставки і збереження заготовлених запасів (піддони, щити, дошки, люки, стійки, стелажі, плівка, цвяхи, провід, ущільнювачі тощо), їх утеплення (мати, солома, стружка, вата, ганчір'я, мішковина), охолоджування (лід, холодоносії) і теплоізолювання. Ці витрати беруться в розрахунок, якщо вони мають разовий або індивідуальний характер тільки для купівлі цього виду запасів. Окрім того, до цих витрат включаються суми, які підлягають сплаті працівникам підприємства, зайнятим виконанням робіт із заготівлі запасів, а також пов’язані із тим відрахування до відповідних соціальних фондів.

Навантажувально-розвантажувальні роботи найчастіше входять у комплекс робіт з транспортування. У їх вартість може входити вартість спеціальних матеріалів, ущільнювачів, такелажів, цвяхів тощо.

Витрати на транспортування включають витрати на підготовку, зберігання і доставку запасів. Коли вони здійснюються сторонніми організаціями, то ці послуги підприємство оплачує відповідно до умов договору. Коли запаси транспортуються власним транспортом підприємства, то витрати, пов'язані з цим, включатимуть:

паливно-мастильні матеріали;

зарплату водія транспорту з відрахуваннями до відповідних соціальних фондів;

вартість експлуатації власного (автомобільного, залізничного, водного, гужового) транспорту, пов'язаної з доставкою запасів;

оплату службових відряджень водія (експедитора, менеджера відділу постачання та інших працівників підприємства) з доставки запасів;

вартість тимчасового зберігання вантажів на станціях, пристанях, у портах, аеропортах або на складах транспортно-експедиційних підприємств у межах нормативного терміну, встановленого для ввезення вантажів;

вартість обслуговування під'їзних шляхів і складів незагального користування.

Необхідність включити послуги страхової організації до переліку ТЗВ зумовлена тим, що страхування ризиків транспортування є специфічним методом захисту майнових інтересів власника запасів, невід'ємним від формування їх вартості.

Предметом договору страхування щодо запасів, що придбаваються, може бути ризик пошкодження, крадіжки, розбійного нападу, аварії на транспорті та інших випадків загрози втрати вантажів під час навантаження на транспортний засіб, транспортування, вивантаження та/або перевантаження на інший транспортний засіб вантажів, що належать до запасів підприємства, які придбаваються за плату.

У договорі між страховою організацією і страхувальником має бути передбачено такі ключові моменти відносин: конкретний вантаж — об'єкт страхування, страхові випадки, розмір страхових внесків і терміни їх сплати, необхідність дотримання страхувальником встановлених правил перевезень і навантажувально-розвантажувальних робіт, повідомлення про підвищення рівня ризику тощо.

Витрати підприємства, що належать до цієї групи, визначаються виходячи з вартості застрахованого вантажу, чинних страхових тарифів і нормативів, передбачених у договорі зі страховою організацією.

Стосовно віднесення ТЗВ до складу первісної вартості запасів існує два методи розподілу цих витрат:

прямого підрахунку;

середнього відсотка.

Одним із методів розподілу ТЗВ є їх безпосереднє включення до складу собівартості придбаних запасів.