Контрольна робота для студентів заочного відділення

Варіант 1.

1. Назвіть основні підходи до поняття «текст». У чому полягає специфіка вивчення тексту як лінгвістичного феномену.

2. Визначте засоби стилізації розмовного мовлення у газетних текстах. З якою метою відтворюється розмовне мовлення у журналістському творі?

3. Знайти у публікаціях приклади метатексту (не менше трьох).

4. Знайдіть засоби, за допомогою яких відбувається збільшення інформаційного обсягу:

Готелі звичного нам калібру – з рестораном, пляжем, парасольками, лежаками, зеленою територією – сконцентровані в курортному містечку Лаганас. Тут же повно барів, ресторанів, сувенірних лавок. Однак усе це суттєво відрізняється від інших популярних грецьких курортів. Усе невеличке, домашнє, ніяких супер-пупер готелів. П’ятизіркових ми взагалі не бачили. Але готелі дуже затишні, тихі, греки всюди привітні, радіють тобі так, ніби півроку не бачили людей. Просто по широчезному пляжу Лаганаса поблизу лежаків молодь катається на мотоциклах і на машинах. Місцеві бухти облюбували черепахи карета-карета.

А в пабах цілісінький день кайфують, наливаються пивом і дивляться спортивні канали британці, німці, голландці. Підвечір вони доходять до такої кондиції, що, забачивши «свіжого» відвідувача, видають шквал вигуків і ладні одразу родичатися та обійматися. Закінтос – узагалі сільський острів, тут немає нічого від великих міст. Між більшими готелями стоять маленькі приватні готелі та охайні маєтки остров’ян.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором).

Варіант 2.

1. Назвіть основні підходи до поняття «текст». У чому полягає специфіка вивчення тексту як культурологічного феномену.

2. Які функції виконує «образ автора»? Чим образ автора відрізняється від біографічного автора в художньому і журналістському тексті?

3. Знайдіть у публікаціях приклади гіпертексту (не менше трьох).

4. Підкресліть та охарактеризуйте засоби зв’язності тексту.

Унікальною особливістю української художньої і політичної культури, що вирізняє її серед безлічі близьких слов’янських та інших індоєвропейських культур, слід вважати той факт, що категорія духу, духовні прозріння і прориви, духовний і вольовий початки дуже часто виникають і існують у ній через жіноче посередництво. Вантаж моральної відповідальності перед вищими інстанціями буття — за країну і народ, який завжди і майже у всіх культурах лежить на чоловіках, в українських реаліях неабиякою мірою покладений на жіночі плечі. Українські жінки часто не лише душевні, але й духовні. Це зовсім не означає, що Україна — країна жінок-надлюдей та інфантильних чоловіків-недолюдей, але вочевидь, що сукупна кількість тих та інших у ній більша, ніж в інших культурно й історично близьких країнах.

Природний гендерний баланс (традиційне розділення життєвого простору за статевою ознакою) передбачає, що дух, духовна сфера є сферою чоловічої компетенції, тоді як жіноча компетенція виявляється в галузі душі, душевності, емоцій, плотської складової буття. Історія української культури і державності дала безліч прикладів істотного зрушення цього балансу в жіночий бік.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 3.

1. Назвіть основні підходи до поняття «текст». У чому полягає специфіка вивчення тексту як семіотичного феномену.

2. Поясніть і наведіть приклади до наступного твердження: «Сучасна преса – це своєрідне змагання заголовків» (Л.К. Граундіна, Є.М. Ширяєв)

3. Знайти у публікаціях приклади прецедентних заголовків (не менше трьох)

4. Охарактеризуйте засоби експресивності у тексті.

Брюссельськими кабінетами вперто гуляє байка, що нібито приблизно наприкінці вересня — початку жовтня покликала до себе Москва українських олігархів, щоб чітко пояснити їм, що і де (у сенсі бізнесу) їм негайно перекриють і обріжуть, якщо не викинуть вони з голови європейську забаганку. Злякалися українські олігархи, навіть найбільші і найзухваліші, кинулися до Януковича: «Не занапасти, батьку! Хрін із нею, з Європою». Став Янукович думу думати, з нею й полетів у Грецію. І осяяла його там (очевидно, на горі Афон) відповідь: «Хрін то й хрін!». І полинув дзвінок з Афін у Київ, після чого заявив європейцям вірний Кожара: не дасте перспективи членства, Верховна Рада може угоду й не ратифікувати. Затим і Микола Янич підключився: безглузда ваша угода без перспективи. А потім і сам хазяїн України сказав, як припечатав: «Немає перспективи? Тоді Європа почекає».

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 4.

1. Назвіть основні підходи до поняття «текст». У чому полягає специфіка вивчення тексту як літературознавчого феномену.

2. У чому полягає специфіка інформативної функції публіцистичного тексту порівняно з художнім текстом?

3. Знайти у публікаціях приклади метатексту (не менше трьох)

4. Охарактеризуйте засоби образності і логізації викладу в наступному уривку:

Сьогодні українська культура — незорана нива для амбітних людей із грошима, які хочуть залишити по собі добру пам’ять в історії. А не просто побити на дорозі черговий «Ламборджині» чи поставити на причал у Європі чергову яхту. Україна завжди пам’ятатиме Нестора Літописця. Хоча після нього, ймовірно, було чимало не менш талановитих істориків і письменників. Просто він був перший. Секрет нинішньої мистецької яловості в тому, що нинішній стан суспільства не сприяє творенню. Колись Сенека сказав, що люди йому нагадують лева і буйвола, прив’язаних одне до одного на арені античного цирку. Переможець переживе переможеного на 15 хвилин, і цю мить вони витрачають на те, щоб шматувати одне одного. Коли ми дивимося на твори мистецтва, то розуміємо, кого Бог «поцілував у чоло» — чому одне є вічною класикою, а інше — ексгібіціоністським демонструванням комплексів. З ненависті, самозакоханості, презирства нічого гідного не твориться.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 5.

1. Назвіть основні підходи до розмежування дискурсу і тексту. Як Ви розумієте ознаку «дискурсивності тексту»?

2. Розкрийте сутність принципу поєднання стандарту і експресії в публіцистичному тексті.

3. Знайти у публікаціях приклади інтертексту (не менше трьох).

4. Охарактеризуйте засоби зв’язаності тексту

За «радянського» соціалізму ми звикли до необов’язковості та неточності. Приклад у цьому подавали керівники. Всім відомий принцип «радянського» стилю керівництва: начальство не запізнюється, а затримується. Цей принцип уже сам по собі передбачав неістотність і формальність усіляких зустрічей, їхню необов’язковість для прийняття важливих ухвал, які фактично приймалися кулуарно, серед «своїх». Цей принцип передбачав холопську приниженість підлеглих і взагалі простих громадян, а також виняткові права вищих за рангом персон, їх непідпорядкованість звичайним правилам порядності. Поступово багато хто з нас став у цьому питанні приблизно таким же — розхлябаним та пустопорожнім обіцяльником, який не дотримується свого слова.

Сучасний капіталізм і демократія потребують іншого ставлення до різного роду зустрічей і заходів, іншого ставлення до людей взагалі. Той «інший» — це не лише конкурент у боротьбі за існування, але й партнер. Окрім цього, для багатьох людей час — це гроші в повному розумінні слова, і тому не заощаджувати чужий час — це означає завдавати комусь не лише моральних, але й прямих матеріальних збитків.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 6.

1. Дайте визначення публіцистичності та охарактеризуйте її основні властивості.

2. Випишіть найпоширеніші штампи з регіональної преси.

3. Знайти у публікаціях приклади інтертексту (не менше трьох).

5. Охарактеризуйте суб’єктну структуру тексту.

Книгу Слокама (сьогодні її вважають за класику жанру) написано з неабияким літературним хистом і почуттям гумору. Автор чесно розповідає про психологічні проблеми плавання наодинці — але при цьому зовсім не прагне показати себе героєм. Більше того, він ніби хоче заспокоїти читача: мовляв, під час переходу через Індійський океан під ходовим вітром стернувати йому довелося якихось кілька годин, а решту часу «Спрей» сам слухняно тримався на курсі. (Це справді так, але за тим стояла філігранна мореплавська майстерність капітана. Втративши через 100 років стерно в 11–бальному штормі в Тихому океані, Валерій Петущак вижив, бо пам’ятав відповідні рецепти Джошуа Слокама).

Про небезпеки Слокам воліє писати жартома: «Цього дня «Спрей» намагався стати сторчголов і в мене були всі підстави очікувати, що перш ніж поночіє, він опанує цю штуку» (це — про страшний шторм біля Мису Доброї Надії). Навіть у розповіді про неймовірно виснажливий перехід Магеллановою протокою, де доводилося боротися не лише з вітрами й течією, а й підступними дикунами (протоку Слокамові довелося долати двічі, бо першого разу його відкинуло штормовим вітром назад до лиховісного мису Горн) автора не зраджує м’який гумор.

Ініціатором українського перекладу книги Слокама став наш найцікавіший сьогодні письменник–мариніст, випускник Херсонської «мореходки» Антон Санченко. Переклад з’являвся на сайті, і в його створенні взяли участь дев’ятеро перекладачів: Антон Санченко, Володимир Чернишенко, Галина Михайловська, Ірина Семигаленко, Василь Чумак, Дмитро Струнін, Захар ван дер Бюйтен, Сергій Мисько та Олесь Бережний. Їхні доробки звела докупи редактор Євгенія Гринь (і результат виявився цілком стравний — а узгоджувати довелося купу морських термінів, у нашій мові не надто поширених). Ілля Стронговський створив для книжки вишукане оформлення. А наважився все це надрукувати керівник видавництва «К.І.С.» Юрій Марченко, відомий своєю пристрастю до якісних (нехай навіть «некомерційних») книжок.

...Джошуа Слокам не відкрив під час подорожі нових земель (хіба що малий острівець у Магеллановій протоці, який доти вважали частиною суходолу). Його гасло було інше: «віднайти свій власний шлях до вже відкритих земель». Він вважав своїм головним відкриттям те, що «навіть найгірше море не таке вже й страшне для добре спорядженого суденця». Досвід цього відкриття Слокама пізніше врятував життя багатьом мореплавцям, які мали приклад: слід боротися й перемагати навіть за, здавалося б, цілком безнадійних обставин. («Україна молода» 2011).

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 7.

1. Визначіть місце факту в публіцистичному тексті. Що означає поняття «фактоід»? Назвіть типи текстів за критерієм фактологічної насиченості.

2. Дайте визначення парцеляції та її функції в журналістському тексті. Наведіть приклади.

3. Знайдіть у журналістських публікаціях приклади якісного семантичного згортання (не менше трьох)

5. Охарактеризуйте тип і функції цитат.

Намагаючись побороти паління, Україна використовує стратегію «заборонити і залякати». Заборонити інформацію про сигарети, паління в ресторанах, залякати курця страшними малюнками на пачках. У Європі і США від цієї стратегії відмовляються, оскільки бачать, що вона не діє. В стратегії цих країн головним стає слово «забезпечити». Забезпечити альтернативу палінню — здоровий спосіб життя.

Показово, що і Європа, і США починають відмовлятися від практики тотальних заборон та залякувань. Маятник хитнувся в інший бік — до забезпечення прав і комфорту людини, зокрема курця. У Франції 2010-го скандальна реклама, де процес паління порівнювали з неприродним статевим актом, викликала масове обурення, оскільки порушувала не тільки суспільну мораль, а й відверто ображала курців. «Курці не є людьми другого сорту», — заявили тоді французи і змусили прибрати ту рекламу.

Курцю потрібна повна інформація про ризики для здоров'я, але не бездумна пропаганда із залякуваннями й образами — таке пояснення в листопаді 2011-го дав федеральний суддя США Річард Леон, заборонивши розміщувати на пачках сигарет фотографії розрізаного тіла чи хворих легенів.

Як казав професор Преображенський із булгаковського «Собачого серця», «не треба боротися за чистоту, треба прибирати». Так само, впевнені експерти, і за здоров'я не треба боротися, тим більше заборонами й залякуваннями. Здоров'я треба забезпечувати — і на рівні профілактики, і на рівні лікування.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 8.

1. Порівняйте поняття «автор», «образ автора», «біографічний автор». Що означає поняття «авторська публіцистика»? Охарактеризуйте і наведіть приклади.

2. Дайте визначення пародії та її основні властивості. Наведіть приклади пародії у журналістському та художньому тексті.

3. Знайдіть у публікаціях приклади лексичного згортання (не менше трьох)

4. Визначте засоби створення авторського «я» у тексті.

Українське суспільство, яке на виході від посттоталітарного стану заявило про свої амбіції стати демократичним, дуже потребує якісної роботи журналістики: хірургічної — щоб відсікати минуле, і гомеопатичної — щоб «лікувати». Але аби здійснювати такі «процедури», журналістам потрібно пройти моральний тренінг. Бо голови багатьох, так само як і наш національний інформаційний простір — засмічені величезними нашаруваннями, з одного боку — залишками радянської пропаганди, а з другого — новітнім інформаційним тріском, попсою, несмаком.

Можна дослідити цілий великий шлях від 5 травня (День радянської журналістики) до 6 червня (День української журналістики). На цьому шляху є своє «розстріляне відродження» — достатньо згадати вбивство редактора «Вечірньої Одеси» Бориса Дерев’янка, загибель Ігоря Александрова, звичайно ж, трагічну смерть Гії Гонгадзе і багатьох інших. До певної міри тоді це стало знаком, після якого відбулися деградація і стагнація української журналістики. Сьогодні ж ми маємо ознаки ренесансу, але поки що вони дуже крихкі.

З великими тектонічними зсувами на початку 90-х з’явилася надія на те, що Україна дуже швидко трансформується і журналістика відіграє тут певну роль. Але національний романтизм багатьох тих, хто заповнив собою весь ефір, дезорієнтував. Ми мимовільно не звернули уваги на те, що зі старого досвіду можна і потрібно було перенести певні раціональні речі в нову українську журналістику. Емоційно це було справедливо, але ми марнотратно відкинули немало того, що можна було винести зі старої хати. Радянський час демонстрував дуже непогані зразки класичної журналістики. Звичайно, вона існувала в межах абсолютно покрученої системи, з ідеологічними наростами, але ті, хто вмів і хотів захищати людей, завжди знаходив для цього спосіб.

Тоді мені здавалося, що коли впадуть мури, які відділяють людей від преси, журналісти підуть саме до людей. Але вони пішли туди, де гроші. 1996 рік я кваліфікую як один із періодів, коли журналістика зазнала дуже серйозних спокус: відбулося розтління малолітньої української преси. Тоді — з боку прем’єр-міністра Павла Лазаренка... До того таких грошей українська журналістика не знала. Те, що тепер називається «джинса» — родом саме з 1996 року, саме тоді й з’явилися перші замовні статті. Особливої брутальності цей псевдожурналізм набув у 1999 році — під час других виборів президента Кучми. Тоді журналістика ділилася не за принципом якісної і легкого жанру, а на ті видання, які обслуговують владу — причому будь-яку і на будь-яких умовах, і ті поодинокі, які ще намагаються втриматися. Другий термін президентства Кучми супроводжувався постійним розгляданням політичних планет: хто як розташовується в президентському оточенні. Це була аналітика «навозной кучи». А потім — як від любові до ненависті — акція «Україна без Кучми», яка закінчилася великим пшиком.

І цьому ми протиставили абсолютно іншу журналістику. Ще у 1997 році, коли виникла газета «День», ми заявили про відстоювання інтересів громадянського суспільства. «День» доклав немало зусиль, щоб своєю активною позицією змінити політичну ситуацію в країні. Наші журналісти боролися як леви, знаходячи інший шлях розвитку України. Але нас було мало — ми програли. І після 1999-го «День» по мінімуму писав про політику, яка було цього не варта. Ми зосередилися на історії, почали вводити в український контекст по-справжньому крупні фігури. Ми почали писати про історію не архівну, а невиговорену, невідкриту. Можна стверджувати, що в ті зміни, що відбулися протягом цих років із Україною, ми, разом із нашими читачами і експертами — істориками, філософами, культурологами, вписали багато правильних рядків. З цього і народилася бібліотека, яка не має аналогів — «Україна Incognita». Зараз вона складається з семи видань, які охоплюють концептуальні вузли нашої історії. «День» доклав немало зусиль, щоб ці книги стали надбанням читаючої молоді в українських університетах. Але чи прочитали ці книги українські журналісти? Чи знають вони публіцистичну спадщину Джеймса Мейса? І чи є досвід «Дня» прикладом для наслідування? Скоріше для непомічання і замовчування. Не для всіх, але для багатьох. Адже коли журналістика позбавилася контролю ЦК, вона на певний час набула «контролю тусовки». Добре, що зараз це змінюється. Але все ж занадто повільно. Інколи, щоб «підколоти», кажуть: Україна — батьківщина слонів. Скоріше — батьківщина «жирафів». Довго доходить...

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 9.

1. Розкрийте сутність концепції тексту «без берегів». Назвіть основних її представників. У чому полягає специфіка розмежування тексту і твору в роботах Р. Барта?

2. Діалог та монолог. Форми взаємодії.

3. Знайдіть у публікаціях приклади еліптичних заголовків (не менше трьох)

4. Охарактеризуйте особливості інформативності наведеного уривку

Японія має доволі обмежену територію для такої кількості населення. Мені доводилося чути, мовляв, Україна — країна, яка має 40% населення Японії і 1/6 її території... А японці створюють острови. І, зокрема, Токіо стоїть «на смітті»... Але це те сміття, яке виглядає, як райські сади. Про запахи говорити недоречно — їх немає. До речі, ще десять років тому в Токіо був смог, а зараз повітря чисте, як на морському узбережжі. Новітні технології: фільтри, фільтри і ще раз фільтри! І суворий екологічний контроль. У Кіото мені доводилося бачити дивовижну картину, коли йшла вулицею група людей з великими пінцетами і прозорими пакетами, в які складали смітинку, що трапилася їм на шляху. То була група волонтерів, таких собі супердоглядачів чистоти улюбленого міста. Тобто, чистота — це правило, хобі, мода, спосіб життя.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)

Варіант 10.

1. У чому полягає сутність кібернетичного підходу до тексту.

2. Назвіть прийоми створення авторського «Я» у журналістському тексті. Наведіть приклади.

3. Наведіть приклад цілісного тексту, але незв’язного.

4. Охарактеризуйте засоби інформаційної компресії, роль цитат.

У цьому році я, можливо, якось особливо відчула, чому Мойсей сорок років водив євреїв по пустелі. Є різні трактування цього місця в Біблії — одне з них досить жорстке: пророк чекав, поки помре останній раб. У попередні роки, коли всі вірили в швидкі зміни, я теж вважала, що ми могли «проскочити». Адже часи інформаційного суспільства... Тоді я виглядала, як якийсь молодий ревізіоніст. Однак біблейський текст мав глибші сентенції. Інтернет не вирішує. Обсяг знань не вирішує. Вирішують якості. Як абсолютно справедливо вважає Сергій Кримський: в Україні достатньо ідей, але не вистачає якостей. У нас всі знають, що потрібно робити. Але великий дефіцит тих людей, які вміють робити, які хочуть і можуть.

Справа у різниці критеріїв. У світі, щоб досягти успіху, потрібно відповідати певним стандартам. У нашій газеті дуже часто вживаються три ключові слова, які, на мій погляд, повинні бути основоположними: це система координат, критерії та українські цінності. Ці речі важливі як для преси, так і для суспільства. Для вільної преси потрібен вільний читач. Політики, які живуть не кулуарними пересудами, і не інтригами «дворів», а які живуть стандартами розвитку — власного і суспільного. Культивування якостей — це надзавдання для газети. Ми не можемо це зробити самі, ми намагаємося створити певний контекст для кристалізації навколо нас людей, які поділяють нашу систему поглядів, критеріїв. Погано займатися самоцитуванням, але свого часу (ще в 1996 році) я сказала фразу: «Не для того ми тікали з табору, щоб потрапити в «малину». Ми постійно балансуємо на дуже небезпечній межі. Та поки залишаються люди в суспільстві, які високо тримають планку, і видання, які, незалежно від політичних симпатій, підвищують стандарти для суспільства, майбутнє не програне. Але критерії — хто і чому перемагає — повинні бути прозорими, чіткими і зрозумілими світу. «Грати не з правилами, а за правилами...»

Система координат світу рабства — це хазяїн, це миска, це штовханина ліктями. У вільного світу інші небезпеки, інші ризики, але й інші герої.

5. Аналіз статті з періодичного друку (за власним вибором)